Про святковий настрій, подарунки та хобі

Розмовляємо сьогодні у рубриці «Сучасниця» з викладачем музичної школи Оксаною Головіною.

Що б, Ви перш за все, розказали про себе нашим читачам?

Моє життя нерозривно пов’язане з музикою, нею займаюся з семи років. Вдячна долі,що життя пов`язала з інструментом фортепіано. Мій найголовніший наставник – це мій тато, мабуть, саме його гени взяли верх у моєму характері та уподобаннях. У мене було багато гарних викладачів. Особливо теплі слова хочу сказати про Людмилу  Анатолівну  Співак. Я закінчила Рівненське музичне училище та Рівненський гуманітарний університет. Вже одинадцятий рік працюю в рідній музичній школі, де і колись навчалась. Не уявляю себе на іншому місці роботи, мені подобається навчати прекрасному наших дітей. Горджуся, що мої учні достойно представляють нашу школу в фортепіанному мистецтві на різних конкурсах.

Моя найбільша любов – це донечка Каріна. Їй 5 років, але вона вже опановує ударні інструменти. Продовжує родинну традицію. Моє найбільш хобі – це також музика. Обожнюю у вільні хвилини грати все, що мені подобається (сучасні пісні,музику з кінофільмів, ліричні мелодії дуже близькі моєму серцю). У вільний час вишиваю бісером і багато картин просто дарую. Першу  свою вишиту ікону Святого Миколая я подарувала тату.

Бачила в інтернеті ваші різдвяні віночки…

Ці святкові прикраси ми почали робити недавно. Перший зробили як сувенір на день народження. Створюємо їх втрьох – я та мої колеги Інна Кренько і Наталія Чирук. Радувати ближнього – це завжди велике задоволення  Я запропонувала наше хобі зробити більш ширшим, і от так ми, три подруги-музиканти, відкрили свою групу, де пропонуємо подарунки з декору. Домінує, звісно, зараз святкова тематика. Оскільки наближається Новий рік, то і тематика віночків відповідно новорічна переважає. Використовуємо у своїй  роботі лозу, шишки, сніжинки, фетр, робимо самі гілочки, деякі дрібнички купуємо, щоб доповнювати всю композицію. Мені найбільше подобається лляний бант, який  символізує родючість земель і дівочу красу. А віночок загалом – це символ сімейного затишку.

Сподіваємося, що будемо розвиватися у цьому напрямку, адже наш шалений ритм життя, на жаль, частіше огортають негативні емоції. Ми за те,щоб дарувати собі і рідним позитив. Подарунки ручної роботи – завжди оригінальні та унікальні.

Розкажіть про святкування новорічних свят у Вашій родині…

Мабуть, нема жодної людини, яка не радіє зимовим святам. Є загальні атрибути, без яких важко уявити українське Різдво – ялинка, щедро накритий стіл, колядники. Звичайно, традиції є у нас, як і у кожної родини. Я пригадую, що тато з мамою ставили нам ялинку геть під Новий рік, і якось ми з сестричкою не встигали нею натішитися. Тепер для донечки я вбираю новорічну красуню значно раніше, щоб створити атмосферу свята. Ялинка у нас штучна, а іграшки в сіро-синіх кольорах. Я люблю таке поєднання.

У дитинстві ми з сестрою були невибагливі до подарунків. Раділи солодощам. мандаринам. А головне – це була любов мами і тата.

Зараз інший час. Всі діти пишуть листи Святому Миколаю. Понад усе люблю свою донечку, прагну втілити в життя всі її мрії. І от моя Карінка попросила у Миколая особливі ляльки з мультфільму «Шиммер і Шайн». Святий Миколай їх довго шукав, щоб здійснити мрію моєї красунечки.

А щодо традицій, то найтепліший спогад з дитинства: тато грає на баяні, а ми з сестричкою співаємо колядки та щедрівки. Наша улюблена – «Пироги, вилазьте з печі». Сестра Оля стала журналісткою, а мама у нас бухгалтер. А ми з татом от в музиці знайшли своє покликання. Хоча моя сестричка також дуже здібна до музики.

Що побажали б всім землякам з нагоди свят?

Новий рік та Різдво – це час див, бо разом збирається родина і люблячі серця дарують один одному світло і тепло. Дякуймо Богові за прожитий рік, за все гарне, що було в ньому і хай буде мирним, щасливим 2019 для нас усіх.

Я вдячна Господу за люблячих батьків, за сестру, свою наймилішу у світі донечку, за музику, якою живу. Щастя – це все, що поруч, що дає нам позитив. Зичу всім втіхи, радості і добра!

Розмовляла Люба Клімчук.