Формули краси

від модельєра

зачісок і педагога

Молода, гарна, талановита та амбітна людина, яка мала чітку мету і втілила її в життя. Такими словами я охарактеризувала б свою співрозмовницю Світлану Фурсович (Колотушу), модельєра зачісок і одночасно власницю затишного салону «Шоколад» у Дубровиці. Світлана не лише працює за улюбленою спеціальністю, а й займається викладацькою роботою. Але про все по-порядку. Наша  розмова з Світланою відбулася символічно в Міжнародний день перукаря.

Вибір кожної професії має свою точку відліку. Коли Ви вирішили, що будете робити людей гарними?

Вже у школі, десь з класу п’ятого, всім чітко відповідала, що виросту, стану перукарем і матиму свій власний салон. У подруг мрії змінювалися з роками, а у мене була стабільна і чітка мета. Перші зачіски рідним почала робити вже у школі. Пригадую першу випускну зачіску, подруга була в одинадцятому класі, а я – в десятому. Саме тоді й допомогла створити випускний образ своїй майбутній кумі. Вийшло досить гарно. А скільки разів експерементувала на волоссі молодшої сестрички, не злічити. Дякую їй за терплячість і згоду бути моєю першою моделлю.

Наскільки знаю, Ви закінчили дуже фаховий перукарський  факультет у виші столиці, маєте цікаву спеціальність. Яким було навчання?

Почну з того, що спочатку моє прагнення здобути освіту в перукарській галузі було для батьків трішки шоком. Особливо для тата, котрий уявляв мене в іншій професії. Однак, зрештою він погодився, що у житті треба йти стежкою, про яку мрієш. Мама підтримала мене і переконала тата. Вдячна батькам за розуміння, за величезну допомогу, бо моє навчання було платним, дуже дорогим. У той час за такі гроші можна було закінчити факультет «стоматологія».

Я вирішила вступати в Київський університет культури та мистецтв, на факультет «дизайнер-стиліст зачісок». Для абітурієнтів проводили творчий конкурс. Поставили манекен і треба було змалювати. Звісно, було ще ряд вступних предметів. Навчалася за суперсучасною американською методикою Pivot Point, що в перекладі з англійської «точка відліку». Pivot Point на сьогодні – це 2800 центрів у всьому світі й понад 60 тисяч випускників модельєрів-дизайнерів екстра-класу. Дипломи згаданої освітньої системи визнано в 58 країнах. Навчання перукарів за цим методом засноване на системі тренувань на манекенах, що дозволяє відпрацьовувати всі види техніки без залучення клієнтів. Під час навчання у нас були покази, презентації, використання аудіовізуальних засобів, проведення семінарів, лекцій, майстер-класів. Право на ліцензійне викладання за цією системою в Україні має тільки вуз, який я закінчила, це Київський національний університет культури і мистецтв.

З перших днів занять нам видали персональні фірмові перукарські набори з манекенами та накладками з натурального волосся різної довжини. Була дуже гарна практика, ми робили зачіски учасникам телепрограми «Крок до зірок», багатьом відомим артистам, наприклад, Олександр Пономарьов, Наталія Бучинська, Катерина Бужинська та іншим. Отож в часи студентства, окрім цікавого навчання, я мала нагоду спілкуватися з багатьма зірками шоу-бізнесу та естради. Одним словом, не сумували.

За плечима у Вас п’ять років навчання. Оскільки, вперше зустрічаю людину, яка закінчила такий факультет, то поцікавлюся, які предмети Вам викладали?

 Можливо, я вас здивую, але скажу, що нас на початках вчили і гарно та правильно малювати. Я пригадую, як викладач з предмету «спецмалюнок» дав нам завдання відтворити обличчя. Через кілька років він нам ці малюнки приніс, і ми дуже посміялися з перших творчих доробків. Окрім того, вивчали також історію зачіски, візаж, кольорознавство, колористику, грим, моделювання та художнє оформлення зачіски, матеріалознавство перукарської майстерності, матеріалознавство декоративної косметики, візаж. Ось основні спеціальні дисципліни.

Коротко: яким, на Ваш погляд, має бути перукар – справжній професіонал своєї справи?

Я сказала б так: перше, майстер у нашій професії має чути клієнта. Знаєте, що б не було, до прикладу так, клієнт попросив трішки підрізати, а майстер: «Ой, я вам зняла більше…». Так не має бути, значить перукар не почув свого клієнта. Моє друге правило – доводити зачіску до кінця, тобто не просто підстригти, а й зробити укладку. Ну, щодо мене, важливо розділяти межові контури, дуги та лінії, за якими роблять стрижку. Так мене вчили. Я вважаю, що у нашій перукарській справі не повинно бути відразу разючого контрасту (кольорового), коли брюнетка з першого разу хоче вийти блондинкою. Краще висвітлити волосся кілька разів, поступово, завдаючи йому якнайменше шкоди.

Ваш салон має досить смачну назву «Шоколад». Що вона символізує?

На Свято Діви Іулянії салону виповнилося рік. Назвати його було непросто, мала кілька варіантів. Провела для себе соцопитування серед друзів і знайомих. «Шоколад» тому, що  робимо шоколадне обгортання, ми єдині у районі зараз надаємо таку послугу. Спеціальний косметологічний шоколад наноситься на все тіло після масажу, потім загортають тіло у плівку. Це єдина процедура, яку я не беруся робити, цим займається моя найкраща помічниця Оля. Все інше я можу і вмію, за потреби можу замінити будь-якого працівника свого салону. У нас нарощують вії, роблять макіяж, корекцію та фарбування брів, стрижки та зачіски, фарбування волосся, корекцію, покриття гель-лаком і нарощення нігтів, шугаринг, педікюр, масаж тощо. Часто у нас купують подарункові сертифікати на ці види послуг і так радують своїх друзів чи колег на свята. Зараз у нас в колективі працює шість чоловік. Найкраще, коли приходять молоді спеціалісти, бо я тоді маю можливість навчити їх працювати за такою методикою, яку я вивчила у вузі. Коли людина вже має досвід, то значно важче її перевчити. Буває так, що приходять на роботу вже майстри з досвідом і кажуть, що у них нема постійних клієнтів. Це мене, якщо чесно дивує.

У кожного професіонала будь-якої справи є особливі уподобання в роботі. Розкажіть про свої.

Найбільше я люблю фарбувати волосся, мені подобаються складні фарбування – омбре, шатуш, балаяж. Зараз в моду увійшов «аертач», ця техніка перекладається як дотик повітря. Повітря з фена і є складовою фарбування. Ця техніка займає багато часу (до шести годин), вона недешева, але бережлива для волосся. До речі, я працюю тільки по запису. Живої черги нема. Почала працювати так ще вдома, мені до вподоби.

Розумію, що мода у перукарстві змінюється також зі швидкістю вітру…

Так, мода невпинно рухається вперед, щоб бути в тренді – постійно відвідую майстер-класи. Як правило, їх проводять бренд-технологи тих фірм, фарбами яких ми користуємося. Це досить дорогі фарби, і курси платні, не з дешевих. Однак, щоб йти в ногу з часом, треба постійно вчитися.

Ми фарбуємо волосся матеріалом від іспанських та французьких виробників. Їх бренд-технологи розробляють формули спеціально для українок. Відповідно вони їздять по Україні і представляють свою косметику.

Цьогоріч Ви маєте гарну можливість передавати свій перукарський талант ученицям як майстер і як викладач у Дубровицькому професійному ліцеї? Як Вам працюється у новій ролі?

Викладачем у професійний ліцей пропонували йти ще кілька років тому. Директор Михайло Лосік зробив все необхідне, щоб у Дубровиці навчалися на перуркарів, заклад отримав на це ліцензію. Мені запропонували викладати, і я погодилася, адже маю дуже багато матеріалу з років навчання, люблю свою справу і можу поділитися знаннями. У мене є підручники, надиктовую конспекти, скидаю матеріали у вайбері.

У групі навчається 18 дівчат з Дубровицького, Зарічненськго і Сарненського районів. Зараз робимо перші практичні кроки. У когось виходить чудово, у когось трішки не так. Дівчата після одинадцятого класу будуть навчатися півтора роки. Кількох найкращих візьму до себе на практику і на роботу.

До речі, старт в перукарській справі не з дешевих, кожен майстер повинен мати свій набір інструментів. У салоні початківцям дадуть фарбу та засоби, з якими треба працювати, але набір інструментів треба купувати. 

 В ліцеї створені робочі місця – дзеркала, мийка, крісла, є деякі гребінці, є два болвани. Дещо приношу своє, наприклад, фен. 

Перукарями дівчата стануть всі, але запитання – якими. Зрозуміло, що треба талант і від природи. А ще у нашій роботі важливо не робити довгі перерви. Якщо не працюєш кілька днів, то болять пальці, не працюєш довше – забувають. Отож практика і ще раз практика.

Хочу зачепити ще одну тему: діти і зачіски. Зараз навіть окремі школярки виглядають дуже стильно. Відчувається, що над їх образом попрацювали хороші майстри.

Так, учениці шкіл частенько хочуть мати стильну та модну зачіску. Починаючи з восьмого класу, замовляють дорогі і складні фарбування, наприклад, шатуш (800 гривень). Батьки виділяють донькам на це кошти. Головне, не зашкодити «юному» волоссю. Іноді досить просто додати йому блиску, є такі безкольорові фарбники. Одній школярці з розкішним волоссям я взагалі порадила не фарбувати і не відрізати волосся. Фарбувати починають волосся дівчатка десь з восьмого класу. Серед дітей молодшого і середнього шкільного віку модні афрокосички. Їх можна заплітати навіть на недовге волосся, вплітаючи канекалон (штучне волосся), нитки, стрічки, а також декорують їх різноманітними аксесуарами та комбінують різні кольори. Такі плетіння можна носити до 2 місяців без корекції, якщо правильно за ними доглядати. Способів афроплетінь багато.

Ми робимо цю зачіску удвох, бо вона займає багато часу. Мені допомагають плести власне косички, а канекалон я закріплюю сама. Треба знати техніку його застосування. 100 косичок удвох треба плести до чотирьох годин. Дівчатка дуже терпляче це витримують. Пригадую, як колись у школі сто косичок заплела сестричці. Але тоді не було канікалона.

Я ніколи не беруся стригти діток, які плачуть, навідріз відмовляються це робити, або ж яких батьки тримають. Стрижка – це не укол, дитину можна спокійно підстригти в інший день. У нас є спеціальна дитяча кімната, де діти можуть погратися. Там дуже багато іграшок, дозволяємо дітям залишати свої, в обмін на наші. Це малечі дуже подобається. Іноді там дітки чекають мам, а іноді просто граються.

Дуже цікаво було поспілкуватися з Вами, Світлано, як з майстром перукарського мистецтва. А яке хобі має людина, яка створює прекрасні зачіски?

Дуже люблю автомобілі. Давно вже за кермом. Розбираюся добре в моделях авто. У школі я єдина з класу ходила на автосправу. Знаю марки практично всіх автівок. У часи студенства завжди під час прогулянок подругам показувала різні моделі і розповідала про їх особливості. Бортувати колесо – це для мене запросто. Любов до техніки у мене також змалечку. У дитинстві, як їхали у далеку дорогу, то завжди змагалися з татом і братом на знання моделей авто. Я вигравала. Техніка дуже мені до душі: як у перукарстві, так і довкола мене. Все у житті має бути технічно правильним.

Спілкувалася Люба КЛІМЧУК.