У ТВОРЧІСТЬ ВКЛАДАЄ ЩИРУ ДУШУ

Ірина Шугалевич – молода, гарна, дуже привітна у cпілкуванні дубровичанка. За освітою вона психолог, закінчила Миколаївський педагогічний університет. За гороскопом Діва. Вона чудова дружина і мама двох прекрасних діток. Арінка Шугалевич, донечка моєї героїні, прославила нашу Дубровицю у телевізійному шоу «Україна має талант. Діти». Проте талантів у Шугалевичів є ще дуже багато. Сьогодні про вміння Ірини Шугалевич.

Вона перебуває у декретній відпустці, бо маленькому Тимофійку ще не виповнилося і два рочки. Однак Ірина знаходить час і для творчості. Зокрема, вона робить дуже милі та екологічні м’які іграшки як для своїх діток, так і для подарунків. Саме про цей талант сьогодні говоримо з молодою майстринею.

У Вашій колекції чимало симпатичних звіряток, зроблених власноруч. З яким настроєм їх робили і як «народилася» перша м’яка іграшка?

Ляльки, іграшки, взагалі творчість – то моя віддушина, так я відпочиваю. Люблю працювати над ними, пробувати щось нове. Надзвичайно приємно створити те, що приносить радість діткам, дарує їм посмішки, захоплює, чарує. Водночас я розумію, що виготовлення іграшки – це відповідальність. Перша думка, щоб сподобалось, друга – щоб була іграшка якісною. Одним словом, вкладаю душу. Коли захоплююсь роботою, мене важко зупинити, бувало, «народжувались» іграшки ночами, бо ж вдень часу не вистачає. Люблю довести в роботах все до ідеалу, не завжди вдається, особливо, коли працюєш з новою іграшкою. Але прагну досконалості. Бувало півроботи переробляла, бо не так. А почала давно з чудернацького сніговичка, який вийшов ну зовсім не таким, яким хотіла бачити його я. Була недосвідчена ще у виборі матеріалів для роботи. Та мій малесенький експерт і натхненниця в одному обличчі донечка Арінка була задоволена. Тоді їй було трошки більше року, вона так завзято носилася з тим сніговичком. Потім зробила у цьому хобі паузу. Не наважувалась творити нове, все здавалось, що немає хисту. Але бажання творити взяло своє, отак одна за одною і «народилися» мої іграшки. Головне –їх безпечність для діток: працюю з ниточками для в’язання, гіпоалергенне наповнення – холофайбер, безпечні оченятка. А перше серйозне звірятко, оленятко Стіва, робила для доні як подарунок, захопилась, що ніч не спала. Довго носила Арінка його за собою, поки натішилися.

У Вас дуже якісна експертиза, адже дітки такого віку найкраще дадуть оцінку маминим роботам.

Це точно. Адже дитина не лукавить, вона щиро та емоційно показує свої почуття. Щодо імен… Часом дивишся і називаєш свою роботу відразу, а часом мої маленькі експерти беруть це питання на себе. Вдома всі вже звикли до такої маминої творчості. Діти завжди цікавляться, хто буде цього разу і чи потрібні бусинки, ґудзички. У Арінки є своя колекція цих елементів декору. Люблю іграшки без емоцій (без ротика-губок), щоб дитина могла передати свої переживання, щоб іграшка була розрядкою, підтримкою, разом сумувала чи сміялася, переживала чи раділа, щоб дитина могла вкласти свою історію, свій зміст, свій погляд. Дитинство - особлива пора, а улюблена іграшка – тим паче невід’ємна її частинка…

Є іграшки, в які діти закохуються відразу. А іноді син та донечка мені підказують, що варто допрацювати, бо ж тут мама не зробила війки, а тут треба зелений бантик. Мені дуже приємна Арінчина оцінка. Як правило, вона каже: «Мамо, дуже гарно вийшло»!

Купуєте дітям іграшки у магазинах?

І без цього ніяк, Тимофійко обожнює машинки, збирає свою колекцію, у Арінки теж є свої улюбленці. Це частинка дитинства. Іграшки мають бути дуже різними. А мої ляльки та звірятка красуються зараз у магазинчику Мирослави Придюк (магазин «Панда») не так давно надійшла пропозиція від неї брати під реалізацію мої створіннячка. Потрохи поповнюю асортимент. Буду дуже рада, якщо діткам принесуть мої іграшки втіху.

Чим займається зараз наша відома маленька землячка Арінка?

У нас канікули, розвантажувальний період, ми насолоджуємося життям і трошки творимо. Арінка ходить у садочок, їй дуже подобається спілкування з дітьми. Донечці вже виповнилося 5 років. Так швидко летить час, а синочку Тимофійку рік і сім місяців. Арінка дуже любить книги, вони для неї Всесвіт. Це невід’ємна частина її життя. Вона читає, рахує і трохи додає. Арінка захоплена всім, вона швидко переключається з одного на інше, й одночасно може літати десь в своєму просторі, не чуючи й не бачачи нічого й нікого. Їй хочеться спробувати все: малювати, ліпити, шити, в’язати, щось творити й створювати. Час від часу, не віриться, що ми мали перемогу у всеукраїнському шоу. Ми ставимося до цієї події як не до чогось надзвичайного, а як до звичної частинки життя. Арінка сприймає це як просто пригоду, і це чудово.

Ви виготовляєте ще й чудові букети із продуктів харчування? Вони дуже доречні на день народження.

Давно-давно в Інтернеті придивлялась до цього виду творчості, та якось все нагоди не було спробувати. Перший був із фруктів для бабусі на свято, потім «чоловічого» створили для дідуся. От так і втілюєм в життя задумане! Продукти купую в магазині, часто замовники привозять їх самі. У кожного букета є все, що полюбляє людина, для якої він створений. Такий потрібний і водночас цікавий подарунок.

Ірино, здається, Ваша творчість невичерпна? Буде щось новеньке?

Ви знаєте, планів мільйон, хочеться щось удосконалити, щось доробити, щось спробувати. В голові купа ідей, хочеться все втілити в життя.

Мені все цікаво, щоправда, на це все поки немає часу. В’язання, вишивка, пробувала робити блокноти, букети, марила шиттям. На все треба час, щоб удосконалюватися. Хистом до в’язання і шиття завдячую мамі (на жаль, покійній), вона любила в’язати, а я біля неї вчилася. Мама шила, багато для мене, на той час мені це здавалось чимось неймовірним, та й зараз я не пізнала усіх  тонкощів цієї майстерності. Чудово, коли є приклад, прекрасно, коли твої починання підтримують і розуміють. Ніколи не думала, що в’язання та інша творчість взагалі будуть мати для мене таке значення. Є безліч речей, які в планах, бо ж дуже цікаво, не боюсь ризикувати спробувати, чоловік сміється, щораз каже: знов щось вигадала. Але зараз на першому місці моя головна професія – МАМА. Не готова лишити сина та йти на роботу, зараз надзвичайно цікавий вік, купа відкриттів і досягнень. Це найцінніше.

Як сприймаєш людей у світі?

В людях ціную чесність і відвертість, люблю, коли у стосунках все просто, прямо, без обговорень за спиною. Не люблю стандартів, не сприймаю «а що подумають», живу своє життя, тому орієнтир тільки на свої бажання та побажання сім’ї.

Щиро зичимо творчій родині Шугалевичів сімейного щастя.

Спілкувалася Люба КЛІМЧУК.