Дещо про добросусідство

Народна мудрість каже: «Хороший сусід – ближче далекого брата».

Адже добросусідство є давньою гарною традицією українців. Однак й найбільше суперечок в нашому суспільстві виникає саме через суміжну власність.

І часом причиною конфлікту стає банальна й незначуща річ чи оказія.

Зранку в понеділок зумисно до роботи пішла повз магазином «Рубін». Перед вихідними там було вимощено новою бруківкою метрів з десять тротуарної доріжки. Незважаючи не на зовсім приємну погоду, бо понеділок видався дощовим та прохолодним, ця невеличка зручність все ж погріла душу добрим враженням. До хорошого так легко призвичаюєшся. Навіть, якщо це така дрібничка, як тротуарна плитка. Тим паче досі цей відрізок дороги не раз «радував» підступними вибоїнами та калюжами в негоду.

Згодом поцікавилася в міського голови, завдяки кому вдалося «окультурити» цю частинку тротуару по вулиці Шевченка? Богдан Микульський розповів, що виготовляє таку ось гарну та міцну плитку місцевий товаровиробник - на заводі продтоварів. Там, виявляється, змонтовано ще й потужну лінію з виробництва бруківки. Отож поблизу «Рубіну» так би мовити - «жива» реклама продукції. Пан Микульський також акцентував: на щастя, виявилася бруківка таки якісною, інакше просто не витримала б «тест-драйву», що провели одразу після її вимощення якісь «доброзичливці». Що ж, зауважую, добре, що так, інакше мали б конфлікт на порожньому місці, чи то б пак – новій бруківці.

А от тротуарна плитка, котрою облаштовано прилеглу територію поблизу церкви Різдва Пресвятої Богородиці «випробування» великогабаритним транспортом не пройшла. Воно й не дивно, адже розрахована така плитка на пішоходів. Тож церковну громаду неабияк обурив той факт, що хтось пізно ввечері чи навіть вночі на Провідну неділю «виписував» віражі важковаговиком по бруківці за церквою. Люди звернулися за допомогою до редакції, щоб допомогли розібратися в цій ситуації. Не треба бути великом детективом, щоб зрозуміти, звідки «росте корінь зла».

У церкви й місцевого відділку поліції – один двір. За документами ця територія – власність церковної громади. Фактично ж тут – гаражі, склади, штрафмайданчик для  затриманого поліцією автотранспорту чи вилучених у бурштинових старателів мотопомп.

«Перед Великоднем тут дещо навели порядок, поприбирали частину транспорту, а так майже весь двір був захаращений», - розповідає одна з прихожанок церкви.

Жінки, а зібралося біля понівеченої плитки кілька вірянок, котрі першими помітили цей церковний збиток, бо саме збиралися зранку наводити лад  після великого християнського свята, вважають,  що шкоди завдав хтось із затриманих поліцією, необережно виїжджаючи від відділку.

Такі інциденти – непоодинокі. Згадати хоча б, коли влітку минулого року до відділення поліції зібрався натовп страйкувальників, щоб визволити затриманих бурштинщиків. Тоді розбурхані люди мало зважали, що поряд Божа обитель.

Каже жінка, що з приводу такого не зовсім бажаного для церкви сусідства не раз зверталися до владних структур. Озвучували цю проблему через народних обранців навіть у стінах Верховної Ради України. Тим паче церква Різдва Пресвятої Богородиці є пам’яткою архітектури національного значення, тож сам храм та його територія мають особливий статус.

Поліцейські, до який ми звернулися з приводу даної конфліктної ситуації, не відмовляються поправляти церковну територію. Заступник начальника відділку поліції, підполковник Олег Сидоришин пообіцяв, що найближчим часом тротуарну плитку його підлеглі полагодять. (Поки верстався номер, поліцейські вже вимостили пошкоджену важковаговиком бруківку). Але чи вичерпає це інцидент повністю? Зрозуміло, що працівники поліції й надалі використовуватимуть церковний двір – у них нема іншого вибору. Тож єдиний вихід – знайти порозуміння й якомога менше «вступати в конфлікт інтересів». «Знаєте, інколи в наш екстремальний час, коли можуть запросто обстріляти навіть приміщення поліції, ловлю себе на думці: в Дубровиці такого не станеться – амофор Богородиці постійно над нами», – жартує Олег Йосипович з приводу сусідства з церквою. Що ж, хотілося б лишень, щоб сусідство це було обопільно корисним й не мало негативних наслідків для жодної зі сторін.

Людмила РОДІНА.