понеділок, 30 грудня 2019 р.


Ціна часу

Щоб дізнатися ціну року, спитайте студента, який провалив іспит. Щоб дізнатися ціну місяця, спитайте матір, яка народила передчасно. Щоб дізнатися ціну тижня, спитайте редактора тижневика. Щоб дізнатися ціну години, спитайте закоханого, що чекає свою кохану. Щоб дізнатися ціну хвилини, спитайте того, хто запізнився на потяг. Щоб дізнатися ціну секунди, спитайте того, хто втратив близьку людину в автокатастрофі. Щоб дізнатися ціну однієї тисячної секунди, спитайте срібного медаліста Олімпійських ігор. Стрілки годинника не перестануть бігти. Тому бережіть кожен момент вашого життя. І цінуйте сьогоднішній день, як найбільший дар.
Бернар Вербер.


На сторожі інтересів дітей

Вже більше двадцяти років на сторожі інтересів дітей стоїть наша служба. Основними її завданнями є здійснення соціального, правового захисту дітей, попередження правопорушень в дитячому середовищі, координація роботи суб’єктів соціальної роботи з цих питань.
За роки існування служби система соціального захисту дітей постійно удосконалювалась і покращувалась. Сьогодні служби у справах дітей здійснюють більше 100 функцій, які передбачені десятками законодавчих та сотнями інших нормативно правових актів. Ці зміни у сукупності й дають визначення «інтересів дитини» – коли наші рішення щодо дітей приймаються, виходячи з задоволення індивідуальних потреб дитини, відповідно до її віку, статі, стану здоров’я, особливостей розвитку, родинної належності. Наша держава підтримує сім’ю - виплачується державна допомога при народженні дитини, є спеціальні допомоги малозабезпеченій чи багатодітній сім’ї та одинокій матері, різні пільги та субсидії. Створені і працюють такі форми влаштування дітей, як прийомні сім’ї, опіка, піклування та усиновлення. Начасі проводимо роботу про утворення в районі патронатних сімей для тимчасового влаштування дітей, які потрапили в біду. До речі оплата патронатних вихователів більше 10 тис.грн. плюс ще 2 прожиткові мінімуми на влаштовану дитину. Надаються безкоштовні соціальні послуги. Підтримати сім’ю означає підтримати дитину. Хоча все ж існує різниця між діючим законодавством нашої держави та європейським. Наші дії спрямовані на те, що права дитини потрібно захищати, тоді як в європейському – права дитини слід забезпечити, охороняти, а захищати слід конкретного малюка в конкретній ситуації.
В роботі доводилося переживати різні моменти, часом такі, коли краялося серце від побаченого. Дуже любимо зустрічати наших підопічних здоровими та успішними. Приємно усвідомлювати, що в цьому - чимала заслуга нашого невеличкого колективу служби. Сподіваємось, що в умовах децентралізації та масових скорочень держслужбовців, в державі будуть прийняті рішення щодо  удосконалення системи захисту прав дитини та збереження служб у справах дітей.
Сьогодні вітаю працівників служби у справах дітей, всіх наших колег, громадських волонтерів з професійним святом. Адже ці люди здійснюють святу роботу – роблять дитинство обділених долею дітей хоч трішечки щасливішим. Я вдячна за підтримку усім, хто допомагає нам створити для дитини комфортні умови для проживання. Особлива подяка людям, які прийняли в свою сім’ю дитину, позбавлену батьківського піклування.
Бажаю всім любові, добра, терпіння, міцного здоров’я та мирного неба.
Олена ЛОБЗУН, начальник служби у справах дітей райдержадміністрації.

Нести людям
добро душі

У першу неділю листопада в Україні відзначають День працівника соціальної сфери. Ми вшановуємо людей гуманної професії, покликаної служити літнім і немічним, недужим і самотнім, малозабезпеченим і багатодітним. Погодьтеся, що працювати для таких категорій населення, можуть люди тільки з добрим і щирим серцем.

Це професійне свято і працівників територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) нашого району. У місті та селах добре знають представників цієї структури, які поспішають на допомогу своїм підопічним у їх домівки, сприяють вирішенню їх нагальних питань, опікуються фахівці структури знедоленими і у Висоцькому відділенні стаціонарного догляду (будинку престарілих, як ми кажемо у народі).
Як зазначає керівник Дубровицького районного територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Віталій Ващишин, цю вкрай необхідну для багатьох людей структуру було створено 28 грудня 2000 року. У територіальному центрі функціонує: відділення соціальної допомоги вдома;  відділення організації надання адресної натуральної та грошової допомоги; відділення стаціонарного догляду для постійного або тимчасового проживання.
Багато жителів Дубровиччини відчувають підтримку та опіку фахівців центру, отримуючи соціальні послуги вдома. На своїх помічників бабусі та дідусі чекають завжди із задоволенням, бо і хатню роботу соціальні робітники допомагають робити, і закупи зроблять, і комунальні послуги оплатять. А яке важливе для людської душі тепле і щире слово, коли прочинить соціальний фахівець двері і перепитає про здоров’я, розкаже про новини в селі і лад в оселі наведе.
На даний час відділенням соцдопомоги вдома надаються соціальні послуги 838 жителям району, з них: 1 – сім’я внутрішньо переміщених осіб; 2 – сім’ї учасників антитерористичної операції; 70 учасників Другої світової війни, 3 – інваліди ВВВ, 89 - ветеранів праці, 249 – дітей війни. У кожного з підопічних складна і непересічна доля, важкі трудові і воєнні та повоєнні роки за плечима, самотність, або ж діти, розкидані по світу. Підтримка фахівців центру – це як плече доброго друга і щирість душі близької людини.
Тридцять наших земляків обслуговує відділення стаціонарного догляду, що у Висоцьку. Неодноразово газета писала про цей затишний, комфортний заклад, де знайшли свій прихисток самотні немічні та хворі літні люди. Погодьтеся, зима у затишних стінах, де дбають про чистоту і гарне меню, про надання медичних послуг і тепло, значно краща, ніж холод у сільській хаті, коли нема здоров’я і грубку протопити. Знаю, що у районі є значно більше недужих і самотніх, які за щастя б хотіли дожити у цьому закладі, але, на жаль, кількість місць тут обмежена.
Фахівці відділення організації надання адресної натуральної та грошової допомоги протягом року обслужили 420 жителів району різних соціальних категорій (серед них також є внутрішньо переміщені особи, що проживають на території району). У пункті прокату 87 недужих людей отримали засоби реабілітації(інвалідні візки, милиці, підпорки для ходьби та інше).
Як ви зрозуміли, фахівці терцентру постійно стикаються з людськими проблемами, негараздами, фізичним і душевним болем. Людські переживання і турботи у спектрі роботи структури є постійно.
Без роботи фахівців терцентру неможливо нині уявити сьогодення району, загалом сьогодення теперішнього модернізованого і високотехнологічного суспільства. Скільки б найсучасніших комп’ютерів не створила людина, скільки польотів на Марс вона не планувала б, старість чекає на всіх нас. Старість не піддається осучасненню. Бо вона потребує дуже часто догляду і допомоги. Якою вона буде у нас, ми не знаємо. На жаль, трапляється, що і у молодшому віці когось Господь випробувує складними хворобами, отож без сторонньої допомоги тоді не обійтися… А робота працівників соціальної сфери – це праця, благословенна Господом, праця, осяяна благородством людських душ. Отож щирі вітання з нагоди свята всьому колективу Дубровицького територіального центру: соціальним працівникам та соціальним робітникам, колективу відділення у Висоцьку та всім фахівцям, хто організовує роботу цієї необхідної для суспільства структури. Директор терцентру Віталій Ващишин передає всім своїм колегам найщиріші побажання здоров’я, добра, сімейної злагоди. Він щиро дякує всім працівникам свого підрозділу соціальної сфери району за сумлінну працю, відповідальне ставлення до своїх обов’язків і доброзичливе ставлення до людей.
Віталій Ващишин заначив: «Турбота про людей, допомога тим, хто її потребує – це важливі завдання, які щодня виконують і надалі сумлінно виконуватимуть працівники нашого терцентру». Хай Господь береже цих щедрих на добро людей!

Приємно робити людей щасливими

У світі кондитерське мистецтво стало таким же вишуканим, як і ювелірне. Часом дивуєшся, от як такий витвір можна було зробити зі звичайних цукру і борошна? Напевно, без таланту – ніяк. Сьогодні познайомимо наших читачів зі ще однією талановитою феєю, яка створює солодкі дива – вибагливо оздоблені торти і солодощі.
Олена Велінець із Ясинця не може уявити себе без своєї солодкої справи. Хоча колись хотіла стати медиком, а вивчилась взагалі  на швачку. Але до кухні була небайдужою змалку. У її батьківському домі завжди пахло випічкою. Саме мама «посіяла» любов до створення смакоти. Як і серед інших сестер Олени, яких у неї аж шість. Тож у такому справжньому жіночому царстві по-іншому не могло бути.
«В нас  в родині всі печуть. Найменша сестра навіть отримала кондитерську освіту. Напевно, це передалось генетично від мами. Й досі яскравий спогад з дитинства, коли вона спекла мені на день народження двохярусний медовик. Він був найпростіший, без модних інгредієнтів. Але настільки смачний, що я потім ще довго пробувала його відтворити. Саме мамині списані зошити з рецептами були першою кулінарною наукою. Інтернету ще не було, тож по крупинкам черпала інформацію з журналів і книг. Вчилась методом проб і помилок. Спочатку готувала для рідних і друзів. І мені це подобалось. В один момент наважилась спробувати себе в кулінарії – пішла працювати пекарем в супермаркет. Згодом пекла солодощі для кав’ярень. І настільки ввійшла «в смак», що вирішила працювати на себе». Тож сьогодні у її маленькій «домашній кондитерській» народжуються витончені торти, оригінальні цукерки, французькі макарони,  смачнючий зефір та мармелад…
Як художник малює картину фарбами, так і кондитер кожним інгредієнтом додає нових відтінків до десертів. І за таку  можливість експериментувати дівчина найбільше любить свою роботу.
«Це та сфера, де ти не стоїш на місці, постійно вдосконалюєшся, відкриваєш цікаві смаки і поєднання. Часом зовсім випадково. Береш традиційний рецепт і вдихаєш в нього «нове життя», додаючи власні родзинки. Тут ти стаєш і скульптором, і декоратором, і навіть психологом. Бо торт є важливим штрихом на святі. Замовники дуже переживають, щоб все було добре, тому доводиться заспокоювати. Тут присутня і хімія, і математика, точність у всьому. В деяких десертах, якщо на грам помилився чи на кілька градусів постав не ту температуру, вони не вдадуться. Буває втомлюєшся, деколи спиш по кілька годин на добу. Якось, наприклад, робила п’ять тортів за день. Буває щось не виходить. Але якщо любиш свою справу, то на це все не звертаєш увагу. Просто отримує задоволення від процесу».
Солодкі вироби кондитерки легко впізнати за вишуканою простотою. На її тортах не знайдеш товстелезного шару мастики, крему, натомість привертають увагу елегантні живі квіти, шоколадний та фруктовий лаконічний декор. «Я люблю мінімалізм, – каже дівчина. – Намагаюсь донести, що є набагато натуральніші і смачніші прикраси. А мастика – гроші на вітер. Мастичні покриття – це велика вага і відповідно ціна виробу. Тим більше її зазвичай не люблять і не їдять».
Зараз взагалі стають популярнішим солодощі без хімії, додає кондитер. Тому серед виробів Олени є власноруч зготовані цукерки. В них дівчина фантазує наповну, поєднуючи, здається, непоєднуване. От ви, приміром, куштували солодощі з солоним пармезаном і горіхами, м’ятою чи з імбиром та лаймом.
«Створення цукерків – непростий процес з безліччю нюансів, але надзвичайно цікавий. Хто пробує справжній шоколад, той магазинного не хоче. Я взагалі перестала купувати фабричні. Виробники пишуть у складі: какао-масло, терті какао-боби, але часто зустрічаються і рослинний жир, пальмова олія або соєвий лецитин. Та й не мають вони такого насиченого смаку і аромату. Коли я готую, то в повітрі витають неймовірні шоколадні запахи. Так само відчуваєш, наскільки штучні начинки. Але відповідно домашні і коштують дорожче. Вартість необробленого справжнього шоколаду більша, аніж готової плитки на прилавку магазину».
Ще однією частиною роботи кондитера є нині популярні кенді-бари. «Це красиво оформлений стіл із солодощами. Така мода прийшла до нас з європейських країн порівняно недавно і швидко полюбилася. Нині майже жодна вечірка не обходиться без цієї кулінарної новинки. Аби створити оригінальний дизайн, треба добре постаратися і наперед продумати тематику. Приміром, якщо це дитяче свято, солодощі та випічка повинні бути з улюбленими героями, якщо це весільний банкет, оформляють у весільних кольорах, якщо це захід з нагоди якогось свята, то і тут є своя особливість. Поставити на стіл цукерки і тістечка – легко, а ось оформити так, щоб люди захоплювалися – це творчість. Наповнення кенді-барів залежить від вподобань замовника. Найчастіше готую макарони, чізкейки, «Павлову», еклери, десерти в стаканах, капкейки, брауні, кейк-попси для дітей. Одним словом, є на чому розігнатись».
Ласощами Олени смакують не лише на Рівненщині, але й в інших містах України. Були навіть замовлення із закордону. А от сама дівчина, на диво, солодкого не любить. Натомість їй приносить насолоду її заняття. Тому тішиться, коли тістечка «розмітають» за хвилини, бо знає – інші будуть ще кращі. Всім відомо: солодке піднімає настрій і дарує гормон щастя. А робити людей щасливими завжди приємно.
Майстриня поділилася з читачами універсальним рецептом ванільних капкейків, які обов’язково вдадуться і прикрасять святковий стіл:
Інгредієнти: 100 грам масла, 140 грам цукру, 15 грам ванільного цукру, 2 яйця, 200 грам борошна, 1 чайна ложка розпушувачу, щіпка солі, 0.5 склянки молока.
Приготування: Масло, цукор, ваніль збити 1-2 хвилин міксером. Додати яйця і знову збити. Муку, розпушувач, сіль разом просіяти, всипати в масляно-яєчну суміш, змішати міксером на малій швидкості. Додати молоко і ще раз все змішати, розкласти по формочках. Випікати при температурі 150 градусів до готовності.

Вершкове (не)масло

У дитинстві мені пощастило не лише скуштувати домашнього вершкового масла, а й стати свідком його народження. Бабуся брала трилітрову банку. Закривала її кришкою і трусила годину-півтори. Доводилось поморочитись, але продукт був того вартий. Зараз мабуть мало, хто так робить. Набагато простіше піти до магазину й придбати пачку свіжого масла. Лише треба пильнувати, щоб воно не виявилось підробкою, і ви не обдурили самі себе. Є чимало способів перевірити, чи купуєте натуральне масло. Адже навіть напис на упаковці про те, що до складу входять лише вершки й незбиране молоко, може бути недостовірним. І в цьому переконалась сама, нещодавно придбавши пачку. Навіть, як кажуть, до ворожки не треба було ходити: смак в того масла був далеко не вершковим.

Хоч і все було ясно, вирішила перевірити його справжність одним способом: поклала у морозильну камеру. Бо ж відомо, що якісне, без усіляких домішок, замерзає у морозилці і після того не ріжеться, а просто колеться. Так-от, масло, яке я дістала з холодильника, навіть і не думало колотися. Воно просто трохи затужавіло, але все одно ним легко можна було намастити скибку хліба. Смак залишився таким же, вибачте за тавтологію, несмачним.
Однак більшість виробників чесно вказує склад продукту. Тому будьте уважними. Якщо серед інгредієнтів є гідрогенізована олія, то це уже точно не масло. Це – спред (суміш рослинних та молочних жирів з домішками та емульгаторами). Рослинний жир – звучить доволі мирно, але за цим приховуються реальні загрози здоров’ю. У дев’яти країнах світу подібні трансжири заборонені. Там довели, що навіть за короткий час вживання вони здатні призвести до інсультів та інфарктів, а це головні причини смертності українців.
Спред, звичайно, коштує набагато дешевше. Тому, якщо прозоро, то тут усе чесно: який продукт, така й ціна. Споживач може сам свідомо вибирати, що йому до смаку і по кишені. Зовсім інша річ, коли виробник крадькома додає щось до масла, а нас хоче пошити в дурні за наші ж гроші. Слід бути дуже пильними. Коли виробник вказує на упаковці, що це масло – то це не може бути маргарин. Але наразі багато експертиз доводять, що в Україні справжнє масло знайти вкрай важко, майже нереально. Домішки – хоч і в невеликій кількості, все одно присутні. Підробляють навіть білоруське, яке завжди для нас було гарантом якості.
На думку експертів, є кілька способів перевірки якості вершкового масла в домашніх умовах. Згаданий вище – у морозильній камері – один з них. Окрім нього, можна помістити шматочок масла у гарячу (майже окріп) воду. Якщо він цілком розчиниться, то масло справжнє. Якщо збиватиметься у грудочки чи залишить на дні або сінках осад – там є домішки. Те саме можете спостерігати на сковорідці, якщо надумаєте підсмажити щось на маслі. Впевнена, що у вас таке частенько траплялося. Яка з цього користь? Принаймні будете знати, чи слід довіряти обраному виробнику, чи краще віддати перевагу іншому.
Варто також пам’ятати, що жирність масла не може бути нижчою 60 відсотків. А якщо покладете шматочок масла у рот, воно розтане миттєво. І ніякого неприємного присмаку не відчуєте.
Разом з тим, якщо раніше вважалося, що жири не варто споживати, то тепер думки дещо змінилися. Приміром, вважається, що вживання масла у помірних кількостях запобігає деяким захворюванням. Але не варто зловживати: 15-20 грам на добу цілком достатньо.
Коріння Поплавського
на Дубровиччині

Михайла Поплавського, думаємо, всі добре знають. Він народний артист України і ректор столичного університету. А ще продюсер, бізнесмен і екс-депутат. Але чи відомо нашим читачам, що Михайло Михайлович має коріння на Дубровиччині? В нещодавньому інтерв’ю журналісту Дмитру Гордону знаменитий співак розповів, що його прадіди пішли з села Бережки нашого району. Він зазначив, що там є навіть озеро чи річка Поплавськ. Михайло Поплавський детально вивчив свій родовід і видав його окремою збіркою, адже вважає, що кожен українець має знати власне коріння. Тож хоче якось приїхати на Дубровиччину і поглянути на ті землі, де виросли його предки. 


Немає коментарів:

Опублікувати коментар