Медична реформа по-дубровицьки

В газеті «Дубровицький вісник» прочитав, що на сесії районної ради було прийняте рішення відносно реорганізації районної стоматологічної поліклініки. І другу статтю від 9 листопада цього року «Що чекає районну стоматполіклініку», яку підписали аж 31 працівник цієї установи. Це мене просто вразило. Адже невже в районі не потрібен цей заклад? Всі ми будемо здорові і ніколи нікому не болітимуть зуби? Мабуть, вони не заболять лише в наших керівників району та депутатів районної ради, які приймали таке рішення. Мене просто дивує з цього приводу така позиція наших районних можновладців. Це ви, отримавши мандати довіри від наших виборців, приймаєте такі недолугі рішення? Просто ганьба!!!

Тут, на мою думку, є інша сторона медалі. Комусь припав до душі цей лікувальний заклад, який розташований майже в центрі міста. І він може бути перепрофільований за іншим призначенням. Взагалі, щось тут не чисто. То, може, ми почуємо від голови районної ради Кухарця М.М. та голови райдержадміністрації Петрушка М.М. пояснення перед виборцями, чому так сталося з районною стоматологічною поліклінікою? Можна це зробити і через нашу районну газету.

І до речі, на сьогодні впроваджується реформа на первинній ланці медицини, нарівні із лікарями сімейної медицини, педіатрами, терапевтами сюди включаються і лікарі-стоматологи. Саме на них покладаються функціональні обов’язки з надання первинної допомоги з лікування та профілактики хвороб зубів.

Чекайте, радянська влада побудувала стоматполіклініку і районну лікарню та інші медичні заклади саме для народу. Якщо вони комусь особисто не потрібні, то потрібні людям. Якщо ви не хворієте, то хвора нація. І не можна про це мовчати. Сьогодні стоматполіклініка – завтра районна лікарня з поліклініками підуть з молотка. А я так зрозумів, дорогі керманичі, що люди вам не потрібні. Побійтеся хоч Всевишнього. Може, пора деяким керівникам медицини вже піти і на пенсію за віком. 

І якщо вже зайшла мова про дубровицьку так звану медичну реформу, хочу підняти в районі питання сімейної медицини.

Прочитав в ЗМІ, що Дубровицький центр первинної медико-санітарної допомоги нарівні з Гощанським, Володимирецьким районами лідирують в області щодо підписання декларацій з населенням. З сімейними лікарями такі декларації уклали майже 70 відсотків жителів нашого району. На перший вигляд - це ніби і  непогано відносно з іншими регіонами області. Якщо, наприклад, у місті Вараш оформили декларації лише 1.6 відсотка населення. Але  законопроект «Про первинну медичну допомогу на засадах сімейної медицини» ще досі не прийнятий Верховною Радою.

Нагадаю, що 8 листопада цього року на голосування Парламенту він виносився  Однак, не набрав необхідної кількості голосів. За його прийняття проголосувало 126 депутатів, проти – 1, утрималося – 30 та не голосувало – 180. У зв’язку із цим до кінця 9-ї сесії (вересень 2018 р. – січень 2019 р.) цей законопроект неможливо буде подати на повторний розгляд Парламенту. Це питання вже буде розглядатись в березні 2019 року. А можливо його і відмінять. Як кажуть – поживемо побачимо.

Даним проектом визначаються правові, організаційні, економічні та соціальні засади забезпечення громадян України та інших осіб, які перебувають на її території, первинною медичною допомогою, встановлюються засади функціонування та розвитку сімейної медицини. І вже по цій реформі працюють медичні спеціалісти в нашій державі.

Проте пересвідчитися, в яких же умовах працюють наші сімейні лікарі, попрошу зайти в поліклініку, де РЦ ПМСД орендує приміщення. Добре, що підібрали  лікарів сімейної медицини досить досвідчених спеціалістів, які знають більшість своїх пацієнтів і їх хвороби. Добре, що вони виїжджають в села і там приймають вже пацієнтів на ФАПах. Адже ті умови, як вони працюють в поліклініці і приймають там людей, не витримують ніякої критики.

Для прикладу. Уявіть картину. Кабінет №11 райполіклініки площею близько 8-10 квадратних метрів, і в ньому розміщено чотири робочі столи. Два для лікарів і два для медичних сестер. А для старшої медсестри  вже не можна розмістити стола, і вона сидить в іншому кабінеті. Саме в такому кабінеті приймають пацієнтів лікарі сімейної медицини Дацько М.В. та Кохтюк В.І. Скажіть, будь  ласка, як можна обстежити хворого в таких умовах, коли заходить двоє людей різної статі і немає, де навіть роздягнутись, а за якусь кушетку вже мовчу? Аналогічну картину побачив і в кабінеті № 16 поліклініки. Як там примудряється працювати медперсонал, я так і не зрозумів.

При цьому в лікарні є два головні лікарі, і вони щось таки роблять і мають по окремому кабінету. То, можливо, нехай залишить один свій кабінет і разом там вирішуйте нагальні питання. Може, від цього було б набагато більше користі.

І ще одне. Навіщо в середині поліклініки та лікарні наставили стільки кіосків – як аптечних, так й іншого призначення? Давайте їх позабираєм звідти, а надамо краще вивільнені приміщення сімейним лікарям та спеціалістам іншого профілю. Це було б по-чесному.

Тому що така медична реформа в районі нікому не потрібна.

Іван Красько,

с. Бережки, громадський діяч.

Микола ПЕТРУШКО, голова райдержадміністрації: Дуже похвально, що Іван Іванович займає активну життєву позицію. Не раз читав його дописи на сторінках газети. Все, за його словами, нині не так, а от раніше було пречудове життя. Я не так багато можу судити про переваги радянської влади, як автор листа. Мені Радянський Союз більше пам’ятається суцільним дефіцитом та повальними авралами, довжелезними чергами за двома буханцями хліба в одні руки, глевким його смаком, порцією морозива раз у квартал, і це вже свято для мене-дітлаха. Кажете, багато було побудовано в цю добу. Немало, погоджуюся. Вже на посаді директора «Теплосервісу» не раз доводилося щільно займатися «принадами» тих радянських будівель – що в освітній, що в медичній галузі, що в житловому секторі. Холодова алергія у дітей в школах та пацієнтів стаціонару – це також трохи з радянської доби. Але це так – ліричний відступ. По-своєму навіть розумію ностальгію автора за тим часом. Він згадує свою молодість, а це найкраща пора в житті кожного з нас, коли мало зважаєш на негаразди.

Тепер ближче до медичної реформи. Давайте положимо руку на серце й скажемо відверто, чи все гаразд в нашій медичній галузі було дотепер? Всіх задовольняла якість, а головне вартість послуг? Особливо, в тій же стоматології. Чи не було черг в поліклініці? Чи вистачало площ для лікарів?

Змінилася політична формація країни, змінилися підходи до багатьох галузей. Вже ніколи в нас не буде комунізму. В принципі не вірю в те, що при вкладі від кожного «по можливості» можна задовольнити всіх «по потребах». Це суперечить законам фізики – бо нічого з нічого не береться. Так, в ринкових умовах медикам доведеться доводити свою кваліфікацію на практичній довірі пацієнтів, деяким буде зробити це непросто, адже професійна репутація складається роками.

Медична реформа тільки дає людині більше право вибору – йти до хорошого фахівця чи користуватися послугами посереднього, бо він закріплений на твоїй дільниці.У результаті в галузі відбудеться «природний відбір», і на сторожі нашого здоров’я залишаться справді фахівці своєї справи. Якщо автор листа добре ознайомився з стратегією медичної реформи, то повинен знати, що в ній основний ухил робиться на наближенні послуг до пацієнта. Тобто людині не треба буде вистоювати черги в поліклініці, а лікар обслуговуватиме його на місці. Для цього заплановано будівництво сучасних сільських амбулаторій з усім необхідним обладнанням та навіть житлом для лікаря. Три таких вже незабаром запрацюють в нашому районі. Це, в тому числі, й заслуга наших головних лікарів.

Тепер ближче до стоматології. З яких джерел виливаються чутки, що стоматполіклініку планують закрити, привласнити, не знаю. Можливо, комусь вигідно дискредитувати в такий спосіб існуючу владу, ну стоїть вона у них поперек горла. Бо при ній врешті Україна позбулася статусу колонії Росії, в короткий термін розбудувала свою армію й за крок до нової єдиної помісної автокефальної православної української церкви зі своїм патріархом. Тільки зараз відбувається децентралізація влади, коли місцева громада сама визначає свої пріоритети і самостійно розпоряджається коштами. Соціальна спрямованість курсу держави, реальна турбота про сімейні цінності, опіка материнства та дитинства – це також надбання Української держави. Медицина – це не тільки лікувальна справа, це й профілактика захворюваності. А хіба та мережа спортивних майданчиків, залів, що зводяться в районі в останні роки, не є піклуванням про здоров’я населення? Чому автор не хоче бачити цього? Хіба не зміцнення здоров’я дитини спрямована Нова українська школа? Це взагалі прорив у вітчизняній освіті.

На мою думку, рішення останньої сесії районної ради про створення на базі райстоматполіклініки відокремленого некомерційного підрозділу навпаки дає позитивний поштовх для розвитку закладу, розв’язує лікарям руки в плані формування виробничого навантаження і відповідно оплати праці. Тепер їх встановлюватимуть самостійно. Приміщення ніхто від стоматологів забирати не збирається. Залишається для них і грантована державою медична субвенція. Не готовий зараз сказати, чи вона покриватиме повністю потреб на утримання штату, приміщення, технічне переоснащення. Доведеться, можливо, виживати, як всім іншим в ринкових умовах, шукати якісь індивідуальні «плюси», щоб привабити пацієнтів. Це нормальне явище – конкуренція тільки сприяє прогресові. І в першу чергу вигідна пацієнтам, бо передбачає покращення якості обслуговування.

Навіть якби таке рішення депутати районної ради й не прийняли б, ми все одно не можемо змусити людей обирати для задоволення своїх потреб у лікуванні зубів саме цю стоматполіклініку. Пацієнт піде туди, де ціна медичних послуг підкріплена якістю. З цим треба змиритися як самим медикам, так й тим, хто так ратує за «прекрасне» радянське минуле.

Особисто мною в ті часи стоматологія сприймалася мало не як екзекуція. Досі кидає в холодний піт, коли доводилося у віськкоматі проходити огляд дантиста і його, за моїми тодішніми оцінками, «концтабірівська» бор-машина зі шнурами. Чи ми й далі хочемо такої стоматології? Чи може вона була принаймні безкоштовною для населення району? Не секрет, що пломба в державній стоматполіклініці вартувала так само, як й в приватного дантиста. Змиріться вже, що застаріле має відмерти, аби дати початок новому й прогресивному. Ніхто не позбавляє медиків їх робочого місця, але нехай спробуютьчесно заробляти кошти і сплачувати податки, працювати по-новому, – так щоб не довелося дубровичанам за якісною стоматологією мандрувати до Сарн, Костополя чи Рівного, як було досі. Я, наприклад, за це.