Поїздка, яка схожа на фільм жахів

1 листопада, о 13.15, на станції Моквин, що у Костопільському районі, спалахнули кабіна водія та перший вагон дизель-поїзда «Рівне-Удрицьк».

Як розповів речник ДСНС Рівненщини Дмитро Мельник, пожежу ліквідували за 45 хвилин. Жертв та постраждалих не було. Залізничники оперативно зреагували на надзвичайну ситуацію. Пасажирів було евакуйовано у два передні вагони. Хвостовий вагон було відчеплено. Дизель-поїзд продовжив рух за маршрутом.

Більш детальна інформація буде відома згодом. Причини та обставини випадку з’ясовує експертна комісія ПАТ «Укрзалізниця» та регіональної філії «Львівська залізниця».

Колись ми їхали з подругою з Білорусі. Це було кілька років тому, як можна було там дешевше купити продукти. Їхали звичайно, як всі прості смертні, дизель-поїздом «Удрицьк–Здолбунів». Пасажирів було багато, сумок теж. Сварилися за місця. Потім всілися. Проїхали митницю. Чиюсь сумку потрясли, чиюсь не зачіпали. Але після митного контролю на всіх чекав сюрприз.

Вже на українській території дизель-поїзд загорівся. Пожежа розпочалася у нашому вагоні. Спочатку пішов дим, а потім власне вогонь виліз язиками наверх.

Пригадую, як люди панікували. По всьому вагону були розвішені великі м’які білоруські іграшки. Їх господарі метушилися і не поспішали вибігати з палаючого вагону. Головне, щоб не згоріли лисиці і ведмеді. Я розумію, що це їх заробіток. Це їх шматок хліба. Коли всі вийшли, то вони все ще рятували іграшки. Із задимленого тамбура на землю вилітали симпатичні ведмеді, зайці, котики. А шоковані люди не знали, що їм робити далі. У багатьох далеко на задній план відійшла білоруська сметана і ковбаса. Слава Богу, живі! Пожежа - це страшно. Пожежа - це шок. Нам нічого ніхто не пояснив, куди діватися за 15 км від Дубровиці. Добралися до села, потім попутнім транспортом у місто.

Недавня, 1 листопада, пожежа у дизелі «Удрицьк –Здолбунів» значно масташбніша, ніж я бачила. Взагалі про приміські поїзди можна писати епопеї. Стан цього транспорту жахливий.

Доки керівники залізниці міняють найдорожчі автівки, інваліди і пенсіонери їдуть в таких «комфортних» умовах. Напевно, такі поїзди будуть ходити, доки хтось не згорить живцем. Але це надто висока ціна вирішення проблеми. Це так, як колись люди у селі Біла згоріли у будинку престарілих живцем, то потім реконстуювали новий дім для самотніх стареньких у Висоцьку.

Це надто висока ціна питання!

Так, на жаль, мабуть, ми заслуговуємо такого життя, бо ми вже змирилися з такими поїздами і маршрутками. Коли їдемо на Рівне, а пасажирів у маршрутку напихають, як «кільку», то ми не висловлюємо свого незадоволення, бо їхати треба всім. Але головне ж не їхати, а доїхати живим і здоровим. Є такий керівник Укрзалізниці Євген Кравцов. Знаєте як він живе?

Інформація до відома:

«За серпень 2018 року Кравцов вказав зарплату в розмірі 745 тисяч гривень. В липні було 645 тисяч. Найбільше ж керівник залізниці задекларував в лютому та березні цього року, що ймовірно пов’язано з нарахування річних премій за попередній рік. Так в березні 2018-го керівник залізниці задекларував оплату праці в розмірі 1 мільйон 205 тисяч гривень. В лютому – 2 мільйони 321 тисячу гривень». Думаю, Кравцов ніколи не їздив у подібних поїздах, але керівник залізниці з такою зарплатою мав би знати про стан транспорту.

– Ви знаєте, – каже мені знайома, - їздила в Рівне по дешевші продукти. Отримала шок. Тепер довго нікуди не поїду. Серце останніми днями дає про себе знати. Це ж інфаркт, бачити цю пожежу.

А хіба поїде пенсіонер в Рівне маршруткою, коли ціна квитків в обидві сторони майже 200 гривень? То у Європі пенсіонери їздять по світу, ми теж у Європі, а навіть у Рівне дорого на 1500 пенсії добратися. Продукти то таке, а як у лікарню людям треба? А всі кажуть, що ми у Європі…

Люба КЛІМЧУК.