МИСТЕЦТВО ПЕРЕТВОРЮВАТИ ЗВИЧАЙНІ РЕЧІ НА ШЕДЕВРИ

Із чим у кожного з нас асоціюється Великдень? Із радістю на душі, святковим церковним богослужінням, а ще духмяною паскою та крашанками. І неодмінно у плетеному кошику, зробленому вправними руками майстрів. Мистецтво лозоплетіння налічує не одну сотню років. Відкрити у ньому щось нове надзвичайно складно, проте сучасні умільці не перестають дивувати багатством уяви. З однією з таких послідовниць давнього ремесла поспілкувався «Дубровицький вісник».

Уже 21 рік Наталія Дука займається лозоплетінням. Скільки зробила за цей час виробів, і злічити важко. Навіть не уявляла, що так складеться, втім все вирішив випадок. «Ніхто з моїх рідних не плів з лози, та й у мене були інші мрії та плани. Але, мабуть, долі видніше. Після школи не вступила і пішла в центр зайнятості. Тоді діяла спеціалізована фірма, що виробляла товари з лози. Ось там я вперше і познайомилась з ремеслом. А професійніше опанувала його на курсах лозоплетіння в Рівному, на які відправляли з підприємства. Спочатку думала, що це заняття тимчасове, а виявилось – на все життя. Не зважаючи на те, що потім отримала дві вищі освіти – фах культуролога та бібліотекара-бібліографа».

Згодом своїм багажем знань та досвіду Наталія Анатоліївна почала ділитися з вихованцями центру позашкільної освіти, очоливши гурток лозоплетіння. Саме тут у її творчості відкрилося друге дихання. «У Будинку школяра відійшла від виготовлення кошиків, натомість почала робити оригінальніші та незвичніші речі з лози – ляльки, метелики, лелеки і таке інше. Вони не практичні, проте цікаві. Задоволення від плетіння отримую тоді, коли бачу, що задумане виходить. Охоплює навіть азарт і бажання докласти максимум зусиль, аби втілити картинку з голови в реальність».

Таким запалом майстриня заряджає і дітей. «Попри те, що побутує думка, мовляв, нині молоде покоління, окрім Інтернету та ґаджетів, нічим не цікавиться, гуртківці захоплені цим заняттям. Їм подобається сам виробничий процес, особливо коли бачать кінцевий результат. Відчуваючи їхній інтерес, й самій хочеться більше вчитися й творити».

Питаємо, чи кожному під силу опанувати непростий промисел. На що пані Наталія запевняє: «Нема нічого неможливого, головне бажання. Уява плюс терплячість, посидючість та наполеглива праця дадуть відмінний результат. І звісно ніяк не обійтись без базових навичок».

Відтак, аби сплести звичайний кошик, треба знати чимало хитрощів. «Заготовляю лозу восени або взимку. Літом вона крихка і працювати з нею складно. Процес обробки – кропіткий та трудоємний, адже спершу її необхідно проварити в киплячій воді 1-2 години, а потім очистити кожен прутик та висушити. Далі можна сміливо фантазувати та «вдихати» життя у виріб.  А щоб кошик був кольоровим, почищену лозу необхідно зварити у розчині соди. Загалом робота над пасхальною корзиною займає 1 день».

Перед Великоднем частими гостями нашого ринку стали вмільці лозоплетіння з сусідніх областей. Від розмаїття кошиків розбігаються очі. Тож цікавимось у майстрині, як обрати якісний козуб, щоб прослужив довго. Бо ж купуємо не на один рік, та й віддаємо за нього не кілька гривень.

«По-перше, зверніть увагу на його прути. Колір має бути однорідним, затемнення, чорні краплі, плями і тріщини – ознака неправильного зберігання та обробки матеріалу.  По-друге, дуже важливо перевірити, чи немає рихлості і щербин, що свідчать – кошик швидко деформується. Для цього просто проведіть долонею по боках виробу. Будь-яка зміна форми означатиме, що корзину зробили з неякісної сировини. З іншого боку, погані і дуже жорсткі стінки можуть говорити про те, що лозу просочили клеєм для більшої стійкості, аби замаскувати огріхи. По-третє, треба перевірити плетіння. Для цього слід поставити кошик на поверхню і посмикати ручку. Якщо вона хитатиметься, та ще й з великою амплітудою, значить, плетіння погане. Дно має бути рівним і однорідним.

Доглядати за кошиком з лози досить просто: якщо він намок, поставте кошик у сухе, провітрюване місце. Якщо лоза потемніла від вологи – нічого страшного: це означає, що козуб був виготовлений з невиваренного прута. На якість виробу це не впливає, зате виробникам працювати з ним простіше. Також вподобану корзину постарайтеся не ставити поблизу опалювальних  приладів, через перегрів її прути можуть всохнути, і виріб втратить свою форму та міцність».

Творчих задумів пані Наталія має багато. Ось уже два роки освоює техніку соломоплетіння, а ще захоплюється кондитерством – пече домашні торти. Насправді перетворювати звичайні речі на шедеври – Божий дар, яким безперечно володіє майстриня. Тож впевнені, що вона відкриє у собі ще не одну його грань.

Леся КОНДРАТИК.