Про творчість та золоті руки

Яка сучасна українська жінка? Розумна і красива, любляча мати і дружина, сестра і бабуся, подруга і сусідка. Вона брюнетка, а може білявка. Це не так важливо, бо найголовніше – щира українська душа. Українка. Вона смачно і творчо готує, вона креативна і ніжна. Вона може вислухати, як психолог, або заспівати, як артистка, вона може зробити гарний образ зі скромного одягу. І тільки Господь знає, що в душі Українки зранечку і ввечері, як спати лягає. А в душі – родина, хвилювання, молитва. Так-так, дорогі наші читачки, ви саме такі. Можливо, якийсь один із цих пунктиків вам не підходить, то не проблема, бо є інший у вас, не менш гідний!

«Дубровицький вісник» продовжує розповідати про світ захоплень наших землячок. Повірте, він дуже особливий та неповторний. Українки й вирізняються у світі тим, що їх золоті руки здатні творити дива – гарно дбати про родину та господарство, тримати оселю у зразковому порядку, куховарити, як професіонали, облагороджувати подвір’я, а разом з тим і на роботу поспішати. Здається, на все це треба десять рук… А їх замінюють одні, руки дбайливої української Жінки. Сьогодні – ще одна невеличка розповідь про гарну Людину.

Про свою найкращу у світі маму Ніну Василівну Гриневич напередодні свята Весни мені розповіла її донька Аліна Климчик. А все почалося з того, що я побачила світлини дуже гарних робіт Ніни Василівни. Вишукані вишиті серветки, рушники, картини не могли не привернути увагу, у кожній роботі – душа, світла та щира.

Аліна пише:

– Моя мама народилася на Хмельниччині, але доля склалася так, що вона приїхала жити і працювати на Полісся. Свою вчительську трудову діяльність мама розпочала у Вербівці. Згодом вона переїхала на роботу до Лютинська, де спочатку працювала вихователем групи продовженого дня, а потім почала трудитися за фахом – вчителем зарубіжної літератури та трудового навчання.

 У мами є багато захоплень. У неї дуже гарний квітник, де багато ірисів, тюльпанів, троянд. Мама любить вишивати хрестиком, в’язати, робить сувеніри у техніці  «декупаж», «квілінг». За що мама не взялася б, все з її рук виходить якнайкраще. А останнім часом мама захопилася вишиванням бісером, дуже гарні роботи у неї, де є особливе поєднання кольорів. Моя бабуся гарно малювала і була відомою на все село вишивальницею, отож її талант і передався мамі.

 Разом з татом Михайлом Нестеровичем Гриневичем мама виховала нас, мене та брата, а зараз радіють наші батьки трьом онукам. Ми щасливі, що маємо таких чудових батьків,  вони - наша опора та підтримка. А душа завжди радіє новим маминим роботам, бо в них багато почуттів і настроїв. Все, що мама творить, вона робить з любов’ю.

Від себе додам, наші українські жінки завжди знались як рукодільниці та майстрині на всі руки. Чого лише варті національні українські вбрання? Нашим прапрабабусям та їхнім дітям вдалося передати теперішнім поколінням все найкраще, що вони знали та вміли, а головне – передати українську неповторну душевність. Хіба був би світ довкола нас таким преркрасним, якби не Жінка-Українка?

Люба КЛІМЧУК.