Сільські обрії

ЩОБ НАШІ СЕЛА НЕ ПЕРЕТВОРИЛИСЯ НА ПУСТЕЛІ

Цієї неділі відзначатимемо День працівників сільського господарства. На жаль, незважаючи на те, що наш район – аграрний, й сільськогосподарське виробництво досі займає левову частку в його промисловому потенціалі, а цей сегмент економіки є найбільш привабливим для інвесторів, ніяких масштабних урочистостей з нагоди професійного свята працівників полів та ферм не буде. Формат, мовляв, не той. Скоріше всього відзначать це свято, в найкращому випадку, у колі тих кількох виробничих колективів, що ще тримаються на плаву. 

Село у нашому світосприйнятті взагалі сприймається як щось меншовартісне. Навіть в провінційні нашій Дубровиці. На останній виставці робіт декоративно-вжиткового мистецтва в міському будинку культури аж різонула вуха чиясь оцінка «ну так, по-сільському…». Спитати б у такої «мисткині», а як воно повинно бути «по-міському», можливо, так, як прозвучало з її вуст – бездушно-принизливо-вульгарно?

Але саме такі характеристики села нав’язують нам з телеекранів та барвистих глянців. Село – в їх інтерпретації – це яма. Чого тільки варта реклама прального порошку, в якій зіпсовані неякісним пранням речі «відправляють на заслання до села». Чи не є це прямим зомбуванням українського загалу. Мовляв, село є таким собі місцем другого сорту. Тим часом, саме село сьогодні самотньо й відчайдушно протистоїть всьому тому, що руйнує та отруює Україну. Саме в селах народжуються чисті серцем, не зіпсовані космополітичною культурою українці. І більшість українських геніїв вийшли родом із села.

100 років тому в українських селах проживало 82% населення країни. Однак, всього за століття, після двох війн та трьох Голодоморів, ситуація змінилася кардинально: нині у містах проживає переважна більшість українців (70%), а частка сільських мешканців продовжує невпинно скорочуватися. Офіційно з карти України щороку зникає два десятки сіл. Найактивніше покидають села молоді працездатні люди у пошуках роботи.

Безробіття спонукає молодь шукати перспективу в місті або за кордоном. Втім, відсутність роботи не єдина причина спустошення сільських територій. Ціла низка економічних, соціальних та екологічних проблем, що стоїть сьогодні перед селом, абсолютно не вирішується на державному рівні. А так звана реформа децентралізації, поки що не дає вагомих результатів у вирішенні проблеми депресивності сільських територій. Приміром, на території наших двох ОТГ так й не створено підприємств з достатньою кількістю робочих місць.

До речі, в світі вже набирає розмаху зворотній процес – люди воліють за краще жити поза межами міста, в безпосередньому сусідстві з природою.

Які ж проблеми українського села потребують негайного вирішення?

Безробіття – низькі ціни  на сільськогосподарську продукцію – бідність

Проблема безробіття загалом характерна для України, але для сільських територій вона надміру актуальна. З часів розпаду Радянського Союзу село так і не змогло оговтатися від знищення колгоспів, які давали роботу жителям сіл. На сьогодні чи не єдиною альтернативою колгоспам, де селяни можуть отримувати прибуток, є домашні господарства. 

За даними статистики, в наш час саме особисті домогосподарства забезпечують країну картоплею та овочами (91%), плодами та ягодами (82%), молоком (77%) та м’ясом (40%). Однак, отримати суттєвий дохід від продажу сільськогосподарської продукції майже нереально, оскільки заготівельні ціни є вкрай низькими та не врегульованими державою. Приміром, сьогодні селянин здає приватним виробникам 1 л молока по ціні 4 грн., у той час, як молоко в магазині коштує у 5 разів дорожче. Селяни жартують, що «найстабільнішою є ціна на картоплю, вже років шість вона тримається на одному рівні – в межах 2 грн.».

Складається парадоксальна ситуація – Україна входить до числа найбільших світових експортерів сільськогосподарської продукції, у той час, коли 36% селян перебувають за межею бідності. Праця на селі є вкрай важкою та виснажливою. Техніка для виконання сільськогосподарських робіт  наявна лише в лічених домашніх господарствах. За підрахунками соціологічного обстеження Держкомстату України, навантаження на українського селянина щоденно становить 16 год. Це перевищує будь-які фізіологічні норми.

На сьогодні рівень середньомісячної заробітної плати у сільському господарстві є одним із найнижчих у країні. Молодь чудово розуміє, що пристойно заробляти на життя, працюючи на селі, майже неможливо. Все це знижує мотивацію до проживання в сільській місцевості, провокує бідність та зубожіння сільського населення.

Висока смертність – низька народжуваність – трудова міграція

В Україні смертність серед сільського населення в 1,5 раза виша, ніж серед міського. Смертність чоловіків в Україні можна визначати як надсмертність – кожен третій чоловік не доживає до пенсії (65 років). Найбільше на сільських територіях проживає жінок у віці 55 років і старше – 42%.

Окрім цього, у сільській місцевості надзвичайно гострою є проблема скорочення чисельності молодих жінок. Частка жінок у віці 15-39 років становить лише 11% від загальної кількості сільських жінок. Причина зменшення молодих жінок на селі – трудова міграція. Найчастіше українки виїздять на заробітки до Польщі, Чехії, Італії, Росії. Так, приміром в Італії, за даними низки соціологічних досліджень, з кожних ста українських  мігрантів приблизно 90 – жінки.

З міграцією українські жінки пов’язують надію не лише на покращення матеріального добробуту, але й на зміну всього способу життя. Як правило, адаптувавшись у нових умовах, жінки не планують повертатися до України. За період з 1990-х до 2015-х років в Україні виросло ціле покоління дітей еміґрантів. За підрахунками соціологів, більше ніж 3 мільйони українських дітей стали «соціальними» сиротами та не мають можливості бачити рідних батьків щодня.

Занедбаність соціально-культурної сфери

Незважачаючи на суттєве скорочення медичних закладів в Україні, у сільській місцевості продовжують функціонувати фельдшерсько-акушерські пункти. Щоправда, вирішити проблему низької якості медичних послуг на селі, ФАПи абсолютно не в змозі. Часто вони зовсім не забезпечені необхідними ліками та обладнанням. Оплата праці їх працівників – на межі мінімальної. Пенсійне забезпечення колишніх сільських медиків – нижче прожиткового мінімуму. Окрім транспортної недоступності медичних закладів та відсутності кваліфікованих медичних спеціалістів, головною  проблемою для селян є брак коштів на ліки та платні медичні послуги. Приміром, аби дістатися з віддаленого населеного пункту до обласної лікарні, тільки на дорогу необхідно викласти до 300 грн. за проїзд в обидва боки. А скільки ще за обстеження та лікування! Чи по кишені це селянину?

Та якщо фельдшерські пункти більш-менш задовільно працюють у сільській місцевості, то повноцінно працюючі бібліотеки чи клуби – велика рідкість. У сільській місцевості бібліотеки як ніде потерпають від браку книжкових фондів, через відсутність коштів на оплату періодичних видань чи опалення приміщень. Капітального ремонту потребує кожна п’ята сільська бібліотека, а про такі речі, як інтернет, ксерокс чи комп’ютери багатьом бібліотекарам доводиться лише мріяти. Матеріально-технічний стан сільських бібліотек «застряг» у 70-80 роках минулого століття і жодних тенденцій до осучаснення не спостерігається. Занедбаність соціально-культурної сфери призводить до культурної деградації сільського населення.

Чи не єдиним культурним осередком на селі залишаються школи. Але за новою реформою освіти, велику частину сільських шкіл планується закрити з огляду на малу кількість учнів та слабку шкільну інфраструктуру. Натомість на кілька сіл створюються опорні школи, головна мета яких покращити рівень освіти для сільських дітей та зекономити кошти. І якщо із середньою освітою більш-менш задовільно, то стан справ з дошкільною освітою на селі – критична. На селі бракує дошкільних навчальних закладів, наявні давно не бачили капітальних ремонтів.

Низький доступ до соціальних

та інформаційних послуг

Комунальні блага на селі – турбота самих домовласників. За статистикою, лише кожне п’яте домогосподарство має водопровід та каналізацію, лише кілька сіл в районі – централізоване газопостачання. Ускладнює умови життя на селі занедбаність доріг з твердим покриттям та транспортного сполучення. З кожним роком збільшується перелік українських сіл, які не мають зупинок громадського транспорту та автобусного сполучення, магазинів і поштових відділень. Так, нещодавно перестало функціонувати поштове відділення в селі Біла в нашому районі. Через значні руйнування моста між Бережницею та Ремчицями частина наших сіл може виявитися просто відрізаними від прямого сполучення з обласним центром, або долати для цього значну віддаль в об’їзд.

Існує також велика  різниця між містом і селом у доступі до вищої освіти. Якщо на кожну тисячу міського населення віком  від 10 років і старше припадає 166 осіб з повною вищою освітою, то серед сільського – лише 54. Втім, наявність вищої освіти ще не гарантує працевлаштування, адже створення нових робочих місць на селі - поки що тільки далека перспектива.

Відсутність соціальної інфраструктури, побутових умов і сучасної культурної сфери у сільській місцевості провокує відтік кращих кадрів до міста і за кордон, неповернення випускників ВНЗ в село після навчання. За різними підрахунками, починаючи з 1991р. Україну покинули більше 7 млн. громадян, переважна більшість з них – мешканці сільських територій. Середній вік мігрантів в сільській місцевості – 33 роки.

Екологія – сміття – висихання водойм

Україна продукує 45 млн м³ сміття на рік. Лише 6% від цього об’єму переробляється. На сьогоднішній день 7% території України знаходиться під сміттєвими звалищами. Незважаючи на наявність закону про сортування сміття, реально така практика втілюється у життя зрідка. У сільській місцевості склалася критична ситуація з утилізацією відходів. Вивезення сміття за цивільними договорами у селі – велика рідкість, а от скупчення побутових відходів біля водойм, лісу чи навіть серед поля майже буденна річ для сільських територій.

Стихійні звалища сміття, спалення відходів або закопування їх у землю, негативно впливають на екологію та здоров’я людей. На жаль, навіть на офіційних сміттєзвалищах часто можна побачити, як сміття просто спалюють, аби уникнути його напопичення. Токсичні компоненти стихійних звалищ забруднюють не тільки грунт і повітря, але й крізь землю потрапляють у підземні та поверхневі води, розвіюються вітром.

Забруднення водойм є однією з причин пересихання рік та джерел з прісною водою. Вже сьогодні тисячі сіл в Україні зіштовхнулися з проблемою відсутності води у криницях. Пересихання рік та джерел стало буденним явищем.

Віднедавна селяни зіштовхнулися з таким явищем, як виготовлення деревного вугілля. Для одних – дохід, іншим обертається хронічними захворюваннями дихальних шляхів, масою побутових незручностей. А якої шкоди екології завдав та продовжує завдавати незаконний видобуток бурштину! Хто може назвати, коли востаннє чистилися русла наших річок чи укріплювалися їхні береги?! І таких прикладів можна наводити безліч.

Фахівці запевняють, якщо найближчими роками комплексно не будуть вирішуватися проблеми сільських територій, українське село може стати суцільною депресивною територією.

Підготувала Людмила РОДІНА.