За змінами – долі людей

 

Найголовнішою втратою 2021 року жителі Дубровиччини називають власне втрату району. Нагадаю, що Дубровицький район був утворений указом Президії Верховної Ради УРСР від 17 січня 1940 року, внаслідок якого замість повітів в областях Західної України утворювалися райони. Отож наш район «прожив» 81 рік. Тепер стали частиною Сарненського району.

«За багатьма параметрами система організації місцевого самоврядування в Україні абсолютно не відповідає європейським стандартам», – писали ініціатори адміністративної реформи. Воно так і є. Але чи відповідає життя в Україні європейським стандартам? Напевно так треба ставити передусім запитання. Створено громади натомість районів. Але чи спроможні ці громади тепер функціонувати так, щоб життя людей значно поліпшилося? Окремі, де є гарні надходження у бюджет, розквітатимуть. Але так буде далеко не всюди. Звідси й результат: багаті громади матимуть суперові лікарні, заклади для дітей, пільги для пенсіонерів. А бідніші просто виживатимуть.

Адміністративні зміни позначилися на роботі державних структур. Деякі з них у нашому колишньому районі були реорганізовані, деякі ліквідовані. Чимало фахових людей працездатного віку залишилися без роботи. І тепер перед кожним стоїть питання: «Як далі складеться доля? Де заробляти на хліб?». Є такі наші земляки, хто перейшов працювати у Сарни. Хоч і доїжджати треба, але ж це один із варіантів виходу з ситуації. Якщо брати за мірками великого міста, то переважна більшість українців там добираються на роботу годинами. Зрозуміло, що найкраще працювати поруч з домом. Тепер це й економніше (транспортні витрати), і сімейним людям є багато переваг. Однак, як бачимо, на Дубровиччині, на жаль, нові робочі місця з’являються вкрай рідко. Дуже шкода, що фахові спеціалісти з чималим досвідом роботи залишилися, як кажуть, за бортом. Зичимо кожному з них знайти нову роботу до душі.

Нещодавно Віталій Сімаченко опублікував на своїй сторінці у «Фейсбук» звернення до жителів Дубровиччини. У його дописі висвітлення теми, яку ми обговорюємо. Не раз доводилося спілкуватися з Віталієм Геннадійовичем, людиною виваженою, фаховою, він завжди співпрацював з нашою газетою. У разі потреби надавав вичерпні консультації. Редактор Людмила Родіна у коментарі до публікації Віталія Сімаченка зазначила: «Шкода, що з децентралізацією ми втрачаємо прекрасні кадри. Дякую за співпрацю та порозуміння, які були між редакцією та Вашим підрозділом всі ці роки. Бажаю всього-всього найкращого надалі».

Допис Віталія Геннадійовича – віддзеркалення сучасної адміністративної реформи: «Час моєї роботи в Головному управлінні Держгеокадастру у Рівненській області вичерпано. Понад двадцять років я працював у державній землевпорядній службі на Дубровиччині. З 2015 року на посадах начальника Управління Держгеокадастру у Дубровицькому районі, начальника відділу у Дубровицькому районі Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області, начальника відділу №2 Управління у Сарненському районі. У зв’язку зі зміною адміністративно–територіального устрою (ліквідацією Дубровицького району) внесено зміни до структури Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області з ліквідацією структурних підрозділів в ліквідованих районах.

За цей час ми пройшли дуже багато складних обставин, але пережили їх разом в одній команді. Я робив все для того, щоб ті традиції, які були закладені в галузі в попередні роки, функціонували та закріплювалися. Тому відповідальність за галузь я відчуваю і відчуватиму далі, де б мені не довелося працювати. Дякую долі, що вона мене привела до землевпорядкування, що познайомила з багатьма небайдужими людьми – фаховими, грамотними, чуйними, добрими. Сподіваюся, що на життєвих дорогах ми ще будемо разом зустрічатися. Сьогодні хочу подякувати усім, з ким довелося працювати впродовж двадцяти років: дякую тим, хто підтримував і допомагав, дякую тим, хто критикував. Впродовж цього часу нам вдалося зробити чимало для Дубровиччини, а сьогодні – я йду, але твердо знаю, що нам доведеться ще багато і спільно працювати на розвиток нашого рідного краю. Ми з вами разом робили усе, що залежало від нас, для забезпечення раціонального використання земель Дубровицького району.

Я дякую всім, з ким довелося працювати за взаєморозуміння, життєві уроки та спільні досягнення», – написав Віталій Сімаченко.

Насамкінець публікуємо коментар Оксани Голяки до цього допису: «Дуже шкода, що люди з безмежним розумовим потенціалом нині не знаходять застосування своєму досвіду та вмінню. Я про те, що «машина зашкарублих «недоверхівників» не бачить, чи то не хоче бачити, не потребує рушійної, грамотної, кваліфікованої людської енергії, знань, вмінь, яка рухатиме суспільство вперед. Так, це теперішнє, але наше з вами суспільство, в якому ми живемо і житимемо далі, але стає дедалі страшніше – як? Але, менше з тим, в передноворічний час не варто псувати настрій ні друзям, ні тим, хто навпаки. Віталію, я знаю, що все буде добре! Дякую за плідну співпрацю зі мною особисто, за підтримку у всьому – будь-то робочі питання, чи твоє суперпрофесійне головування у Дубровицькій громадській раді – (це окрема тема), допомогу в будь-яку пору дня і ночі у волонтерській діяльності для наших воїнів (може хто не знає). Дякую, що можна було покластися у розв’язанні нагальних проблем цільового напрямку роботи нашого Дубровицького району! Просто дякую за людяність і щиру українську позицію: «Мені є різниця»! Друже, все буде добре! З Новим роком вітаю щиро, роком, який принесе переміни! Вірю і ти вір!». Бажаємо усім, хто потребує, знайти у 2022 році гідну роботу!

Люба КЛІМЧУК