Сімейна установа,

яку не оминути

Уже традиційно в кінці року завітали до установи, де вершаться людські долі, де з’являються нові громадяни, народжуються нові сім’ї та здійснюються чиїсь мрії. Тим більше 18 грудня минулого століття розпочалась історія РАЦС. Отож про незвичні імена та весільну моду читайте у розмові з начальником районного відділу Протосавицькою Інною Юріївною.

Ви нещодавно на своїй сторінці у соцмережі запрошували подружжя скористатись послугою «Ювілей весілля». Розкажіть детальніше про неї.

В Україні нині так мало позитивних емоцій. Та й побут і проблеми додають сірих фарб у подружнє життя. Щоб знову відчути трепет сердець, згадати ті емоції, коли вперше обмінювались обручками і обіцяли кохати у горі та щасті, ми пропонуємо парам відзначити ювілей весілля. Це не обов’язково має бути якась значна срібна чи золота дата. Є багато річниць. І пара хоч кожного року може це урочисто святкувати. Спеціально для цього розроблений сценарій. «Молодята» знову одягають одне одному обручки, стають на рушничок, можуть навіть повторно отримати свідоцтво. Тобто почати все з чистого аркуша. Такий пам’ятний подарунок для подружжя можуть влаштувати діти чи друзі. Треба просто прийти до нас, узгодити всі деталі і головне привезти винуватців свята у потрібний день. У відділі ця послуга коштує 250 гривень, якщо організовувати поза його межами – 500 гривень.

Були бажаючі знову піти під вінець?

Одна пара відзначала фарфорове весілля. Подружжя стало на той же рушник, який їм стелили 20 років тому. Але тепер в оточенні дітей, батьків та рідних. Залишились задоволені. Кажуть, що сам день весілля не так запам’ятався, як цей. Тоді відбувалось все поспіхом, а зараз зовсім інші відчуття. Було дуже хвилююче та чуттєво.

А скільки цьогоріч наречених вперше ставали на рушник щастя? І взагалі, яка спостерігалась весільна статистика?

За 11 місяців одружилось 150 пар. Щонайменше на два десятки зменшилась кількість порівняно з минулим роком. Причиною може бути те, що набуває все більшої популярності проект «Шлюб за добу», який діє в Рівному, Дубно та Сарнах.

У піст бажаючих поєднати долі звичайно менше. Грудень найбідніший на нові родини. А от в липні, серпні та вересні буває розписуємо до 20 пар на місяць.

Найстаршій цьогорічній  парі було близько 70 років. Подружжя  давно жило сім’єю, але вирішили зареєструвати це ще й офіційно. Хоча для нас вони все одно молодята – бо вік на весільному рушнику немає значення. Головне – почуття та блиск в очах. Наймолодшими були  три пари, де наречена не досягла шлюбного віку, тобто 18 років. Реєструємо їх шлюб лише за дозволом  суду. На це мають бути вагомі причини.

У 2018-му зареєстрували лише три випадки одруження з іноземцями – громадянами Росії, Білорусії та Польщі.

Молодята часто замовляють урочисту реєстрацію?

Зараз урочистих розписів значно менше. Можливо, через нинішню скруту. Можливо, через те, що молодята не розуміють усієї важливості моменту офіційного поєднання доль, який трапляється раз у житті і назавжди закарбовується в пам’яті. Повний обряд урочистої реєстрації у відділі вартує 400 гривень, у вихідний та святковий день – 600 грн. Реєстрація шлюбу за межами відділу (виїзна церемонія) – 1500 грн.

Яка нині весільна мода?

Певної спільної моди простежити не можна. Всі молодята різні. Хтось одягає традиційне біле плаття і костюм, хтось – наряди в українському стилі. Деякі заходять до зали під весільний марш Мендельсона, інші – на європейський манер, коли тато виводить наречену і передає в руки майбутньому чоловіку. Є бажаючі, щоб клятви читав не обрядовець, а вони самі складали. Або щоб обручки підносили дітки. Попри сучасні віяння, все ж більшість дотримується традицій з весільним рушником. Буває під нього навіть кладуть гроші, щоб нова сім’я жила в добробуті. Всі нюанси напередодні обговорюємо з молодятами і підлаштовуємо сценарій під їхні бажання.

Ви паралельно ще й обрядовець. Мабуть, кожна проведена церемонія для Вас особлива. А пам’ятаєте першу?

Справді, щоразу ніби сама одружуюсь. Бувають трепетні моменти, від яких сльози навертаються. Особливо, коли розчулюється наречена, а іноді і наречений. А трапляються молодята на позитиві. Жартують, навипередки застрибують на рушник. Завжди стараюсь говорити від душі, те, що на даний момент відчуваю, не повторюватись і бажати від щирого серця.

Згадую, скоріше, як готувалася до першої церемонії. Треба було вивчити текст сценарію. Тоді моїми глядачами  і рецензентами  стали син і чоловік. Вони підказували,  як і що краще казати.  Таким чином дуже допомогли.

В деяких РАЦСах у великих містах є навіть власні гардеробні. Ви маєте багато суконь, бо обрядовцю треба бути «на висоті» під спалахами фотокамер?

Ми з колегами жартуємо, що наша робота стимулює тримати себе завжди в порядку. Звісно хотілося б, як і кожній жінці,  змінювати наряди щоразу. Втім суконь в мене не так і багато. Підбираю  плаття відповідно до стилю весілля – вишите традиційне  чи  більш європейське. Колись взагалі була одна обрядова сукня. Червоного кольору, як символ Союзу. Інший наряд заборонялось одягати. На щастя, нині право вибору за нами.

Цього року страх втратити субсидію змушував сімейні пари навіть розлучатися. Чи помітили сплеск розірвань шлюбів?

Всеукраїнської тенденції розлучень в нашому районі ми не помітили. Кількість навіть зменшилась в порівнянні з 2017-им. Цьогоріч за 11 місяців було 16 розірвань шлюбу, у минулому році за такий же період – 27. Але це лише розлучення за взаємною згодою. Якщо в подружжя є неповнолітні діти чи якісь непорозуміння – то тільки в суд.

Ви можете оком професіонала визначити, яка пара буде жити у злагоді, а яка може розбігтись через деякий час?

Важко сказати. Якби могла передбачати і попереджувати – було б чудово. Інтуїція часто підводить. Ніби  молодята приходять і так гарно ставляться один до одного. А через два роки надходить рішення суду про розлучення. Інколи навпаки думаєш про нещасливий фінал, а вони живуть у злагоді. Це може показати лише час.

Буває, що подружжя через півроку спільного життя вже були у нас на порозі, аби розлучатись. Зазвичай сім’ї розбиває втрата почуттів, побут, невміння слухати половинку і підтримувати.

Яке життя у цифрах – скільки народилось і померло у 2018-му?           

Статистика невтішна. Щороку народжуваність зменшується, а смертність зростає. У 2018-му різниця дуже велика: народилось –  434, померло – 648.

Як батьки називали своїх донечок і синів?

Серед найпоширеніших поміж дівчаток були імена – Мілана, Софія, Злата, Соломія, Анна. Серед хлопчиків – Марк, Матвій, Давид, Назар, Богдан, Тимофій. Із незвичних українському вухові –Дамир, Орест, Даниїл, Світослав, Асіф, Афанасій, Єлісей. З дівочих – Ніхан, Аніта, Аделіна, Естер, Віола, Сара, Лія, Камелія. Оригінальні імена обирають з  серіалів чи давні релігійні. Традиційно на день святих у нас є Іллі та Катерини. Деякі батьки наполягають на незвичному звучанні – Кіріл замість Кирило, Артьом замість Артем, Дмитрій замість Дмитро. Тоді ми попереджуємо, щоб добре подумали, як потім буде по-батькові.  Адже Кірілівна – не дуже гармонійно звучить.

Чи змінювали імена в цьому році?

Імен не змінювали, натомість було п’ять випадків з прізвищами. В основному жінки після розлучення повертали свої дівочі. А якось батька позбавили прав і діти захотіли прізвище мами.

Буває мама й тато не можуть дійти згоди щодо імені дитини.  Його можна без проблем змінити упродовж року. Просто прийти обом до нас і написати заяву про виправлення імені в свідоцтві. Після року це зробити не можна. Лише з 14 років дитина має право обрати собі інше ім’я за згодою батьків, з 16 – на власний розсуд. Для цього треба зібрати всі документи (свідоцтво, паспорт, для дорослих документ про шлюб) і фотокартку. Ми направляємо всю інформацію до поліції для перевірки.  Якщо все добре, надаємо дозвіл.

Завжди приємно видавати свідоцтва про одруження та народження, а смерть та розлучення – певно негативний момент в роботі.

Звичайно. Якщо хтось приходить виробляти свідоцтво про смерть, ми його ніколи не залишимо в черзі. Суто для реєстрації цього документу графіком  роботи встановлено чергування працівників в понеділок, щоб люди не чекали ще й вихідний. 

Про які послуги хотіли б ще раз нагадати нашим читачам?

Мало хто знає, що разом з реєстрацією народження в пологовому можна заодно подати заяву на прописку дитини. Потім не доведеться зайвий раз ходити по кабінетах. Ставимо апостиль на документи, які треба пред’явити за кордоном. Раніше це робили лише в Міністерстві юстиції. Також агітуємо користуватися нашим веб-порталом. Реєструєте особистий кабінет, обираєте відділ і з будь-якого питання можете проконсультуватися з нами, не виходячи з дому. Або записатись на прийом чи подати заяву на видачу свідоцтва чи інших документів.

Що побажали б колегам та відвідувачам Вашого відділу?

Багато думають, що наша робота обмежується лише реєстрацією  народження, шлюбу і смерті. Втім це лише невелика частина обов’язків. Тільки ми та наші рідні знають, як пропадаємо на робочому місці з ранку до вечора. Тож зичу своїм колегам терпіння, наснаги та нових ідей. А всім загалом – мирного неба, миру в родинах та миру в серцях.

Леся КОНДРАТИК.