понеділок, 30 грудня 2019 р.


Спогади про свято завжди найтепліші

Почесний громадянин Дубровиці Федір Іванович Кренько, якому 92 роки, згадує новорічні свята свого дитинства. У центрі Дубровиці перед війної ялинки не ставили, а от біля костела завжди вбирали новорічне зелене дерево. Маленьким хлопчиком наш земляк разом з друзями любив бувати біля цього храму, бо тут дітвора могла розраховувати на гостинці. Пани не скупилися на винагороду, особливо перед різдвяними святами.

А як гарно святкували Різдво у Дубровицькій польській школі, де навчався маленький Федя Кренько. Це були тридцяті роки минулого століття. Ялинку ставили у школі якнайгарнішу і окрім іграшок на ній були яблука, цукерки та інші смаколики. Управитель польського маєтку Броневіцький завжди привозив школярам подарунки від родини Плятерів. «Для нас робили справжнє свято, щиро, з душею, поляки давали нам, простим і бідним українським дітям, можливість відчути подих Різдва. Це дуже теплі спогади мого дитинства, – каже Федір Іванович. – Новорічних костюмів у нас не було, бо й гарного одягу у нас на той час не було. От хіба маски на обличчя одягали. Трималися вони на гумці».
Оці прекрасні спогади дитинства назавжди залишилися у душі Федора Івановича. У його родині завжди вбирали ялинку перед святом Миколая, шанували як католицьке, так і православне Різдво. Господар завжди казав, що Бог один, отож шанувати Господа не зайве ні 25 грудня, ні 7 січня. А в душі Бога треба тримати завжди. Федір Іванович цитує мені вірші про новорічне свято польською мовою, багато пісень пригадує він з часів дитинства.
Пам’ятною для Федора Івановича є і ялинка 1951 року. Тоді молодий військовий повернувся додому після війни та служби у війську. Ялинку урочисто відкривали в центрі міста і щиро вітали всіх жителів.
Якими були повоєнні ялинки? Досі у шафах ми зберігаємо ялинкові прикраси бабусь та дідусів. Вони не настільки чепурні як тепер, однак для нас вони дуже дорогі, бо це – пам’ять. Простенький блискучий дощик, цукерки, знову ж таки яблука. Паперові прикраси. Хіба бувають прекрасніші ялинки, аніж ті, які були у часи нашого дитинства?
Федір Іванович з особливим теплом згадує часи, як він викладав багато гуртків у палаці піонерів, потім це був будинок школяра, потім центр позашкільної освіти. Хлопці з гуртка радіотехніки такі новинки для ялинки вигадували, що й світилася вона і вертілася. Всі прикраси на ялинку гуртківці робили власноруч. Програма свят у закладі була дуже цікавою і насиченою. Скільки радості було саме від того, що прикрашене дерево саме власноруч. Дитяча творчість під керівництвом Федора Кренька не мала меж.
 У домівках українців серед колючих гілочок можна побачити саморобні паперові фігурки, блискучі корзиночки, грецькі горішки, пофарбовані золотавою охрою, шишки, деінде скляні іграшки. Змінювалися часи, змінювалася мода на ялинкові прикраси.
У повоєнний час було прийнято прикрашати ялинку різнокольоровими фігурками, що відповідали сюжетній лінії казкового лісу: Дід Мороз, Снігурка, сніжинки, зайчики, ведмедики, птахи, лісові горіхи, жолуді, шишки, гриби тощо.
Федір Іванович пригадує, як після польоту Гагаріна в космос на перше місце вийшли серед іграшок космонавти. Ідеологія 1970-х принесла на ялинки п’ятикутні зірки, серпи й молоти, паровозики, машинки та яскраві різнокольорові дзвоники, кульки, ромбики, електричні гірлянди з лампочками. У 1980-х до цього списку додалися бурульки, кульки із заглибленнями або з’єднані набори міні-кульок. Також у моду ввійшов дощик (гладкий, з ворсинками, колючий), саморобні гірлянди з вати та гірлянди з міні-лампочками.
Щороку Федір Кренько, талановита та щира людина, залюбки виконував роль Діда Мороза. Йшов до діток у місцеві садочки, школи, а скільки дубровицьких підприємств та організацій з музиками, піснями та побажаннями відвідував мій співрозмовник. Федір Іванович згадує:
– Було дуже весело, бо люди раділи святам. Вони відпрацювали рік, підбивали підсумки, відзначали колективами Новий рік. Це було дуже насичене життя, насичене спілкуванням та взаємною щирістю. Було радісно від того, що несеш людям позитив. Ми були впевнені у завтрашньому дні, це – головне.
Ось таку цікаву сторінку шанованої людини Федора Івановича Кренька ми відкрили для вас, шановні читачі. Можливо ви маєте бажання поділитися своїми новорічними цікавими історіями чи досвідом у ролях Діда Мороза, Святого Миколая та Снігурки. Пишіть, будемо раді читати.
У переддень Нового року почесний громадянин Дубровиці Федір Іванович Кренько передає щирі вітання всім землякам, своїм учням та їх родинам. Він бажає жити нам у мирі та злагоді, виховувати в дітях найкращі людські чесноти. Особливу подяку наш шанований земляк складає нашим воїнам, які на Сході захищають Україну. Він щиро бажає щасливого повернення всім захисникам додому, щоб вони у родинному колі завжди щасливо відзначали Новий рік та Різдво.
Люба КЛІМЧУК.


Немає коментарів:

Опублікувати коментар