Хай горить іскра Божа

5 грудня відзначали Міжнародний день волонтера. У перекладі з англійської мови це слово означає «добровільний помічник».

Зараз в Україні слово «волонтер» передусім асоціюється з людьми, які допомагали і допомагають  Збройним силам України, добровольцям, які захищають Батьківщину на Сході. Починаючи з 2014 року, волонтерами у нашій державі стали сотні тисяч людей. Хтось купував на фронт дорогі бронежилети, а хтось клав у посилку для воїнів плетені шкарпетки. А хіба ж не варто назвати волонтерами діток, які проводили солодкі ярмарки, щоб вилучені кошти віддати бійцям або ж збирали з учителями консервацію на передову? Кожен вклад у справу Перемоги – це неоціненна допомога армії, це крок до перемоги.

Наша газета часто писала про найактивніших волонтерів Дубровиччини. Якщо про когось ми не розповідали, а ви можете додати до літопису волонтерства району свої факти, то пишіть нам, будемо вдячні і опублікуємо ваші розповіді.

Особливі теплі слова скажемо і про людей, які є волонтерами у сфері медицини. Збирати кошти для лікування важкохворих – це дуже благородно і високодуховно. Уклін людям, які жертвують для цього власні кошти і організовують їх збір для нужденних.

Волонтери Дубровиччини – це окремі люди і колективи. До прикладу, величезний вклад у цю справу роблять наші Дубровицький і Висоцький лісгоспи, місцеві ради, багато шанованих підприємців. Ви читали хвилюючі рядки у «Дубровицькому віснику» із щоденника волонтерки Світлани Правник, її подруг, які на дорогах Сходу відчули весь присмак війни, поспішаючи з допомогою до бійців. А поруч з Світланою у Дубровиці працювали десятки її помічників. Багато душі вклала у справу волонтерства Оксана Голяка разом зі своїми колегами з РДА та районної ради. Знаю, що Оксана Михайлівна і зараз для всіх захисників щирий і добрий друг.

На цьому фото – шановані у нашому районі люди, які своєю життєвою позицією, вчинками, благодійними справами активно підтримали багато ініційованих починань задля блага інших, відгукувалися на прохання підставити плече у скрутну хвилину.

Депутат Миляцької сільської ради Анатолій Іванович Чудінович – людина дуже скромна і чуйна, з власної ініціативи передав військовим багато потрібних речей. Пригадуємо, як прийшов Анатолій Іванович до нас у редакцію і попросив налагодити контакти з людьми, які передадуть бійцям засоби гігієни. Це було не раз. А хотіли написати про цю людину, то навіть не назвав свого прізвища. Вже потім познайомилися ближче. Дуже благородний і взірцевий життєвий порив і вчинки.

Щоб написати, скільки загалом допоміг захисникам, дітям, немічним, соціально незахищеним Віктор Ничипорович М’ялик,  наш народний депутат, бракуватиме кількох газетних номерів. Перелічувати все не будемо. Якщо ви читаєте нашу газету, то знаєте про ці добрі справи. Спільно з толерантним і виваженим помічником Віктором Кузіним руку допомоги Віктор Ничипорович подав багатьом людям, яким це сприяння було вкрай необхідним. Депутат Верховної Ради завжди каже: «Зроблене добро не потребує великої публічності, бо передусім Бог оцінює наші вчинки».

І справді волонтерство – це справа, осяяна Господнім благословенням! Хай горить ця іскра посеред нас, бо ж ми діти Божі.

Люба Клімчук.

Мандруємо з чарівною Яною Омельчук

(Закінчення, початок у № 46, 47, 48).

Сьогодні завершуємо цикл публікацій про подорожі світом з дубровичанкою, яка працює на круїзному лайнері. Сподіваємося, що розповіді Яни допомогли вам більше зрозуміти, наскільки цікава наша планета, хоча б трішки познайомитися з країнами, які так далеко від нас на глобусі.

Отож, із щоденника Яни:

«І ось наша фінальна зупинка - Сінгапур! Це місто-держава у Південно-Східній Азії на краю Малаккського півострова. Складається з острова Сінгапур і 57 дрібних островів. Різниця в часі з Україною +5 год. влітку, +6 год. взимку.

Тут ми лишаємось на 3 тижні, у нас Dry Dock (ремонт, відновлення судна). По-перше, дякую Богові за безпечний перетин Тихого океану, нас оминули всі незгоди та всі урагани, які були на нашому шляху! А по-друге, дякую за те, що я маю можливість бачити всі красоти та контрасти нашого світу!

Сінгапур! Це неймовірно красиво, захоплююче та вражаюче - в одному місці! Бізнес-центри з сотнями поверхів, які тягнуться в небо і ховаються десь в хмарах. Тут друге в світі за розміром колесо огляду з висотою 165 метрів, на якому я встигла проїхатись і побачити весь Сінгапур, як на долоні. Singa-Laut - символ міста, скульптура з тілом риби і головою лева. Символізує силу та тісний зв’язок Сінгапуру з морем, в статуї відображається сама назва міста. Вражаючі залізні сади (Gardens by the Bay) - споруди, які нагадують дерева з фільму «Аватар», оточені величезним зеленим парком, фонтанами та скульптурами. Готель «Marina Bay Sands», на останньому поверсі якого розташований басейн, а це приблизно 200 метрів над рівнем моря (55 поверхів) та 150 метрів в довжину! Один з найбільших фонтанів у світі Fountain of Wealth (Фонтан багатсва) вночі підсвічується різними кольорами та під музику виплескує воду на різну висоту, таким чином створюючи візерунки. Майже кожен магазин тут виглядає як пам’ятка культури.

 Якщо ж говорити про вечірній Сінгапур, то це, як кадр з фільму. Аж не віриться, що світло може створювати такі неземні картини. Кожен будинок має своє світлове шоу, яке заворожує глядачів. І це лише маленька частинка з того, що я встигла побачити за цей час, попереду ще 20 днів на дослідження території!

Сінгапурці дуже стримані та суворо дотримуються встановлених норм, наприклад, пити воду в транспорті заборонено, про їжу я взагалі мовчу (їсти бажано лише в кафе або вдома). Перетинати дорогу треба тільки на пішохідному переході, інакше можна отримати штраф (хоча, чесно кажучи, я там і поліцейських не бачила, але люди справді дуже дисципліновані). Сінгапурці носять стриманий одяг, переважно пастельних тонів, тут не побачите рожевих суконь чи червоних костюмів. На вулицях багато заробітчан з Індії. Мабуть, тільки вони і роблять тут всю важку роботу. Багато і наших туристів, через кожні 2 метри можна почути знайомі слова.

 Найпопулярніша їжа - це звичайно рис та нудлс (а по-простому, рисова вермішель). Різна цінова категорія, різні порції, різний смак. Можна купити один суп з морепродуктами і їсти вдвох, а можна порцію рису з курячим м’ясом і з’їсти самому. Але в обох випадках наїсишся!

Наш Dry Dock продовжується, не дивлячись на те, що оглянути місто в мене час є, я щоденно працюю, по 10 годин, 7 днів на тиждень.  Наразі я Fire Watch, той, хто слідкує за безпечним виконанням усіх зварювальних та гарячих робіт. А якщо ж простіше, то я, майже як вогнеборець, вмію працювати з вогнегасником та знаю, що робити при екстрених ситуаціях.

Загалом за час роботи на судні я стала сміливішою, сильнішою та витривалішою. Не боюся того, що чекає завтра і готова зробити багато чого, щоб досягти бажаного. Також я навчилась справлятись зі стресом та негативом! Таке життя однозначно робить сильнішим.

Після закінчення ремонту ми направляємось в Австралію, а це для мене ще один новий та невідкритий материк. А після цього ще трошки і настане час вертатись додому! Мамо, тату, чекайте, скоро буду».

Ось такою цікавою розповіддю про Сінгапур закінчуємо цикл розповідей про подорожі світом з Яною Омельчук. Бажаємо нашій тендітній землячці-красуні щасливих морських та океанічних шляхів. Де б не була дівчина, з нею завжди подорожує мамина молитва та батьківська любов.

А поскільки Сінгапур у світі вважається державою економічного дива, то для наших читачів пропонуємо ще кілька цікавих фактів про цю країну.