Селецька спортсменка повернулась

з Єгипту із «золотом»

Справжній фурор влаштували українки в єгипетському містечку Луксор. На Чемпіонаті світу з пауерліфтингу та жиму лежачи  серед спортсменів з вадами зору – зібрали всі можливі нагороди. У складі збірної України була й наша землячка з Сельця Ольга Каплун. Ця тендітна дівчина виступає у категорії до 48 кілограм. Втім її вмінню вправлятися з важезною штангою та силі духу можна тільки дивуватися. Завдяки чому й підкорила міжнародний рівень – стала першою у свіїй категорії та серед юніорок.

Про свої враження після змагань спортсменка розповіла «Дубровицькому віснику».

Олю, вітаємо тебе з успіхом на змаганнях. Яка підготовка передувала цьому? Доводилось вносити корективи у життя?

Мені здається, що готувалася до чемпіонату з самого початку. Відколи три роки тому задля цікавості переступила поріг спортивної зали  і підняла штангу. Наставник тоді підбадьорливо сказав: «Будеш тренуватися – потрапиш в збірну, поїдеш на світові змагання…». Це здавалось недосяжною мрією. Але якщо чогось дуже хочеш і працюєш – все неодмінно здійсниться. Перевірено на собі. Тренувалась в звичному режимі – три рази на тиждень. Перед чемпіонатом також відбувалися навчальні збори. Раніше вони проходили на базі в Криму. Тепер же збірна з’їжджається з усіх куточків України до Рівного. Є спортсмени  і з Донецької області, і з Херсону, і з Дніпра, і з Львова та Луцька. На зборах по кілька тижнів разом відточували техніку. 

Щодо життя, то особливо нічого не змінювала і не обмежувала себе. Це колись доводилось скидати вагу до необхідної позначки у 48 кілограм. Останні півтора року вона тримається стабільно.  Навчання в університеті, правда, пропускала. Але всі розуміючі люди і проблем через це немає.

Пауерліфтингом починала займатися для себе, а як сталося, що потрапила зовсім на інший рівень – до збірної України?

Я відстоювала честь нашої країни, але формально ще не у збірній. Контракт зазвичай підписується в кінці року. Тож якщо все буде добре, з 2019-го офіційно буду її частиною.

У своїй скарбниці й до чемпіонату мала чимало нагород…

Дуже багато було обласних змагань, на яких завжди отримувала першість. Як і на чемпіонатах України. Тож уже навіть не рахую, скільки маю медалей. Точно кілька десятків.

Змагання в Луксорі – твій перший світовий досвід. Напевно емоції зашкалювали.

Мандраж почався ще задовго до чемпіонату. Переживала, щоб в мені не розчарувався тренер. Він покладав надії, тож не могла його підвести. Хвилювалась через величезну відповідальність, що лягла на плечі. Не кожного дня представляєш країну. Перед самим виступом земля взагалі йшла з-під ніг. В голові прокручувала – тільки б не наробити помилок у техніці. Навколо було повно людей, трибуни стадіону заповнені. Спершу присідала зі штангою. Там поставила перший рекорд і нарешті заспокоїлась.

Втім відчуття, коли стаєш на п’єдестал, вартувало всіх переживань. Грає гімн України, піднімаєш наш жовто-блакитний прапор, поряд стоять спортсмени з інших держав зі своїми стягами, але ти розумієш, що перша. Емоцій не передати словами, а ту атмосферу не описати.

Загалом Україну представляли 8 дівчат і всі здобули першість. Привезли з Єгипту 14 золотих медалей та 2 срібні. Наш гімн розносився стадіоном найчастіше – 15 разів! Це не рахуючи здобутків чоловіків. В підсумку отримали абсолютну першість, «забрали» все, що можна.

Особисто мій вклад – два поставлені рекорди та 4 золоті медалі. Також виконала норматив Майстер спорту міжнародного класу. За три вправи я набрала суму 253 кг (присіла з вагою 92,5 кг, пожала 50 кг жимом лежачи та потягнула 110,5 кг становою тягою).

Справді тріумф беззаперечний. А конкуренція була великою?

Жіночі команди представили лише чотири країни – наша, Росія, Туреччина і Єгипет. Чоловіки мали більше суперників – із дев’яти держав.

Як вас приймали у Єгипті?

Приймали дуже добре. Люди привітні та гостинні.  Ми провели там 10 днів (з 9 до 18 листопада).  Проживання та харчування забезпечили. Більшість часу до змагань далі території готелю нікуди не виходили. Берегли здоров’я, аби часом не захворіти.  Налаштували себе – спочатку виступимо, а потім будем відпочивати. Тренувались тільки один раз, не розумію чому. Лише перед самими виступами нам виділили малесенький зал. Трохи були затримки з організацією. В нас все відбувається набагато швидше. Але загалом враження найкращі. Підучила англійську. Здійснила свою мрію – поїхала на цей чемпіонат, виборола перемогу і нікого не підвела. Зрештою побачила світ.

Всі їдуть до країни сонця на курорт та екскурсії, що вдалось побачити?

Ми були в одному з найдавніших міст світу, в першій столиці Єгипту – Луксорі. І оця вікова історія незримо відчувалася. Кам’яні храми, де жили та молилися давнім богам фараони, гробниці  справили неабияке враження. Також мали невеличку водну подорож Нілом. Потрапили на банановий острів, де ростуть заморські фрукти. А ще побачили безкрайні простори пустелі.

В Єгипті все зовсім інше – менталітет, звички, люди, їжа.  Приміром, нас здивувало, що жінки там не працюють, прибиральники, офіціанти, продавці – виключно сильна половина людства. Дівчата ходять з покритою головою та тілом, навіть тамтешні спортсменки, що виступали на змаганнях. А чоловіки – у національному вбранні. Повсюди багато недобудованих будинків. Всі в одному стилі та кольорі. А ще – пилюки через пустельний клімат. Великий контраст відчувався  між розкішним готелем з басейнами і самим містом. Там по-справжньому відчули, як сумуємо за Україною.

Впевнені, що чемпіонат в Луксорі – лише одна зі сходинок у твоїй спортивній кар’єрі...

Це вже покаже життя. Однозначно, спорт не збираюсь полишати. Він мене багато чому навчив. Загартував силу волі та духу.  Думала, коли приїду після чемпіонату, не буде бажання  тренуватись. Але навпаки хочеться більше і більше. Особливо з такою підтримкою. Дуже вдячна всім за вітання та гарні слова. Велике дякую своїм тренерам, лікарю збірної, рідним та друзям. Сподіваюсь, все найкраще ще попереду.

Леся КОНДРАТИК.