ЩОБ УХВАЛЮВАТИ ЗАКОННІ

 І СПРАВЕДЛИВІ РІШЕННЯ

Напередодні Дня працівників суду про непросту роботу, довіру до суду, життєві кредо та принципи, будні служителів Феміди розповідають голова Дубровицького районного суду Зоя Сергіївна Сидоренко та суддя-спікер Ірина Володимирівна Оборонова:

Зоє Сергіївно, які справи для Вас найважчі?

(Сидоренко З.С.) Неможливо однозначно сказати, які справи найважчі, тому що кожен процес своєрідний по-своєму. І іноді, на перший погляд, простій справі доводиться віддати безліч сил та енергії. Зокрема, коли це стосується зловживання учасниками процесу своїми процесуальними правами та обов’язками, тобто легко там, де сторони добросовісні, де в процесі беруть участь фахівці права.

Як для вас – навіть не як для судді, а як для жінки – не страшно приймати рішення, які зачіпають інтереси впливових людей? Чи відчуваєте тоді небезпеку?

(Оборонова І.В.): Ухвалювати неупереджено законні і справедливі рішення не може бути страшно. Адже державою будь-якому судді довірена висока місія – вирішувати долі людей, керуючись виключно законом. Суддя в своїй діяльності є незалежним, і підкоряючись суворому закону, ми, окрім нього, нікому не підзвітні. Звичайно, сторони процесу не завжди задоволені рішенням, але якщо воно законне і є втіленням справедливості в дії, то будь-яких страхів і бути не може. 

На жаль, в сучасному суспільстві під корінь вирубана довіра до суду. Щодня із засобів масової інформації ми чуємо про корумпованість судів, непрофесіоналізм, і міряють, на жаль, усіх під одну лінійку. Але на даний час триває судова реформа, і ми хоча б на рівні району підтримали ініціативу Асоціації розвитку суддівського самоврядування та проводимо для учнів 2-11 класів зі шкіл Дубровиччини «Уроки справедливості», де й вони можуть спробувати себе в ролі суддів. Вважаю, що так можна відновити довіру до судової влади, починаючи з наймолодших поколінь, адже вони наше майбутнє, і довіра до суду завтра не менш важлива, ніж сьогодні. Досить приємно бачити активність дітей, які так вміло тлумачать поняття «справедливості». Їх цікавить усе: суть правосуддя «з зав’язаними очима», значення та роль суду в суспільстві, і кожен, побачивши суд зсередини, розуміє його важливість.

Чи були коли сутички з представниками влади, які якимось чином хотіли «підказати» Вам потрібне рішення?

(Сидоренко З.С.) На щастя, в моїй практиці такого не було. Можливо, тому, що всі знали: впливати на Зою Сидоренко – справа безперспективна. В мене завжди була своя думка. І в виконкомі міської ради, і як адвокат я ніколи не приховувала своєї позиції, люблю правду говорити в очі, а «моя хата скраю», – це не мій принцип.

Чи не накладає Ваша робота відбиток на характер, поведінку. Чи не відчуваєте себе «білою вороною» на вулиці, в магазині, в товаристві?

(Оборонова І.В.) Сьогодні суспільство ставить до нас дуже високі вимоги, і ми судді не лише в процесі, а й повсякденному житті. Посада нас дисциплінує і  нам не можуть личити поведінка чи вчинки, які принижують авторитет судової влади в цілому. Тому на поведінку робота однозначно накладає відбиток, в першу чергу це проявляється у постійному вимогливому ставленні до себе. А що стосується характеру, то ті випробування, через які ми проходимо, будучи на посаді судді, і досвід, що здобуваємо – все це нас загартовує, робить сильнішими і впевненішими в собі.

З якими проблемами доводилося стикатися в роботі?

(Сидоренко З.С.) Зараз, на щастя, маємо гарні умови праці. А раніше часто доводилося поневірятися. Не вистачало залів судових засідань. Були проблеми з опаленням старого приміщення по вул. Воробинській. З проблемних питань, звичайно, надмірне навантаження на одного суддю. Для такої кількості населення, як в нашому районі, потрібні ще хоча б двоє суддів, які б здійснювали правосуддя. На даний час по штату у нас троє суддів, проте суддя Оборонова І.В. без повноважень, оскільки закінчився п’ятирічний термін, на який її було призначено, а процедура кваліфікаційного оцінювання та призначення на посаду безстроково ще триває. Суддя Отупор К.М. 2 роки 7 місяців не здійснювала судочинство в зв’язку з закінченням її повноважень, тому постійно у суді фактично працює двоє суддів, а для такого прикордонного району – це зовсім мало, тому це проблема, оскільки через надмірне навантаження доводиться призначати по 15 і більше засідань в день, а це, звичайно, впливає і на якість судочинства.

Багато нині говорять про повне «перезавантаження» судової системи. Що з цього приводу думаєте Ви?

(Оборонова І.В.) Так, дійсно, зараз в Україні відбувається судова реформа, в умовах якої усі судді проходять кваліфікаційне оцінювання. В нашому суді кваліфікаційне оцінювання пройшла суддя Отупор К.М., а відносно Зої Сергіївни та мене дана процедура наразі триває. Початковий етап кваліфікаційного оцінювання ми успішно пройшли - це тести та практичне завдання на знання права, зараз готуємось до наступного етапу: тестування особистих морально-психологічних якостей та співбесіди у психолога. Насправді нічого страшного і складного в цьому немає, і якщо суспільство ставить виклик судовій системі, то, звичайно, мусить бути відповідна реакція і в такому «перезавантаженні» є потреба. Судді нашого суду впевнено прийняли даний виклик суспільства і всі погодились на проходження кваліфікаційного оцінювання. Єдине, що мало часу було на підготовку, оскільки після 10-15 засідань в день не було ні сил, ні бажання готуватись до іспиту, а крім того, вдома чекають діти, які потребують твоєї уваги. Але ми всі достойно пройшли даний етап, незважаючи на певні труднощі. Хоча, не всі судді погоджуються проходити кваліфікаційне оцінювання, багато йдуть з посади за власним бажанням, інші не підтверджують своєї кваліфікації, не склавши іспити.

Чи є в судді якесь хобі?

(Сидоренко З.С.) Раніше багато читала. Любила порадувати рідних випічкою. Тепер все менше знаходжу для цього часу, вистачає лише на читання ліричної поезії, яка надихає. Буває, працюєш один за трьох, наче на конвеєрі. А ще обмежені процесуальні строки розгляду справ, відповідальність за їх недотримання, весь день проводиш в судових засіданнях.

(Оборонова І.В.) Дійсно, надмірне навантаження зумовлює такий ритм життя, що на хобі часу не залишається. Проте, ми жінки і змушені поєднувати таку високу і почесну місію посади судді з величним званням «мама», «дружина», «донька» і, не зважаючи ні на що, дарувати рідним своє тепло, ласку і любов. Люблю подорожувати, читати, готувати, але особливо захоплююсь поезією, пишу і сама вірші, хоча, як правило, муза приходить не тоді, коли є час. Що стосується нашої професії, ритму роботи і життя, то хочу поділитись своїми рядками свіжої поезії.

Ми ж дякуємо нашим суддям за те, що викроїли в щільному графіку час й для преси та зичимо їм всіляких гараздів.

Людмила РОДІНА.

Нас ніщо не зламає!

Позов…засідання…справи…

Повістки, розписки, заяви…

Вивчаєш предмет і підстави…

Склад суду, відводи, присяги…

І повен сил і наснаги

Ти рішення пишеш,вироки,

Читаючи Пленумів збірники,

І змагальність дотримано, й гласність,

І відкритість, і своєчасність!

І ніби хорошої погоди

Ти чекаєш мирової угоди…

«А там не один представник»-

Порадує вас помічник.

І готуєшся ніч до розгляду,

А тут щастя! – Заява без розгляду.

Тож потрібно зробити, підшити,

І печатку поставить, вручити,

Й не забути усім направити,

І в реєстр вчасно відправити.

Якщо ні, треба свідків покази,

Речові оглянути докази,

І уважно усе дослідити,

Своєчасно всіх заходів вжити,

Врахувати всі докази,довідки,

Звукозапис завжди, те, що й пошепки…

Провести всіх прав роз’яснення

І заслухати всі пояснення,

Розглянути всі клопотання,

Прослухати всіх запитання.

І завершити  встигни провадження –

Поки ще є повноваження.

Когось немає – подай оголошення,

Вкажи ще час проголошення,

І до ночі судові дебати,

І тривалі нарадчі кімнати…

Не забути про забезпечення,

Врахувати усі заперечення,

І підставність кваліфікації,

Врахувати доповідь пробації

І оцінку всім доказам дати,

Зберегти таємницю кімнати…

Бо якщо запанує БЕЗДУМНІСТЬ-

То тобі припишутьБЕЗДУШНІСТЬ,

І твоє «НЕ ТАКЕ» судочинство

Всі розцінять, як справжнє безчинство!

І вже в пресі, фейсбуці, ютубі…

Всі поширюють жарти грубі

І «БЕЗЧЕСТЯ», і «НЕЧЕСТЬ», на диво –

Частку «ПРАВО» замінює «КРИВО»

«КРИВОСУДДЯ»-так модно у пресі!

І вже ти в  соцмережах в процесі,

Всі чекають тієї справи,

А з суддею бажають розправи!

І не минути оскарження,

А тут термінове відрядження…

І практичне, і тестування,

В психолога випробування,

Співбесіди, рекомендації…

Бо ми, ніби, серце нації….

Нас кидали в смітник, вимагали люстрації,

Під судами палали шини,

Ми ж витримували всі провокації,

Бо вже звично, що винні в всіх бідах  країни!

І частенько «ГАНЬБА» замість «СЛАВА»,

Як подяка за справедливість,

Але досвід дає кожна справа,

Кожна справа – реальна можливість

ДОВЕСТИ: ПРАВОСУДДЯ ІСНУЄ!

Справедливе! Бо зав’язані очі…

Хто ж не знає, нехай не дратує,

Бо дізнатись – відсутні охочі…

Хто ж не чув, що воно існує,

Хай помовчить, або ж хай почує!

Ми окрема СУДОВА ВЛАДА,

Нам пасує її велич ПРАВДА!

І щодня справедливість у дії!

Не втрачайте на неї надії!

Й так щодня… лише справа за справою –

І обідаєш, й снідаєш кавою,

І слідкуєш, не сплинули б СТРОКИ!!!

Та… минають твої власні роки.

Діти теж підростають… між справами,

Рідко тішиш смачними їх стравами,

Поки ти встановив, ухвалив…

…Сивину у волосся час вплів

Головне… щоб усе своєчасно!

Лише з часом мені стало ясно…

Що ВАЖЛИВЕ, а що ВАЖЛИВІШЕ!

Де не зовсім потрібно «СКОРІШЕ!»

Де твоя любов, твоя ласка

Так потрібні! І на ніч казка

Вже не треба, тобі розкажуть...

Вже й твою «задачу» розв’яжуть,

Лиш би ти посміхалася « в строки»

Бо, на жаль, не вертаються роки!

Вони стрімко тікають «між іншим».

То ж цінуймо, що найцінніше!

Щоб щасливі були наші рідні,

Бо найбільше вони нам потрібні.

Все минеться, НАСТАНЕ НАШ ЧАС!

Ви повірте, я прошу всіх вас!

А професія відповідальна

І така у житті нагальна

Хай нам в цьому допомагає,

МИ НЕЗЛАМНІ! НАС НІЩО НЕ ЗЛАМАЄ!

Ірина Оборонова, суддя.