Головне: нести людям добро

 

На різних етапах розвитку людства одні професії виникали, інші втрачали свою актуальність. Однак є професії, які будуть затребуваними і шанованими, доки існуватиме життя на землі. Серед них — професія медичної сестри. Комфорт, уважність та чуйність медичного персоналу так само важливі, як і ефективне лікування. В кожному медичному закладі є чимало важливих завдань, від виконання яких залежить життя і здоров’я людей. І їх виконання покладено на плечі не лише лікарів, а насамперед медичних сестер.Медсестринство є найважливішим ресурсом і первинної медико-санітарної допомоги.

 

Привітну, усміхнену Марію Кузьміч знає багато жителів Дубровиччини. Усмішка цієї медсестри, її фаховість  завжди  допомагають впоратися з хвилюванням всім, хто йде здавати аналізи крові за направленням сімейних лікарів. У Дубровицькому центрі ПМСД працює гарний колектив, невід’ємною частиною якого є фахівці процедурного кабінету.

Пригадую, якось пішла здавати аналіз крові в лікарню. Зі здивуванням дивилася на посмішки людей, які виходили з процедурного кабінету. Одна із літніх жінок поділилася думкою: «Дуже приємно, коли є у нашому світі таке ставлення до людей, як у цьому кабінеті. Ніколи не думала, що пройшовши  процедуру  здачі аналізів, можна отримати моральне задоволення». Приємно було слухати такий відгук про роботу наших медиків.

Марія Кузьміч народилася в Орв’яниці в сім’ї Ніни Павлівни та Павла Васильович Фурсовичів. Цю християнську, боголюбиву родину знають на Дубровиччині та за її межами.

Марія розповідає:

– Батьки виховали нас, восьмеро дітей, за християнськими цінностями – любити ближнього, поважати людей, завжди ділитися теплом свого серця з тим, хто потребує. Я змалечку ходила  з татом і мамою до Церкви, й слово Боже – це мій дороговказ у житті. Підростали ми дружно – п’ятеро братів і три сестрички. Я у батьків друга після брата Федора, змалечку турбувалися ми про молодших братів та сестер. Виростали у праці, допомагали батькам по господарству. Пригадую, як у радянські часи неприязно ставилися до членів Церкви, яку відвідували тато й мама. Моральний тиск був тоді на дітей з  християнських сімей і у школі. Але, на щастя, ці часи минулися.

Закінчила школу. Настав час обирати професію. Який фах тоді шанувався у селі: вчителька або медпрацівник. Медицина мені сподобалась, мабуть, саме тим, що в ній можна проявляти багато турботи до ближнього. Я вступила до медучилища, що в м. Ківерці Волинської області. Надзвичайно цікаві роки навчання пролетіли дуже швидко. Чудовий колектив педагогів, студентів був як одне ціле. Навчалася добре, мені важливо було отримувати стипендію, бо батьки не мали змоги особливо матеріально допомагати. А у мене була подвійна чорнобильська стипендія, її цілком вистачало на моє студентське життя. Здобула спеціальність «Фельдшер-акушер». Після закінчення рік за розподілом пропрацювала на Волині. Пригадую свої перші дні роботи у відділенні денного стаціонару в Нововолинську. Спочатку хвилювалася, чи зможу ж добре виконувати покладені на мене обов’язки. У відділенні треба було ставити багато крапельниць. Завідувач підрозділом вже у перші дні роботи  дав нам багато хороших настанов. Його слушні поради щодо проведення маніпуляцій мені дуже знадобилися у житті. Я працювала  на Волині разом з теперішньою колегою Оксаною Лехкобит, ми разом закінчували училище. Потім я зустріла свою долю, майбутнього чоловіка Олега. Приїхала додому. Працювала у дитячій консультації у кабінеті з лікарем Олександром Марцинкевичем, а потім з Майєю Геннадіївною Кухарець. Набиралася у Дубровиці вже нового досвіду, і знову ж таки працювала у чудовому колективі. Далі було народження дітей, декретна відпустка. Згодом вийшла на роботу у процедурний кабінет».

З часу створення ЦПМСД Марія Кузьміч обіймає посаду сестри медичної загальної практики сімейної медицини. Як каже моя співрозмовниця, ця посада вимагає тепер від медсестер широкої обізнаності в професії, готовності у будь-який час працювати у різних напрямках підрозділу. Медична сестра повинна добре володіти не лише навичками різних маніпуляцій, а й, наприклад, добре знати комп’ютер, щоб орієнтуватися у виписці електронних рецептів, роботи у системі.

«Скільки разів найбільше доводилось попадати у вену пацієнтів протягом робочого дня?» – запитую у Марії Павлівни. Як зазначає співрозмовниця, бувають такі періоди, коли й сотням людей роблять за день  у процедурному такі маніпуляції.

Зараз у підрозділі ЦПМСД, що у приміщенні колишнього райво, відкрили денний стаціонар. Тут ставлять й крапельниці за призначення лікаря, роблять уколи у вену.

«Тепер замість шприців  використовують вакуумні пристрої для збору матеріалу – вакутайнери. Всі пробірки для взяття біохімічного аналізу промарковані з урахуванням таблиці по ГОСТу і мають певний колір ковпачка, який відповідає складу, що міститься в пробірці, – додає Марія Кузьміч. – Вакуумна система складається з набору стерильних голок, різних за розмірами, довжиною і діаметром, з урахуванням вен пацієнта. Для більш зручного забору голки двосторонні й вводяться однією стороною в вену пацієнта, іншою – в пробку еластичного ковпачка пробірки для забору крові з порожнистої вени.

Після забору клінічної крові місткість струшують, щоб біологічна рідина змішалася з хімічними компонентами для початку реакції. Це важливо, особливо для виявлення точної характеристики еритроцитів, швидкості їх осідання. Вакуумна замкнута система забору крові впевнено витісняє традиційне взяття з пальця або вени, оскільки ефективна, зручна і безпечна. Забір виконується швидко, і це теж важливо для отримання точного результату аналізу».

«Що головне у вашій професії?» – запитую у Марії Кузьміч. «Окрім професіоналізму, дуже важливі такі складові характеру, як людяність, щиросердечність. Недарма ж кажуть, що і погляд, і посмішка лікують. Я до кожного пацієнта ставлюся так, як поставилася б до рідної людини в такій ситуації. Роблю все від мене залежне, щоб похід до лікарні приносив людині якнайменше переживань та стресів. Я горджуся колективом, у якому працюю зараз, бо ми – одна команда!».

 А ще Марія Кузьміч – любляча дружина,мама трьох чарівних дітей, турботлива донька та сестра. Її чарівна посмішка зігріває усіх, хто поряд. Зігріває близьких і всіх, хто зустрічається на життєвому та професійному шляху. Життєве кредо цієї красуні: «Нести добро людям! Саме так, як нас вчить Господь».

Люба Клімчук.