Із танцівниці в боксери

 

Про талановиту, активну та цілеспрямовану школярку Софію Зарченко з Берестя ми вже писали. Вона – чемпіонка зі спортивно-бальних танців. Має у своїй колекції 25 кубків та 27 медалей. Втім сьогодні розкажемо про її інше, в уявленні багатьох зовсім нетипове як для дівчини, захоплення.

Чарівна посмішка, довге волосся та тендітна постава. Якщо якось по-інакшому уявляєте дівчину-боксера, то ви помиляєтесь. Софія вміє ламати стереотипи. Майже два роки вона захоплюється боксом. І вже має достойні результати на спортивній арені – першість на чемпіонаті Рівненської області та золото на Всеукраїнському турнірі з боксу.

«У танцях та боксі насправді є багато спільного, – одразу дивує своїм висновком дівчина. – Ці обидва заняття вимагають величезної роботи та самовіддачі. Адже це спорт, це фізична підготовка, спритність, пластичність, координація рухів, сила волі. І обов’язково ритм. Як на паркеті, так і на рингу потрібно так би мовити танцювати. Тому танці дуже допомагають мені в боксі. Я їх обожнюю і полишати не збираюсь. Маю ще в планах освоїти румбу та пасадобль. Але поки моє танцювальне хобі на другому плані. Зараз повністю захоплена боксом. Познайомилась з ним випадково. На той час вже займалася футболом в школі, маємо свою дівочу команду. Ходила на військово-патріотичну підготовку «Джура». А від знайомої дізналась, що в Дубровиці діє й секція боксу, де можуть тренуватись навіть дівчата. Наважилась відкрити для себе щось нове. І спробувавши, зрозуміла, що це – мій вид спорту».

Перше тренування Софія чудово пам’ятає. Хоч фізично воно далось непросто, але їй дуже сподобалось. Дівчина раніше й уявити не могла, що бойовий вид спорту виявиться настільки цікавим.

«Моя мама, коли побачила, як я вийшла із залу мокра, ніби щойно після душу, подумала, що більше не захочу туди повертатись. Та це навпаки дало мені заряд та натхнення продовжувати. І через три дні у мене були бинти та рукавиці. Мама – єдина, хто підтримує мене на всі 100%, завжди і в усьому. Вона – мій найперший вболівальник та порадник. Звичайно ж на змаганнях страшено за мене хвилюється. Дідусь з бабусею, як їдуть на турніри, теж переживають і тримають за мене кулачки. Але вони раді, що я отримую від цього задоволення».

Дівчина каже, що в багатьох помилкове уявлення про цей спорт. Адже бокс – це не лише  сила м’язів, а ще й сила духу та розуму.

«Тут мало просто махати кулаками, треба в першу чергу логічно мислити, блискавично приймати рішення, коли ухилятися, а коли завдати удар,  на ходу продумувати тактику бою. Недарма дехто говорить, що бокс – це ж ті шахи. Тільки шахи на ногах. Так що він розвиває не тільки фізично, а й розумово. А ще формує характер, витримку, вміння наполегливо досягати поставлених цілей. Особисто я завдяки цьому спорту стала більш дисциплінованою, стриманою, навчилася контролювати свої емоції. Бокс для мене – це відчуття впевненості в собі і власних силах, в тому, що я сильна і багато чого можу, якщо докладу достатньо зусиль».

І справді без старань результати самі не приходять. Потрібна систематична праця. Тож замість того, щоб даремно залипати в ком’ютері чи телефоні, Софія п’ять разів на тиждень відвідує спортивний зал. Заняття тривають по півтори години. Дівчина на рингу дає відсіч навіть хлопцям, бо доводиться часто з ними спарингувати на тренуваннях.

Юна спортсменка встигла побувати на змаганнях в Здолбунові, Рівному, Львові, Ужгороді. Нещодавно виборола перше місце на всеукраїнському турнірі в Івано-Франківську.

«Кожен поєдинок по-своєму цікавий та складний. Завжди перед змаганнями ми проходимо медкомісію в Рівному, беремо так званий допуск. В Івано-Франківську зібралось багато учасників. Змагання проходили два дні – був півфінал і фінал. Я отримала перемогу, а тому емоції лишились шалені та незабутні».

Питаю, а що боксерка відчуває, коли щоразу виходить на ринг на турнірах?

«І хвилювання, і відповідальність, і заряд адреналіну. Дуже важко описати словами ті відчуття. Звичайно переповнює й шалене прагнення бути першою. Досвід завжди потрібний, без нього і досягнень не буде. Але все ж для кожного спортсмена важливо отримати перемогу. Як це круто, коли бачиш, що тренер тобою пишається».

Взірцями в спорті Софія називає знаних боксерів Олександра Хижняка та Василя Ломаченка, від останнього навіть отримала плакат, підписаний особисто для неї. А ще кумиром вважає свого наставника. Говорить, що мати хорошого тренера надзвичайно важливо. Адже це велика підтримка і допомога для спортсмена.

«Наш тренер Гриневич Андрій Миколайович – дуже хороша людина. Ми всі його любимо і поважаємо. Він суворий, любить дисципліну, знає плюси і мінуси кожного. Всім підкаже та допоможе. У спортивному залі тренер для нас, наче другий батько. Завжди знайде, що сказати, як підтримати в разі поразки. З ним можна поділитися усім, він зрозуміє, вислухає і дасть хорошу пораду. Часто Андрій Миколайович проводить з нами виховні години. Нещодавно, наприклад, була з приводу шкідливих звичок. Було справді цікаво. Одним словом, він класний».

Буває, оточуючі дивуються, коли дізнаються, що дівчина займається боксом: «Досі багато переконані, що це недівочий вид спорту. Хоча я думаю, в спорті немає хлопців і дівчат. В спорті є тільки спортсмени! Кожна людина має право вибору. Головне, щоб обране заняття приносило їй задоволення».

Наразі Софія навчається в сьомому класі. Поки бачить своє майбутнє у спорті, адже каже: «добре робити те, що любиш». А спорт вона обожнює. Хоче, щоб нею пишалися мама та тренер. І звісно ж мріє стати чемпіонкою України! Нехай її бажання неодмінно стануть реальністю. Впевнена, ця дівчина нас ще зуміє здивувати.

Леся КУЗЬМИЧ.