понеділок, 30 грудня 2019 р.


ЗІ СЦЕНИ ВАЖЛИВО ВІДЧУВАТИ ГЛЯДАЧА
«Ой, не повірите, де знайшли оце зараз мене, – у відповідь на телефонний дзвінок прощебетала  завідуюча Миляцьким будинком культури Тетяна Гаврилівна Ярмошевич.

– Понеділок та вівторок – на роботі вихідні. То попорала швиденько господарство, поросяток, курочок, корівку погодувала, велосипеда - в руки і по гриби. Думаю, поки пралка крутить білизну, щось таки наберу. Мені тут рукою подати до лісу. Пробіглася швиденько по «своїх» місцях, три біленьких і кошик зелениць вже маю. То приїжджайте на супчик», - гостинно припрошує Тетяна.
Отака вона в житті – до всякої роботи вдатна. Швидка та беручка. Щирість і щедрість - невід’ємні риси цієї милої жінки. Скільки знаю її, завжди готова з ближнім поділитися останнім. «Так споконвіку було заведено в нашій родині. Моя мама Євгенія Григорівна цьому навчала змалечку. Знаєте, в багатодітній родині здебільшого всі подільчиві та привітні, бо з раннього дитинства відчуваєш відповідальність за іншого. А ненька моя – то взагалі наша місцева «мати Тереза». На кутку всі самотні старенькі - під її опікою. Дітей у бабусь порозносило по світах, а роки беруть своє, немочі та хвороби обступають. От і горнуться вони одна до одної, як ті голубки в негоду. Оце зараз сусідка баба Щербицька щось занедужала, воно й не дивно, 13 листопада, як діждемо, вже 94-ри бабуньці буде, то вже поступив мені від матусі «наряд» – сиру і молочка ще недужій доставити…Сама коло них клопочеться, й мене вже підрядила. Але я дякую Богові, що дає здоров’я мені і продовжує віку моїй матінці ще коло інших ходити. Бо за нею і я розумна. Куди б не покликали виступати, можу покинути, як кажуть, сухе та лихе на маму. Ще й підбадьорує нас з дівчатами – це ж велика честь з людьми розділити свято, цінуйте, якщо вони вас кличуть туди. Та й кому, як не їй розуміти мене, сама ж скільки років проспівала в нашому народному аматорському вокальному ансамблі», - так само довірливо, як куснем хліба, ділиться Тетяна найсокровеннішим.
Пригадує співрозмовниця, як сама прийшла в культуру. «Я за освітою бібліотекар, і трудову діяльність розпочинала за фахом. Але тоді бібліотечна мережа переживала такі перетрубації, що й виходити з декрету на роботу практично не було куди. Дякую тодішній нашій сільській голові Валентині Максимівні Резанович, викроїла якісь кошти на ставку художнього керівника. Отак п’ятнадцять років тому я перекваліфікувалася в артистку», - сміється Тетяна.
Розказує, як спочатку невпевнено почувалася серед колег, хоча й голос непоганий має, й поняття про клубну роботу було. «Прийшла вперше на репетицію нашого ансамблю, кажу, ви тут всі жінки авторитетні, не раз виступали на сцені, краще за мене знаєте, якими нотками торкнутися серця глядача. Аякже в культурі інакше?! Ніколи не робила й не роблю концертів «для галочки» чи кількості. Кожне наше дійство повинне викликати емоцію, коли люди з клубу виходять зворушеними, світлішими та добрішими, аніж прийшли туди. Отак навчала мене засновниця нашого ансамблю Галина Остапівна Бовгира. Багато гарних порад, а яких пісень старовинних перейняли ми від старших подруг. Бувало, приїдемо атестуватися, слухаю інші колективи, і страх мене пробирає, чи ж ми достойні бути нарівні з ними. Але вийдемо на сцену, то рівненська комісія потім довго ще захоплюється – які ж голоси колоритні, а репертуар ну просто унікальний. Це вже мої бабульки постараються – таких нам давніх пісень наспівають, що, може, ніхто й не чув їх досі. Правда, тепер малий попит на фольклор. В громаді вже й не переатестовувалися ми з ансамблем».
Але це не означає, що в Милячах зрадили гарним вокальним традиціям. Дівочий ансамбль в дещо оновленому складі й досі радує глядача. «Часто виступаємо на запрошення в інших селах. Дуже зворушливим був концерт не так давно у Висоцькому будинку престарілих. Літні, немічні, на колясках так гарно сприймали наш виступ. Навіть борозенки на обличчях цих скалічених важкою сільською працею і самотністю бабусь розгладилися на якусь мить від пісень їхньої юності. Підспівували, аплодували. Плакали навіть від надміру емоцій», – розказує Тетяна Гаврилівна.
А кілька років тому організували при сільському будинку культури ще й хор, який об’єднав аматорів сцени всієї громади. До слова, співає в ньому і сільський голова Федір Хлебович. Керує хором один із провідних солістів районної сцени Геннадій Якимович. Нині цей колектив є окрасою кожного сільського свята.
«Багата талантами наша сторона. Про кожного можна написати окрему розповідь. Здається, взагалі немає на землі людини, яку б Творець не нагородив якимсь даром. Є стільки рукодільниць серед нас, кулінарочок знатних. От проводимо Дні села, просто очі розбігаються від різноманіття людської фантазії і надихаючої на творчість наснаги. Інколи диву даєшся, як знаходять в марудній щоденній напруженій сільській роботі люди час ще й для своїх хобі», - розказує про земляків пані Тетяна.
А ще, користуючись нагодою, просить привітати з професійним святом своїх колег-культпрацівників, аматорів сцени та подякувати спонсорам за допомогу, а глядачам – за їхню прихильність. «Зі сцени важливо відчувати, що ми налаштовані з залом на одній хвилі», - каже Тетяна Ярмошевич.
Людмила РОДІНА.



Чудові танці від творчого тандему Твардовських
Нещодавно на районному святі до Дня захисника України, яке відзначали у Бересті, всім глядачам дуже сподобався танець у виконанні учасників художньої самодіяльності Вербівського сільського клубу. Приємно, що у поліській глибинці у наш час народжуються такі прекрасні творчі проєкти, як цей сучасний танцювальний колектив. Сьогодні з керівником Вербівського сільського клубу, молодим та талановитим Іваном Твардовським говоримо про улюблену професію і про те, чим живе культура на селі. Для вас думки нашого творчого і молодого земляка.
Працюю у рідному селі
Ще з дитинства був впевнений, що залишуся жити в селі. Тут, у Вербівці, моя родина, моє коріння, яке дає наснагу працювати, творити. Люблю цей простір, тому й не проміняв його на міську метушню. Коли після школи постало питання, де навчатися, то порадившись з батьками, вирішив вступати до Дубенського коледжу культури і мистецтв на факультет «Хореографія». Спочатку було дуже важко, адже раніше не мав можливості займатися танцями, в нашій школі цього не вчили. Справи покращилися, коли познайомився з Христиною, вона ж найкраща в групі – відмінниця. Дівчина дуже старанна, отож і мене спонукала ще більше працювати. Христина припала мені до душі багатьма прекрасними рисами характеру. Після закінчення коледжу ми одружилися. Отож ми приїхали до Вербівки і вже разом з нею організували хореографічний колектив «Amber». Відразу до гуртка записалося багато дітей, але поступово деякі відсіювалися, бо тяжко. Для танців треба мати неабияку фізичну силу. І саме наполегливі, витривалі і залишаються. Хоча, чесно кажучи, шкода втрачати учасників гуртка, бо ж тільки, так би мовити, витанцьовуються діти, то вже й закінчують школу і їдуть із села навчатися далі. І треба починати все спочатку.

Даруємо людям чудовий настрій
Танці, в основному, готуються до якихось свят. В нашому селі люди люблять ходити на концерти. Отож, я й намагаюся їх організовувати якнайчастіше. Особливо улюбленими є День села, Новий рік, 8 березня, День незалежності. Але найцікавіше відбувається святкування Івана Купала, яке ми святкуємо біля нашого знаного Вербівського озера. Маємо таке прекрасне місце для відпочинку і проведення свята Івана Купала. Кумедно вийшло цього року, адже святкували в суботу. Відпочиваючі були дуже здивовані: ми приїхали з музикою, мікрофонами. Було прекрасне театралізоване дійство: хлопці одягли шаровари, дівчата-красуні у вінках. Було багато конкурсів, розваг, танців. Прекрасно вжилися у свої ролі - Ліший, Морена, Купайло. Був незабутній відпочинок біля багаття. Спочатку не зрозуміли, що це відбувається. На жаль, не знайшли спонсора для кулішу та юшки. Дуже потрібна нам фінансова підтримка.
Ми постійно беремо участь в заходах, організованих в селах нашої Висоцької громади, а також у Дубровиці. Цього року нас запросили на святкування Дня села в Бересті. Також у жовтні ми виступали у Сарнах на зональному етапі обласного фестивалю сільських колективів аматорської творчості «Таланти твої, Рівненщино!». Рівень наших виступів оцінюють глядачі. Ми дуже раді оплескам, бо відчуваємо, що даруємо людям хвилини душевної насолоди. Все-таки для нас дуже важливо, окрім хліба, насолоджуватися прекрасним – піснею, танцем, драматургією. Українці завжди були творчими та талановитими, завжди несли крізь життя вогник духовності.
Клуб у Вербівці –
центр дозвілля
Однією з найбільших проблем в моїй роботі, як завідуючого сільським клубом, є відсутність опалення у закладі. Повірте, у Вербівці у клубі завжди людно, вся молодь села тут відпочиває. Дуже шкода, що тут холодно. Я ще раніше організував щось на кшталт спортивної зали. Дякуючи сільському голові Людмилі Федорівні Гурі та приватному підприємцю Володимиру Івановичу Рашовському, я придбав у клуб спортивний інвентар. Навіть грушу боксерську з рукавицями купив. Ото наші хлопці зразу щовечора тут займалися, грушу гамселили, хоч і втомлені з роботи приходили. Зараз все більше за кордоном працюють, не до цього їм. 
Цього року на 8 березня організував для жінок, крім концертної програми, ще й фітнес. Приніс килими з дому. Вони спочатку сміялися, а потім нашим жіночкам дуже сподобалось, хоч і важенько їм було. Але, в основному, працюємо з дітьми. Моя Христина працює в школі вчителем фізичної культури (навчається на магістратурі в РДГУ) і має години хореографії. Для того, щоб навчання було правильним, вчителі обладнали хореографічну залу: придбали дзеркала, а В.І. Рашовський проспонсорував металеві станки. Дуже дякуємо йому за це.
Від автора: ось так і працює тандем сім’ї Твардовських у невеличкій Вербівці. Треба піднімати наші села, бо тут живуть прекрасні люди, які заслуговують на увагу, на гарний відпочинок. Хочеться, щоб діти мали змогу творчо розвиватися, бо ж вони нічим не гірші від міських.
дуже приємно було читати такі гарні думки про роботу і творчість молодого керівника сільського Вербівського клубу. Відчувається, що любов до професії, бажання втілювати нові творчі плани у життя стануть фундаментом нових цікавих проектів у Вербівці. А ми з радістю подимивимося на них і на районній сцені. Отож творчого успіху молодим та талановитим Христині та Івану Твардовським! Щирі вітання всій молоді цього мальовничого села, яка дарує красу творчості глядачам на сценах різного рівня.
Спілкувалася Люба КЛІМЧУК.



Немає коментарів:

Опублікувати коментар