Із вікон жовтого автобуса..

У промінні ранкового сонця пасажири повільно займають свої місця в жовтому автобусі: більшість їде на роботу, хтось у лікарню, хтось вирушає в гості… І мало хто з них здогадується, що робочий день водія автобуса почався задовго до цього.

В щоденних клопотах ми й не задумуємося про важливість цієї професії.

Професії водія не вчать в престижних навчальних закладах, на неї немає диких конкурсів. І тим не менше водій потрібний в усіх сферах діяльності.

Основні вимоги до водія – технічне мислення, розвинений лінійний і просторовий окомір, висока концентрація уваги, розподіл і швидке переключення уваги, просторова уява, вміння орієнтуватися на місцевості, хороша реакція, впевненість в собі. А до водія пасажирського транспорту - комунікабельність, пунктуальність, емоційна стійкість, терпіння і делікатність, психічна та фізична витривалість. Це далеко не проста професія, крім професійних знань, потрібно ще бути неабияким психологом.

Професіонали своєї справи мандрують й по дорогах нашого району. 

Якісні і безпечні пасажирські перевезення на жовтому автобусі за маршрутом «Узлісся - Лютинськ» забезпечують водії з чималим досвідом кермування - Микола Лепуга і Василь Коваль. Це «майстри» своєї справи. Впродовж дня їм доводиться утримувати під контролем одночасно декілька чинників, серед яких обставини на дорозі, можлива поява аварійних ситуацій або несправностей автобуса, а також дії пасажирів в салоні.

Хоча відстань між селами Лютинськ і Узлісся незначна, але щоденно за маршрутом вони проїжджають більше 300 км. Це відстань від Дубровиці до Києва. Їх діяльність здається рутиною - робота за графіком, один і той же маршрут. Не кожен би зумів. Але постійні привітність Миколи й жартівливість Василя свідчать, що робота їм до душі.

Мені особливо приємно щодня бути пасажиром жовтого автобуса, кермо якого у руках цих порядних і ввічливих водіїв.

Дякую їм за професіоналізм та відповідальність за безпеку й життя.

Людмила.