ПРЕЗЕНТУВАЛИ ДВІ ОСТАННІ ЗБІРКИ ВІРШІВ ВІРИ ЄФИМЕЦЬ

Не бійтеся померти. Подумайте про те, як жити, і про те, що ви відчуєте в кінці шляху, що пригадаєте. І скільки хорошого ви зробите зараз, скільки любові ви надішлете в цей світ. Наскільки легше вам тоді буде йти…

Проживіть своє життя в любові, в допомозі людям, з блиском в очах, з вірою в хороше, зі внутрішнім позитивом, який набагато сильніший за звичайний негатив, з любов’ю до всього!

Адже доки ви вірите і любите, вам нічого не страшно.

         Останній лист

Останній лист пишу в цей світ,

Бо я зібралася в дорогу,

Прощай, останній пишний цвіт,

Востаннє я молюсь до Бога.

 

О, Боже мій, я так життя любила,

І прикрашала в квітниках своїх,

Бо кожна квіточка для мене мила,

Щоранку з радістю ішла до них.

 

О, Боже мій, ти дав мені багато

Талантів різних, що чарують світ.

Я пісню хочу залишить крилату,

Яку писала я багато літ.

(З «Журавлиної пісні»).

 

У різдвяні дні прийнято згадувати тих близьких, які відіграли в житті знакову роль. Такою для наших журавлинців безперечно була Віра Станіславівна Єфимець. Серце цієї прекрасної жінки та поетки перестало битися в 2020 році. Однак, як писав класик, рукописи переживають авторів. І ось на третій день Різдва на розширеному засіданні творчо-літературного об’єднання «Журавлина» презентували дві останні збірочки літераторки – «Журавлина пісня» та «Казкові колискові бабусі Віри». Їх видали доньки покійної вже посмертно у тернопільському видавництві ТОВ «Терно-граф».

Як і в попередніх збірках, а за життя Віри Станіславівни побачило світ шість її книг, тут в усій красі слова та думки постає романтична поліщучка. З її мріями та переживаннями, неперевершеними поетичними образами та метафорами. Віра Єфимець однозначно займає визначне місце в плеяді митців Дубровиччини.

Безмежно закохана в мову, книгу, рідну природу, Віра Станіславівна була наділена великим даром – не просто бачити в усьому красу, а й силою поетичного слова відкривати її іншим. Її поезія  має особливу мелодику, недаремно більшість віршів поетки згодом лягли в основу пісень. Саме піснями на слова мами презентували її творчість доньки Світлана та Ольга. Співана під гітару поезія Віри Єфимець звучала свіжо й життєствердно. Саме такою великою оптимісткою залишилася в пам’яті багатьох людей, котрі були дотичні до неї, й сама поетка.

«Мама почала писати вірші дуже рано. У вісім років відбувся поетичний дебют – вірші маленької Віри надрукувала газета «Зірка». Відтоді поезія стала постійною її супутницею. Навчання в школі, лісовому технікумі, культосвітньому училищі, робота в бібліотеці не стали завадою для становлення її як поетеси», – розповіла донька Світлана Вишневська.

Віра Єфимець любила життя, кожну квіточку та травинку, в кожній людині бачила сонце. Така ж просякнута любов’ю та світлом її поезія. Колеги по перу тепло згадували ті незабутні хвилини спілкування з пані Вірою, називали її взірцем, розповідали, як щиро раділи, коли виходила її нова збірка чи присуджувалася літературна премія. І це також чудово характеризує людину.

«На жаль, коли я прийшла в «Журавлину», Віри Єфимець вже не було в живих, я мало була знайома з її творчістю. Але сьогодні, почувши всі прекрасні відгуки про цю яскраву особистість, обов’язково перечитаю не тільки ці останні, а й попередні її збірочки», – сказала член об’єднання «Журавлина» Наталія Цвар.

«Нема незамінних, але бувають неповторні – це про нашу незабутню Віру Станіславівну», – резюмувала голова об’єднання Тетяна Галушко. До речі, саме вона та доньки покійної були ініціаторами такого незвичного формату проведення презентації. Підтримали їхню ініціативу керівництво громади та відділу освіти, культури, спорту, туризму та молоді.

«Ми горді, що наша Дубровиччина плекає такі таланти. З трепетом перегорнула сторінки цієї  посмертної поетичної сповіді Віри Єфимець, подивувалися вкотре силі її духу», – сказала начальник вищеназваного відділу Ніна Стасюк.

Прикро, але за іронією долі «Журавлина пісня» стала поетичною лебединою піснею поетки.

Людина вже на небесах, але серед нас вона залишиться назавжди – така невмируща сила поезії.

Людмила РОДІНА.