Село дзвеніло піснями

у свої іменини

Доля кожного села чи міста, як і людини, змережана не лише з проблемних буднів, а й радісних святкових подій, які є своєрідним генератором позитиву ще на довгий час. Цьогоріч на Миколу у Сельці по-особливому зустріли храмове свято, вперше відзначивши День села. Уже сам задум якого став тим позитивним генератором єднання громади, дослідження власної історії та вшанування славних односельчан.

Зранку хвилюючими акордами все навколо наповнили церковні дзвони, сповіщаючи  про престольний празник  та запрошуючи до молитви у Свято-Миколаївський собор. А далі, після духовного хліба, настала черга й для видовищ – розважальної програми.

Біля сільської ради зібралася численна селецька родина – від найменших жителів до найповажніших. Збоку розгоралися тенісні баталії між юними спортсменами. Про те, що не перевелися умільці у Сельці, свідчила виставка вишитих рушників та рукотворних виробів. Чільне місце на ній займала стародавня книга, датована ще 1700 роком, нагадуючи про славетну минувшину села. А ще  була організована невеличка фотовиставка про історію населеного пункту. Окремий розділ займали світлини, присвячені заходам, концертам, що в різні роки відбувалися в Сельці. Без зайвих слів стало зрозуміло – відпочивати на славу тут вміли завжди. Тож аби не змінювати цієї гарної традиції, на імпровізованій сцені розгорнулось святкове дійство.

Першим привітав односельчан сільський голова Павло Голяка, побажавши всім миру, добробуту та достатку.

«У нас здавна спільно святкували престольний празник. Цього дня в Селець з’їжджалися родичі, гості з сусідніх сіл. На жаль, такий хороший звичай поступово забувся. Тому нині ми постараємось відродити його. Можливо, спочатку не все задумане вдасться, але старт буде подоланий. Робимо це ще й тому, бо маємо в селі багато людей, про яких треба говорити, яких треба згадувати та шанувати», – також зауважив Павло Васильович.

І справді Сельцю є ким гордитися. Тут виріс воїн АТО Олег Ващишин, який віддав життя, боронячи свою Батьківщину від ворога. Тож всі присутні в знак шани земляку схилили голови у хвилині мовчання. А ще подякували батькам за Героя. Також сільська рада відзначила подарунками сельчан-захисників, які воювали в зоні АТО.

Село, як дерево. Воно має і коріння, і стовбур, і крону. Корінням села є його старожили. Так, найповажніша жителька Сельця Ніна Іванівна Ольховик зустріла 97 весну. Цього року з’явилося й шість маленьких пагінців, наймолодшим серед яких є Герман Давид. Рясне суцвіття має Євгенія Арестівна Курач, котра виховала 9 дітей та радіє 38 онукам. А родина Великих Петра Романовича та Марії Іванівни спільно прожили 59 квітучих років подружнього життя. Всі вони отримали від сільського голови пам’ятні презенти

Розділити свято із сельчанами завітали  очільник РДА Микола Петрушко, заступник голови районної ради Олександр Задорожний та благочинний Дубровицького району отець Микола. У кожного з них знайшлося багато теплих слів на адресу жителів села. Вітали по-родинному, адже до Сельця мають особливе ставлення. Пан Олександр провів тут своє дитинство, Микола Миколайович нині мешкає, а отець Микола є настоятелем місцевого Свято-Миколаївського храму.

Віншування від народного депутата Василя Яніцького передав його помічник Адам Кузьмич. Принагідно він вручив грамоти та грошові відзнаки Івану Великому, учаснику АТО – за мужність та патріотизм, та Павлу Голяці, приватному підприємцю – за активну громадську позицію та підтримку розвитку села.

Як будувалась нинішня школа та розвивався Селець повідав заслужений вчитель, керівник районної спілки ветеранів Яремчук Василь Захарович. А вже після заходу поділився з нами власними враженнями від дійства: «Дуже радий, що і наш Селець відтепер матиме своє свято. Вдячний всім, хто долучився та вніс свою лепту в організацію Дня села. Як для почину, було все достойно. Впевнений далі буде ще краще. Приємно було виступити перед односельчанами та згадати ті славні роки. В ті часи всі ланки – колгосп, школа, сільська рада, громада – працювали воєдино задля розквіту Сельця. Кожен докладав максимум зусиль для того, аби наше село стало передовим. Тож і нині не треба всю відповідальність скидати на владу, а особисто старатись на благо свого краю. Ось тоді буде добробут та процвітання. Чого й бажаю своїм односельцям».

Вітання, спогади та екскурси в історію села від ведучих перепліталися з концертними виступами. Село дзвеніло піснями своїх талановитих мешканців. Родзинкою серед яких став жартівливий музичний подарунок від вихованців дитячого садочка.

Отримавши заряд позитивних емоцій та вражень від концерту, гості попрямували смакувати ароматною юшкою та кулішом. Свято завершилось народним гулянням.

Отож перший млинець видався не глевким. Хочеться побажати селу, щоб проведення такого дійства стало доброю традицією і в наступні роки, була б щирою фінансова підтримка від меценатів і творча – від людей.

Леся КОНДРАТИК.