Рушник – на щастя, на долю

Про вишивальницю Євгенію Петрівну Котяш мені розповіла художній керівник Колківського СБК Мирослава Мороз. Зокрема, Мирослава – талановита працівник культури – зазначила, що пишається своїми земляками, які приносять у цей світ красу. А Євгенія Петрівна, окрім того, що має хист до вишивання, ще дуже щира і привітна людина, вправна господиня, любляча мама і дружина. Як каже Мирослава Мороз: «Такі наші українки, у їх руках все горить. Вони й роботу всю перероблять, і пісню заспівають, і такий прекрасний рушник сину чи доньці вишиють». Користуючись нагодою, і я поспілкувалася з талановитою майстринею-вишивальницею про долю і творчість. Моя співрозмовниця розповіла:

– Народилася я у Колках, закінчила профтехучилище у Сарнах, освоїла фах секретаря-машиністки. Згодом працювала на заводі високовольтної апаратури. Підприємство розпалося, на жаль, то вже пішла на завод продуктових товарів і випікала хліб. Звідти і вийшла на пенсію. Вишивати любила змалечку, це від мами Єви Сергіївни передалося. Вона була у мене чудовою майстринею, мала ткацький верстат, я з дитинства спостерігала за вправними маминими руками. На жаль, мами вже нема. Сталася пожежа і дуже прикро, що мамині вироби згоріли, так хотілось б мати її рушники на пам’ять.

Особисто я люблю в рушниках червоні і чорні кольори, мені дуже до душі, бо схожі на долю кожної людини. Маю чимало вишитих картин на різну тематику. От що напливало на душу, то так і обирала тему роботи. Вишивка – це моя душа, це такий чудовий відпочинок. Бачиш, як хрестик за хрестиком лягає на полотно і душа радіє. Адже вишита руками серветка, сорочка чи скатертина – це найкращий подарунок, бо вкладена у нього душа.

Кожна картина Євгенії Петрівни – це частинка світу. За словами майстрині, світ довкола нас прекрасний у великому і дрібницях. Саме вишиванням можна передати свою любов і повагу до рідних і друзів, бо ж саме такий рушник дарують на щастя та долю, на такий кладуть український запашний хліб. Друзі, у природі, людях, подіях черпайте натхнення для творчості. А почати вишивати ніколи не пізно, каже талановита, щира, трудолюбива вишивальниця з Колок.

Люба КЛІМЧУК.