четвер, 25 червня 2020 р.


З 1973 року у інфекційному відділенні нашої лікарні працює відповідальний і високопрофесійний лікар Євгенія Григорівна Поліщук. Різні часи переживало інфекційне відділення, було так, що тут одночасно діяли три сестринських пости, інфекція була перевантажена хворими. Згодом, поступово і поступово штат працівників тут скорочували. Зараз ми по-новому оцінили роль відділення у житті суспільства. Дуже добре, що воно збереженн у нашому районі і відповідає всім вимогам такої медичної ланки.
Поряд з досвідченою завідувачкою відділення трудиться тепер і молодий, перспективний лікар Олександра Олександрівна Правник. Цей гарний тандем лікарів з колегами нині захищає здоров’я наших земляків на найбільш небезпечній ділянці боротьби з коронавірусом у нашому районі. Загалом колектив відділення - це 10 відповідальних медичних працівників та молодшого медичного персоналу. Старша медична сестра відділення - привітна і високопрофесійна Ірина Остаповець.
Як каже Євгенія Григорівна, на її професійному шляху є досвід боротьби з різними важкими недугами. Наприклад, з дифтерією. тому теперішню ситуацію завідувачка інфекційним відділенням сприймає як професіонал - все треба пережити, а фахівцям максимально надавати високопрофесійну допомогу недужим. А ще, як каже Євгенія Григорівна, велику роль відіграє ставлення людей до дотримання санітарно-гігієнічних норм. Головне не впадати у паніку.
Бажаємо доброго здоров’я нашим найкращим лікарям-інфекціоністам, їх колегам у цей непростий та відповідальний для всіх нас час.

На фото: лікарі Євгенія Поліщук та Олександра Правник, медична сестра Галина Мозоль, молодша медична сестра Надія Єрмійчук.


Лікар – не професія, а стиль життя

У час пандемії ми з вами перебудовуємо власне життя, підлаштовуємось під нові обставини, звикаємо носити маску, уникати скупчень. Вчимося жити без громадського транспорту, замовляти товари онлайн, працювати віддалено. А ще – не перестаємо хвилюватись за хворих та лікарів. Як не крути, але саме в цей непростий час кожен з нас по-іншому подивився на наших медиків, які борються за кожного пацієнта, ризикуючи при цьому власним здоров’ям.

Нещодавно познайомилась з молодою та перспективною лікаркою-інфекціоністом Олександрою Правник і розпитала трішки про її  професійні будні.
Робочий день Олександри розпочинається пів на дев’яту ранку. Спочатку її чекають пацієнти приймального відділення, далі інфекційного. Закінчує працювати медик знову ж у приймальному о шостій вечора. Та за цими сухими фактами щоденного розкладу ховаються десятки людей, різних емоцій, переживання і радощі, виклики та досягнення. І в такій круговерті вона відчуває себе на своєму місці. Адже бути лікарем – її дитяча мрія. Іншого варіанту ніколи не розглядала. Закінчила Буковинський медуніверситет. Одразу після вишу почала набиратись лікарського досвіду у наші районній лікарні, де працює уже п’ять років.
«Спочатку була терапевтом, а потім пройшла спеціалізацію за фахом інфекціоніста. Це дуже цікаво. Завжди трапляється щось нове. Навіть зараз в нас лежить пацієнт з рідкісним захворюванням. Отож доводиться розгадувати медичні ребуси. Взагалі лікар – це не професія, а стиль життя. Потрібно весь час розвиватися. Медицина не стоїть на місці – з’являються нові обстеження, препарати та збудники. Мусиш встигати. Не перестаєш бути медиком, навіть коли знімаєш халат. Бо і вдома рідні та знайомі телефонують, аби проконсультуватись. Тому тут не просто працюєш, цим живеш».
Додав загадок медичній спільноті і коронавірус. Як пандемія вплинула на Вашу роботу?
Маємо бути обережніші в спілкуванні з пацієнтами, адже не знаємо, з яким захворюванням людина звертається. Тим паче є багато безсимптомних випадків. Хворі не відчувають симптоматики, а заражати інших можуть. В інфекційному відділенні завжди дотримувались заходів безпеки. Але зараз вони посилились. Наприклад, раніше не треба було одягати захист до кожного пацієнта. Нині ж хворі лежать в окремих палатах із різними захворюваннями. І ми не можемо до всіх заходити в одних і тих самих засобах захисту. Тому щоразу переодягаємо халат, бахили, маску, рукавиці… Це займає час. Плюс фізично непросто. Та  й відповідальність зростає, поки чекаємо на результати тестів на коронавірус. За той день-два хворим не стане краще, а от гірше може бути.
А медикам проводять тестування?
Звичайно. Коли були підтверджені перші випадки, ми проходили тестування. Якщо в когось з медиків з’являються клінічні ознаки, їх також неодмінно перевіряють.
Все більше і більше людей ставляться до карантину з несерйозністю, мовляв, не такий страшний вовк, як його малюють. Що скажете скептикам?
За період послаблення карантинних заходів кількість хворих різко збільшилась. Тому, я вважаю, це переконливий показник того, що карантин все ж стримує ситуацію. Легко говорити, що заходи безпеки не потрібні, якщо не хворієш ні ти, ні рідні. Коли ж в родині з’являються випадки зараження, люди зовсім по-іншому  починають до цього ставитися. Треба обов’язково бути обережними. Попри поширену думку, коронавірус не обирає – молода людина чи старша. Зберігати соціальну дистанцію, носити маски (як потрібно, а не відчипно). А миття рук і дотримання гігієни взагалі має стати способом життя. Прості правила можуть стати  рятівними. Шкода, що не всі їм слідують. Це все для нашого ж блага і здоров’я близьких.
Робота  медика завжди була непростою. Які для Вас особисто є недоліки в ній?
Скажу, як є. Зараз багато нюансів з обстеженнями. Ми ввійшли в реформу, але не зрозуміло, що повинно бути безкоштовним, а що платним. В нашій роботі багато значить правильне лабораторне обстеження, бо, наприклад, кожен збудник хвороби потребує свого антибіотика. Нам треба знати, що ми лікуємо. На жаль, людина не завжди може дозволити собі це обстеження. Відтак доводиться надавати допомогу «із закритими очима». Сподіваюсь, що реформа продовжиться, і всі ці питання врегулюються. І ми прийдемо до чіткого алгоритму. Взагалі інфекційне не було у списках відділень, що залишаються після реформи. Спалах коронавірусу дав зрозуміти, що насправді це важлива галузь медицини, яку треба розвивати. Надіємось, так і буде.
А щодо морального аспекту, завжди важко говорити погані новини людям. Розповідати родичам, що їхні близькі в тяжкому стані.
А що найголовніше у Вашій професії?
Любити свою роботу і поважати пацієнтів. Як ми відносимось до них, так і вони в подальшому – до нас.
Розкажіть трішки про Ваш колектив…
В інфекційному відділенні зібрався молодий колектив, в якому легко працювати. Всі професійно відносяться до своєї роботи. Авторитетом для нас є наша завідуюча Євгенія Григорівна. Має величезний досвід, тому завжди допоможе і підкаже.  Взаємопідтримка важлива, а особливо в нинішній нестабільній ситуації. Попри пандемію, намагаємось бути на позитиві, хоча звісно є різні моменти – як фінансові, так і моральні. Сприймати все спокійно та розсудливо. Бо хто, як не ми, медики, повинні з цим боротись, заспокоювати людей і заряджати їх позитивними емоціями.
Що побажаєте напередодні професійного свята?
Хочеться побажати, щоб всі були здорові. Лікарів не треба боятися, не варто затягувати із хворобами, а слід вчасно звертатися по допомогу. Тоді і результати лікування кращі, і витрати менші.
Спілкувалась Леся КОНДРАТИК.


Немає коментарів:

Опублікувати коментар