пʼятниця, 25 січня 2019 р.


Анна Яцута:
«Хай в нас і у вас все буде гаразд!»
Нащиріші вітання з Польщі шле наша землячка Анна Яцута.

Аню, всі ми родом з дитинства. Які найбільш яскраві спогади спадають зараз на думку про дитячі роки?
Я народилася у с. Зоря Рівненського району. Ще у дитинстві разом із батьками переїхала до бабусі Ганни у село Людинь, де і закінчила школу. Любов до співу прищепила мені мама Таїсія  Яцута (завідуюча Людинським сільським  клубом, знана у районі керівник народно-аматорського колективу «Журбина»). Змалечку мама часто розповідала мені про свої концерти, гастролі, коли вона, у свій час, була солісткою зорянського хору. Я дивилася на маму і дуже хотіла на неї бути дуже схожою. Найрідніша людина  була моєю наставницею і тогочасним продюсером. Ми часто виступали з мамою на різних конкурсах, фестивалях, концертах у Дубровиці. Вона завжди мене підтримувала. Навіть зараз, перед вибором репертуару я телефоную до неї, щоб порадитися. Тепло згадую про свою вчительку музики Марію Іванівну Приходько, яка теж відіграла свою позитивну роль у моїй подальшій музичній долі. Марія Іванівна – дуже гарний педагог, яка вчила мене правильно співати. За часів навчання у школі я зібрала багато грамот і дипломів за призові місця, подяки за участь у районних, обласних конкурсах, концертах.
Мабуть, мріяла про професійну сцену та обрала творчий фах?
Звичайно. Після закінчення школи успішно склала екзамени і вступила до Київського національного університету культури і мистецтв на факультет «музичне мистецтво» (вокал). Екзамен  приймала у мене відома Ніна Матвієнко. Під час навчання у вузі я неодноразово брала участь у різних фестивалях як локальних, так і міжнародних, конкурсах, гала-концертах. Була учасницею ансамблю «Кралиця» (Київ), яким керує заслужений діяч культури, проф. Іван Григорович Сінельников. Також під час студентства я була під опікою заслуженої артистки України Цюпи Наталії Петрівни (солістка хору Г. Вєрьовки). Студентські роки пролетіли дуже насичено і цікаво. Є що і є кого згадати. У цей час познайомилася і співпрацювала з багатьма відомим людьми, гуртами. Проте, не все було таким безхмарним, аби навчатися і жити у Києві, мусила багато працювати і вміти поєднувати денну форму (державного навчання) з роботою. Не завше це було легко і приємно, але державні іспити були складені на відмінно. Вважаю, що впоралася із завданням!
Але все-таки життєві стежки привели Вас у Польщу…
Так, у 2014 році я переїхала у Люблін (Польща), де вступила до дворічного коледжу «ŻAK» за спеціальністю «аніматор і менеджер культури». Живу зараз у Любліні (Польща). Маю дворічного сина Северина, чоловік – Геннадій (музикант і художник). Активно займаюся творчістю. У 2015 році брала участь у міжнародному конкурсі читців, де пройшла у фінал від Любліна; у 2017 році отримала перше місце у конкурсі талантів (Люблін). Проводжу майстер-клас з фольклорного співу при фундації Культури Духовної Пограниччя. З 2017 року я одна з організаторів фестивалю української культури «Україна в Центрі Любліна». Мене неодноразово запрошували на радіо і телебачення Польщі, де я розповідала про популяризацію української культури. Працюю в одному з найбільших у Польщі інституцій культури – Центр Зустрічі Культур (CSK). У листопаді цього року мала нагоду виступити на одній сцені з Олегом Скрипкою, і заспівати у дуеті з ним пісню «Країна мрій». Олег спочатку прослухав записи пісень у моєму виконанні, потім сказав, що йому подобається мій вокал і він хоче заспівати зі мною. Загалом знайомство і виступ з ним був дружнім і теплим. Після виступу ми поспілкувалися, Олег подякував мені за співпрацю, розпитував у мене про життя і долю. Дуже пам’ятна зустріч. Зустрічати тут, у Польщі, талановитих земляків з України – це завжди свято.
Творчість для Анни Яцути це…
Це – свобода! Коли ти вільний у думках, у діях, у бажаннях, тоді хочеться творити і витворяти. А ще коли знаходиш однодумців, людей які розділяють з тобою ідеї, погляди, то що ще треба для щастя? То майже, як закоханість. Вам добре, і ви народжуєте спільне діло. Треба не боятися себе і своїх можливостей, завжди пробувати шукати себе, шукати постійно, поки не відчуєш, що саме тут отримаєш насолоду від свого натхнення. Я вважаю, що кожній людині Господь дає іскру творчості, головне її в собі віднайти і не загасити.
Живете з Україною в серці?
Ви знаєте, я дуже сумую за домом! Хотілося б розвиватися у рідній державі серед своїх земляків. Ми вивчили польську мову, але ми ніколи не будемо їхніми  корінними співвітчизниками! Так, серцем я з Україною. Ми переживаємо за усі події, що відбувалися і відбуваються зараз в рідній стороні. Дуже хочу, щоб Україна і кожна людина в нашій рідній державі були щасливими.
Який у Вас голос, які пісні любите, що цікавить, окрім музики?
У мене альт, улюбленої пісні не маю. Але усі народні українські пісні мені дуже подобаються, люблю  джазові ноти, щось із класики цього жанру. Люблю театр і книжки.
Знаю, що Ваш чоловік також з України. Як Вас звела доля?
Чоловік – мій сусід, ми жили у Людині через дві хати. Отож знайомі з дитинства. Просто Гена виїхав до Польщі відразу після школи. А потім захотів дружину-українку і забрав мене. Він також дуже творча людина, має свій рок-гурт, прекрасно малює, не раз були виставки його картин. А працює чоловік у сфері продажу медичного обладнання. Ми обоє творчі люди, але поскільки творимо у абсолютно різних напрямках, то не сперечаємося, а тільки радимо один одному.
Аню, а про що мріється?
Планів багато, зараз тільки стаю тут на ноги і треба щоб земля була твердою. Ну, звичайно, хочу далі розвиватися у галузі культури і якщо вдасться, то ширше знайомити світ з українською культурою!
Як зустрічає Різдво родина українців у Польщі?
Наша сім’я толерує польське Різдво. Адже більшість знайомих це поляки-католики; вихідні на роботі; закриті магазини. Атмосфера свята довкола, вона проникає в тебе. На католицьке Різдво ми у Польщі, а на православне їдемо додому в Україну, до рідних. Обидва свята для мене високодуховні, світлі, добрі. Новий рік відзначаємо у Польщі з друзями. І Миколаї у нас також два. Отакі ми багаті на ці прекрасні свята! Ялинку ставимо в переддень католицького Різдва, перед Вігілією. Так називається вечір напередодні католицького Різдва. Він найбільш урочистий у році. Слово «Вігілія» походить з латинської мови і перекладається, як «чування». Кульмінаційним моментом святкової вечері є звичай ділитися оплатком (прісним хлібом, котрий випікається у вигляді тоненьких пластинок з пшеничного борошна та води й використовується Римо-католицькою церквою під час богослужінь). Під час цього обряду всі члени родини висловлюють один одному побажання й просять вибачення за взаємні кривди. Ця традиція є нагадуванням Таємної вечері, коли Ісус Христос поділився хлібом зі своїми учнями. Звичай також є нагадуванням, що з ближнім потрібно поділитися навіть останнім шматком хліба.
Взагалі, Різдво, я вважаю, це час робити один одному приємності і радіти життю.
Думаю, така талановита красуня не раз виступала у ролі чарівної Снігурки?
Так, виконувала кілька разів цю роль, але вона завжди була для мене скучною. От образ Баби Яги я обожнювала. Часто досконало не вчила текст, а просто імпровізувала на сцені. Мені здавалося, що у цій роль можна розкрутитися на сто відсотків, а ніж просто говорити завчений текст. Баба-Яга не мусить справляти приємне враження, але її також люблять і чекають на її вихід.
Що побажаєте нашим читачам у новому 2019 році у період та напередодні Різдвяних свят?
Щоб були всі живі та здорові! Нехай Новий Рік і Свята Коляда принесе кожному спокій, мир і злагоду! Вірте у себе і своїх ближніх! Смачної куті! І хай в нас, і у вас – все буде гаразд, щоб ви і ми щасливо жили! Слава Україні!
 Розмовляла Люба КЛІМЧУК.


Немає коментарів:

Опублікувати коментар