понеділок, 30 грудня 2019 р.



У залі лунало «Браво»!
15 грудня у приміщенні Рівненського районного будинку культури с. Зоря пройшов заключний концерт переможців обласного фестивалю сільських колективів аматорської творчості та окремих виконавців «Таланти твої, Рівненщино!».


Гідно представили наш район на цьому фестивалі танцювальний ансамбль «Амбер» із Вербівки, народний аматорський фольклорний ансамбль «Журбина» з Людині (Висоцька ОТГ) та солістка з Сварицевич.
Організатори заходу: управління культури і туризму Рівненської обласної державної адміністрації, комунальний заклад «Рівненський обласний центр народної творчості» Рівненської обласної ради, відділ культури і туризму Рівненської районної державної адміністрації - відзначили високий виконавський рівень наших земляків.
Днями поспілкувалася з Таїсою Яцутою та Марією Приходько – багаторічними учасниками колективу «Журбина». Попросила землячок поділитися враженнями від творчої поїздки у Зорю. Талановиті жінки розповіли, що насолодилися спілкуванням  з учасниками заключного концерту переможців, дуже радо і тепло зустрічали наших землячок глядачі. Після акапельного виконання «Журбиною» повстанської пісні «Нащо мене породила» у залі лунали гучні оплески та вигуки «Браво».
Саме так зустрічають виступи «Журбини» і на Дубровиччині, бо талант її учасників несе нам красу та велич української пісні. А голоси їх, здається, торкаються неба.
Зазначимо, що у Зорі «Журбина» виступала не у повному складі. На жаль, занедужала талановита солістка колективу  та вишивальниця Тетяна Захарівна Заруднєва (хай Бог посилає Їй добре здоров’я), а Божена Гонтар (наймолодша учасниця колективу) складала в той день іспит у вузі. Отож, хвилювання за виступ були особливі. Хотілося виступити якнайкраще, хоч і не у повному складі.
Вразити глядачів, торкнутися сердець всіх присутніх нашим талановитим жінкам вдалося! Таке покликання у колективу - нести глядачам творчу насолоду.
Ідейним організатором і натхненником створення «Журбини» була багато років тому дуже щира, позитивна людина Марія Іванівна Приходько. Вона, юна красуня з Чорткова, приїхала на Полісся вчителювати у 1975-му. З того часу Марія Іванівна і навчає  незмінно юних людинців, багато років в одній школі викладає англійську та музику. Змалечку знає Марія Іванівна і Таїсу, яка так чарівно співала у шкільному хорі. 40 хлопчиків та дівчаток тоді було у цьому колективі.
Марія Іванівна з легкої руки та Божого благословення і стала засновницею «Журбини» у 1988 році. У 2000 колектив отримав звання «народний аматорський». А з 2016 року керує «Журбиною» завідувачка Людинським сільським клубом талановита Таїса Анатоліївна Яцута.
Пісня для учасниць колективу – це життя. Вона, як спільна велика квітка, що проростає у душах жінок різного віку та різних професій, які є учасниками «Журбини». Таїса Яцута каже, що талант співати передався їй від мами, а Марія Приходько отримала гарний голос у спадок від батька. У кожної учасниці колективу свій прекрасний голос, особливий та гарний, як і творчі душі цих людей.
Щоразу заслуховуюся співом «Журбини» на районній сцені. Сидиш у залі, а відчуваєш себе частиною великого творчого дійства.
Якось дуже гарно сказала Таїса Яцута про свою творчість:
«Могутня ріка бере силу з маленьких джерел, так і наша культура збагачується за рахунок  української пісні. Пісня – духовний скарб, який єднає нас, стирає кордони, розповідає світові про велич нашого співучого народу. Мовою пісні гортаємо сторінки історії. Я так рада, що маю можливість бути частиною свого прекрасного творчого колективу. Уклін усім учасницям за талант та вклад у розвиток культури України».
А від себе ще додам: щоразу, як чую голоси учасниць «Журбини», пригадується одна легенда. «Бог вирішив наділити народи талантом. Одні отримали елегантність та красу, інші дисципліну і порядок. Хтось – здатність до торгівлі, а хтось - до музики. Обдаривши усіх, подивився Бог і раптом побачив у куточку дівчинку.
Вона була боса, одягнута у вишивану сорочку, руса коса переплетена синьою стрічкою, а на голові – багряний вінок з червоної калини.
– Хто ти? Чого плачеш? – запитав Бог.
Я – Україна. А плачу, бо стогне моя земля від пролитої крові і пожеж. Вороги знущаються з моїх дітей, удів і сиріт, у своїй хаті немає правди й волі.
Чого ж ти не підійшла до мене раніше? Я всі таланти вже роздав. Як завадити твоєму горю? Є у мене неоцінений дар, який уславить тебе на весь світ. Це - пісня.
Взяла дівчина-Україна дарунок, притиснула міцно до серця. Поклонилася Всевишньому і понесла пісню в народ. З тих самих пір співають люди пісню, лікують нею серця, просвітляють уми, чарують душу».
Спасибі, «Журбино», за пісні!
Люба Клімчук.

Немає коментарів:

Опублікувати коментар