Хустино, хустино, як ласка родинна,  як вірності пісня про щиру любов

Про хустку я згадала раніше, аніж власне в день української хустки. Йшла днями до церкви. Одягнула хустку. У нас на Борку завжди чомусь протяги. І от я відчула, як замерзає у хустці голова, лоб. Звикла до шапки. Голова закрита по-іншому. Йшла дорогою і думала: «А хустку ж по-різному можна зав’язувати».

Я пригадала, як колись бабуся взимку під теплу хустку-заматанку, одягала тоншу і зав’язувала так, щоб лоб був закритий.

І хіба хтось ходив у селі в шапці? Ніколи. Пригадую, навіть у хаті бабуся завжди була в хустці. Тільки на ніч, коли лягала спати, вона її знімала. Як всі засинали, то вона знімала хустку.

На різні пори року, на різні роботи, на різну погоду хустку зав’язували по-своєму. Тепер, хустки не в моді. Та й не вміємо ми їх правильно зав’язувати. Колись, бувши елементом народного вбрання, хустка використовувалась замість намітки як обов’язковий головний убір заміжньої жінки.

Хустка була маркером соціального стану жінки. Молодиці носили білі або яскраві хустки, старші жінки – темні, вдови – чорні. Незаміжні дівчата часто вив’язувались вінкоподібно. Хустки свідчили про рівень достатку родини. Заможні жінки зазвичай купували дорогі шовкові та вовняні хустки. Про коштовність хусток свідчить той факт, що за польської влади в Західній Україні чоловік повинен був десять днів працювати, аби купити своїй дружині хустку. У кожної жінки у шафі чи скрині були хустки, які передавалися донькам, невісткам, онучкам. Хустка ставала незмінним атрибутом українки після заміжжя. Вона рятувала у спеку від сонця, в холод зігрівала. Біля печі хустка була незамінним елементом. А у храм одягали найкрасивіші. Українки завжди носили хустину, закривали волосся, але не обличчя – волелюбність у нас в крові.

Коли я почала частіше ходити до церкви, тільки тоді зрозуміла, яку красу додає хустка жінці. І хустка може підкреслити вроду. Але так, як раніше, ми хусток майже не зав’язуємо.

Щороку 7 грудня відзначається Всесвітній день української хустки. Це неофіційне свято, яке з’явилося 2019 року, покликане об’єднати жінок різних професій, віку та національностей для збереження українських традицій. І добре, що воно є!

До флешмобу в українських хустках долучилися і наші землячки. Гарно!

Люба КЛІМЧУК.