ДЕФІЦИТ СПІЛКУВАННЯ

(на теми моралі)

Меж для людського спілкування нині фактично немає і кожен із нас у режимі реального часу може без проблем спілкуватися з тим, хто перебуває на іншому континенті. Найбільшим руйнівником часових і просторових бар’єрів на шляху спілкування людей став розвиток Інтернету. Щодня з його допомогою ми спілкуємось, дізнаємось новини, ділимось думками, почуттями і переживаннями, а дехто самореалізується і заробляє собі на життя.

Та занурившись у віртуальність, ми часто забуваємо про дійсність. В умовах зростаючої глобалізації та науково-технічного прогресу нівелюється значення окремої людини, настає дефіцит часу і, як наслідок, брак «живого» спілкування.

Ми менше зустрічаємось, навіть ліньки буває зайти в гості до батьків чи друзів. З ними про все можна поговорити по телефону. І все б нічого, якби не прикра обставина – занадто захопившись модними тенденціями, ми потроху забуваємо, як виявляти справжні емоції не графічно, а мімікою, спілкуватися «живими» словами, писати одне одному справжні повноцінні листи.

Та найприкріше, що озирнувшись, бачимо вельми тривожну тенденцію – багато наших сучасників, зокрема молодь, дедалі менше цікавлять події, що відбуваються за межами їхнього власного маленького світу – світу соціальних мереж, онлайн-ігор, і всього, що пов’язане з Інтернетом та мобільним телефоном. І байдуже, що навкруги буяє цвітом весна, радує різнотрав’ям літо, вражає неймовірно красивою палітрою кольорів осінь чи дарує морозну свіжість зима. Бо в компактних електронних пристроях існує своє життя, вирують пристрасті та емоції.

У березні-квітні в будинку культури с. Орв’яниця були проведені різні за тематикою заходи: святковий концерт «О, жінко, ти завжди велична!» з нагоди Міжнародного жіночого дня, спортивні турніри з тенісу та шахів. Малюнок на асфальті для діток «Великоднє розмаїття». Літературно-музична година: «Земле рідна – понівечена скрипко моя» та фотовиставка до чергової річниці Чорнобильської трагедії, проводились вечори відпочинку для молоді села. І хотілося б бачити в залі більше відвідувачів, зокрема молоді.

Дехто посилається на брак часу, зайнятість на роботі та навчанні. Але спілкуючись з молоддю, чую: «сидів в Інтернеті», і навіть із старшими односельцями, дивуюся, почувши у відповідь: «Я про все дізнаюсь по телефону, і що концерт гарний і хто участь брав». А як же «живе» спілкування? Світлі, позитивні емоції, які отримуєш від виступу діток, які в свою чергу готувалися, хвилювалися, щоб гідно виступити. Зрозуміло, що в клубній установі з невеликою матеріально-технічною базою з відсутністю гарних сценічних костюмів, не створити такої чудової картинки і різноманітних спецефектів, які демонструють по телевізору чи в Інтернеті (працівникам установ є чому повчитись і до чого прагнути). Але і не хотілося б, щоб будинок культури починали відвідувати після 24-ої години, коли закриваються кафе, бари і подітись ніде.

Зрозуміло, зупинити тотальну комп’ютеризацію неможливо. Зрештою це й не потрібно. Корисні можливості, які дають сучасні різноманітні технічні пристрої – колосальні.

Просто треба відповідально і без надмірного фанатизму ними користуватися. А це стане можливим тоді, коли усвідомити, що ніякий телевізор чи телефонний дзвінок не може замінити щирої, теплої та справжньої усмішки.

Олена ЧЕРНЕЦЬКА, директор Орв’яницького сільського будинку культури.