пʼятниця, 25 січня 2019 р.


КОЖЕН ВІЗИТ ДЕПУТАТА СПРИЯЄ
РОЗВИТКУ ДУБРОВИЧЧИНИ
Дубровицька центральна районна лікарня отримала сучасний гематологічний аналізатор, вартістю 320 тис. грн. Цей апарат за 3 хвилини робитиме аналіз крові пацієнта за 19 показниками.
Такий подарунок – результат співпраці народного депутата України Василь Яніцький із Благодійним фондом України «MANUS DEI», який очолює меценат Андрій Доценко.
Від свого Благодійного фонду «Наш край» Василь Петрович передав лікарні ще й сучасний електрокардіограф.
– Кілька місяців тому до мене надійшло спільне звернення головних лікарів Дубровицької ЦРЛ та ПМСД щодо гострої потреби придбання гематологічного аналізатора, - сказав народний депутат.
– Я перейнявся проблемою. Аж тут доля послала хорошу людину, мецената Андрія Доценка. Щиро вдячний йому за співпрацю і радий був ще раз пересвідчитися, що в Україні існує соціально-відповідальний бізнес та сердечні добрі люди, які переймаються проблемами українців.
– Безмежно вдячні Василю Яніцькому та Андрію Доценку за такий подарунок, – розчулено каже завідуюча лабораторією Олена Дерачиць.
– На нашому примітивному обладнанні можна було зробити лише елементарні дослідження. Тепер же в руках лікарів - потужний інструмент для точної постановки діагнозу, а, відтак, можливість правильно визначити стратегію лікування. Такі аналізи люди змушені були робити в платних лабораторіях, витрачаючи щораз понад 200 грн., не враховуючи вартість проїзду до таких установ.
– Василь Петрович буває в нас дуже часто, – розповідає Олександр Поліщук, головний лікар ЦРЛ. – І кожен його приїзд – це обов’язково вирішення певної проблеми нашого закладу, тобто, проблеми жителів району. Щиро вдячні і депутатові, і меценату та сподіваємося на подальшу плідну співпрацю.
Андрій Доценко: – До мене часто звертаються з питанням: «Чому я і моя команда почали займатися благодійністю». Я відповідаю – мені прикро через те, що в Україні майже всі бізнес-процеси живуть власним життям і не розраховані на те, щоб добрі справи інтегрувалися в сферу створення капіталу. Хтось скаже: бізнесменам допомагати найлегше – з їх то можливостями! Але, як показує практика, більшість волонтерів та благодійників – звичайні люди. Просто одного дня вони зрозуміли, наскільки це прекрасно: жити, допомагаючи іншим.
Приємно, що кожен візит народного депутата сприяє розвиткові нашого краю.
* * *
«Під час кризи дурні люди зводять стіни, а розумні – будують мости». Ця цитата з класиків філософії була лейтмотивом відкриття 95-метрового мосту, що став надійною дорожньою артерією через річку Горинь, об’єднавши села Висоцької та Миляцької ОТГ.
Ця монументальна споруда – результат спільної праці багатьох людей. Загальний її бюджет, до якого долучилися усі небайдужі, склав більше півтора мільйони гривень. Левову частку в зведення моста безперечно внесли лісівники, а обрахунки та інженерні роботи виконали військові. Тож очільники громад Людмила Гура та Федір Хлєбович тепло дякували начальнику обласного управління лісового та мисливського господарства Віталію Суховичу, директору ДП «Висоцький лісгосп» Віталію Торчилу за такий вкрай необхідний для їхніх людей об’єкт. Не забули відмітити й лепту армійців. «Військові не тільки захищають нас на сході України, вони приходять на допомогу тут, в глибокому тилу. Саме інженери ЗСУ в край короткі строки, коли осінні зливи та підтоплення вже «на порозі» стали на захист селян та побудували міст, якого так довго чекали», – зазначила Висоцький сільський голова Людмила Гура.
«Їдучи до Висоцька, кілька разів переглянув Інтернет. Остання згадка про спорудження водних переправ стосується Керченського моста. На жаль, ми надто мало зводимо мостів. І тим вагомішим видається введення в експлуатацію такої грандіозної споруди між двома громадами у вашому районі», – зауважив народний депутат України Василь Яніцький. Варто зазначити, що наш обранець також не стояв осторонь цього будівництва. Завдяки його зусиллям чималі кошти було спрямовано в бюджети громад, аби згодом профінансувати цей об’єкт.
Високо оцінив роботу своїх колег Віталій Сухович. «Лісівники ніколи не стояли осторонь соціальних проблем населених пунктів, де вони здійснюють виробничу діяльність. Завжди ми ці проблеми намагалися вирішити оперативно, раз і назавжди знявши їх з порядку денного», – сказав головний лісівник області.
І якби введення в експлуатацію моста не було затьмарене звісткою про загибель на Сході ще одного нашого земляка – прикордонника Олександра Котяша із Залужжя – це стало б справжнім святом. На жаль, поки ворог ще ступає по нашій українській землі, нема у нас справжніх торжеств. І здобутки свої ми вшановуємо хвилинами мовчань… Це наша данина тим, хто молодість свою положив, щоб життя в ріднім краї продовжувалося – наводилися мости, зростали будинки, створювалися нові сім’ї, народжувалися дітки…
Після перерізання символічної стрічки на середині моста, а цього разу таку почесну місію доручили наймолодшим представникам делегацій від громад, рух переправою було відкрито. Її надійність першими випробували масивні лісовози. Після них – запульсувала ця транспортна артерія з нечуваною наповнюваністю.
Осиротіло принишкла стара переправа, яка прослужила вже кілька десятиліть. Вона через аварійність вийшла з ладу та останнім часом не виконувала своєї основної функції через низьке положення одного з боків, його затоплення водою в періоди осінніх злив.
Десь з місяць тому ми мали нагоду поспілкуватися з військовими інженерами, тоді тільки-но приступили до будівельних робіт.
«Ми здійснили марш більше 200 кілометрів до місця призначення. Провели розвідку водної перешкоди в гирлі річки Горинь. Після виділення всього необхідного розпочали роботи. Цей міст став ще підставою раз довести, що армія з народом», – зазначив тоді офіцер інженерної частини головного управління оперативного забезпечення Збройних Сил України майор Олексій Дем’янчук.
«Ми довго чекали на спорудження цього моста, значення цієї події важко переоцінити. Недаремно ж, дороги називають судинами економіки. За личині хвилини ми тепер можемо дістатися в населенні пункти сусідньої ОТГ, а не долати для цього 50 км в об’їзд, як було раніше. Тож ця переправа стане надійним базисом для зростання добробуту наших громад», – каже Миляцький сільський голова Федір Хлєбович. Що ж, хай справді лише добро панує у нашому домі.
* * *
«Починайте свій тиждень не з понеділка, а з заняття спортом!», – закликав юних поліщуків народний депутат Василь Яніцький, відкриваючи майданчики зі штучним покриттям біля Людинського НВК та Дубровицької ЗОШ №1. Ці спортивні споруди змонтовані за його безпосереднього сприяння. Вартість кожного об’єкта – майже 1,5 мільйона гривень. Гроші надходять на умовах співфінансування з державного та місцевих бюджетів за програмою «Будівництво футбольних полів зі штучним покриттям в регіонах України». Футбольні об’єкти мають стандартні розміри – 42 метри в довжину та 22 метри шириною.
Такий депутатський подарунок – ще один поштовх до активного та змістовного дозвілля молоді. Підтримка фізкультури та спорту – один із пріоритетних напрямків у діяльності Василя Яніцького. Він вважає, що молодь має гартуватися у спортивних поєдинках, бо тільки у волі до перемоги формується сильний та незламний характер.
Кожному відкриттю споруд були приурочені футбольні турніри, команди отримали в подарунок набори шкіряних м’ячів та футбольні форми, а ще одним приємним сюрпризом для малечі стало спілкування з легендою українського футболу – відомим в минулому бомбардиром Вадимом Євтушенком.
Про цього легендарного футболіста прочитала у «Вікіпедії»: «Відзначившись у сезоні 1979 року, в команді другої ліги «Зірці» (Кіровоград), де він став одним із найкращих бомбардирів (забив 11 голів), він попав в поле зору селекціонерів гранда чемпіонату СРСР «Динамо» (Київ). Перейшовши до киян, Євтушенко став одним з головних акторів знаменитого ансамблю Валерія Лобановського початку та середини 80-х минулого сторіччя. Невеликий спад був у кінці його кар’єри в СРСР, коли він захищав кольори «Дніпра».
В кінці 80-х Вадим Євтушенко переїхав до Швеції, у славнозвісний стокгольмський «АІК». У цьому клубі він став справжньою зіркою й пережив другу молодість. Він єдиний з футболістів колишнього СРСР, що підняв планку футболу до небес в цій скандинавській країні. Його персоною зацікавився навіть шведський Король, який надав (видав відповідний Указ) Вадимові пільгу щодо можливості грати без квоти легіонера, тобто на рівні місцевих гравців. Цей випадок багатобічно ілюструє кар’єру видатного футболіста у Швеції загалом».
Нині ж Вадим Анатолійович коментує футбольні матчі на телебаченні, активно пропагує спорт серед молоді. Приємно, що й місцеві школярі мали змогу завдяки Василю Яніцькому поспілкуватися з зіркою футболю такої величини. Фотосесії юних спорсменів з відомим футболістом на Дубровиччині пройшли просто на «ура».
Оксана СЛОБОДЗЯН, Людмила РОДІНА.

Немає коментарів:

Опублікувати коментар