Коли один у полі не воїн

Медицина нині  переживає не найкращі часи. Що вже говорити про сільську. Їй давно держава поставила діагноз – хронічне недофінансування. Тож фельдшерам доводиться миритися з «симптомами»: застарілим обладнанням, приміщеннями в нужденному стані, відсутністю проточної води, не кажучи про газ. До цього можна додати побічні ефекти реформування, яким зараз «лихоманить» всю галузь. Цілителями ж сільських медпунктів зачасту стають ентузіасти та небайдужі. От і в Ясинці громадськість села за підтримки обласного депутата від БПП «Солідарність» Віталія Суховича проводить капітальний ремонт тутешнього ФАПу. Подивитись на результати такої ініціативи завітав й «Дубровицький вісник».

Фельдшер Рабешко Зоя Василівна зустрічає мене з хорошою новиною. Бо якраз повертається від породіллі, котра подарувала життя дев’ятій дитинці. А відтак і новому маленькому підопічному місцевого медика. Від справ житейських переходить до справ господарських, влаштовуючи екскурсію своїми причепуреними  володіннями. І хоча ремонт ще триває, уже видно, що зроблено все до ладу. «Ось тут був грибок, підлога повністю прогнила. Коли йшли сильні дощі, приміщення залило. Воду відкачали, а наслідки залишились, – розповідає Зоя Василівна. – Натомість зараз на стелю покрутили гіпсокартон, стіни пошпаклювали, на долівку поклали плитку. І так у всіх чотирьох кімнатах і коридорі. На вулиці звели гарний дерев’яний паркан. До Великодня також пофарбують саму будівлю та зроблять вхідну доріжку з плит. Це колосальна робота, яка потребувала багато фізичної сили та коштів. Своїми зусиллями такого ніколи б не зробила, адже один у полі не воїн. Тому дуже вдячна всім і кожному, хто долучився і допоміг. Особливо Віталію Миколайовичу, який розуміє проблеми не тільки жителів своєї виборчої дільниці, а й дослухається до мешканців району в цілому».

Раніше, додає фельдшер, й сільська рада вклала свою лепту в облагородження медпункту, замінивши 14 вікон та 8 дверей. «Звісно хотілося б ще утеплити, перекрити дах, провести воду, бо ношу її відрами з колодязя сусідки. Проте це залишається поки лиш бажаннями».

Пані Зоя на ясинецькому ФАПі уже 38 років. До цього працювала у Жадені. Саме там пройшла професійне «бойове хрещення». «Й досі пам’ятаю, як приймала перші пологи. На віддаленому хуторі з’явилася на світ двійня. Потрібно було доправити маму з дітками до лікарні. А тут ще й повінь. Дороги розмиті, проїхати неможливо. Здавалось, що зірвусь в Горинь разом зі своїми пасажирами. Але діватись було нікуди. Попри страх та небезпеку, ми таки добрались. Дітки виявились здоровими. Навіть одну дівчинку назвали на честь мене. Мабуть, тоді і зрозуміла, що зробила правильний вибір, потрапила у свою стихію».  Зараз у Ясинці 4 вагітні жінки. Якщо котрійсь із них раптом випаде народжувати за надзвичайних обставин, то можуть не хвилюватись – з ними досвідчений спеціаліст.

Загалом під опікою фельдшера 535 людей. Щодень доводиться на ногах долати кілька кілометрів. Адже, окрім прийому, Зоя Василівна ходить на виклики, надає першу медичну допомогу, направляє у разі потреби до сімейного лікаря, робить щеплення, уколи й ставить крапельниці, наглядає за майбутніми мамами, немовлятами та лежачими.

Каже, що стан здоров’я в людей з часом значно погіршився. «До ФАПу приходять з різними проблемами. Однак найчастіше звертаються з ГРВІ та гіпертонією. Навіть молодь зараз жаліється на підвищений тиск. Буває, що відтягують до останнього, наскільки вистачає терпіння. А все через тотальне безгрошів’я. Люди економлять або займаються самолікуванням. Але, на жаль, не завжди це може закінчитись благополучно».  

Проте фельдшер не лише лікує. Нерідко приходиться бути і психологом, і місцевим «засобом інформації». Передусім для старших людей, яким й від щирої розмови може полегшати. Пані Зоя нікому не відмовляє ні в спілкуванні, ні в пораді, бо впевнена:  не можна зцілити тіло, не лікуючи душу.

Леся КОНДРАТИК.