Колектив відповідальних спеціалістів і просто щирих людей

Своє професійне свято зустрічають 39 спеціалістів управління соціального захисту Дубровицької РДА. Цей колектив високопрофесійно виконує покладену на нього державою функцію щодо реалізації соціальної політики на благо людей. Копітка, нагальна робота передує тому, щоб жителі району отримали певні державні пільги. В управлінні праці завжди людяно, фахівці приймають документи. Вислуховують, дають поради, консультують. Від імені всіх жителів району вдячні працівникам управління за їх людяність та фаховість. Знаємо, що часто працюють вони понаднормово. Широкий спектр роботи охоплює ця державна структура. Це реалізація заходів, спрямованих на підвищення рівня життя населення шляхом надання пільг, державних соціальних допомог сім’ям з дітьми та малозабезпеченим сім’ям, компенсацій постраждалим внаслідок аварії на ЧАЕС і їх оздоровлення, забезпечення інвалідів технічними засобами реабілітації та удосконалення системи надання соціальних послуг. Начальник управління Валентин Буткевич щиро вітає своїх колег, ветеранів, які трудилися в управлінні соціального захисту з професійним святом і зичить всім доброго здоров’я, щастя в родинах, миру над головою! Валентин Андрійович каже: «Всі, хто трудиться в соціальній сфері району – це люди, які полегшують життя ближнього, вони як зв’язуюча ланка між державою та громадянином, який потребує допомоги».

Зазначимо, що на обліку в Єдиному державному автоматизованому реєстрі осіб, які мають право на пільги, перебуває 36308 громадян пільгових категорій, з них - 1322 ветеранів війни, 3466 дітей війни, 933 постраждалих І категорії внаслідок аварії на ЧАЕС та інші, яким надаються пільги на тверде паливо та скраплений газ, житлово-комунальні послуги, використання природного газу. Практично у кожній родині нашого району є люди, які обслуговує управління праці. Трішки детальніше розкажемо про пророблену управлінням роботу, адже вона – невід’ємна складова життя наших земляків.

На 2018 рік на компенсацію пільг, відповідно до кошторису управління, було передбачено 11,5 млн. грн. Протягом цього року населення отримало пільг на суму 9,5 млн. грн., в тому числі на тверде паливо – 6,4 млн. грн., на житлово-комунальні послуги – 3,1 млн. грн.

Колектив управління фахово реалізовує політику Уряду та Президента України щодо соціального захисту сімей з дітьми, малозабезпечених сімей та дітей-інвалідів.

Станом на 1 жовтня 2018 року до управління звернулося та прийнято 10352 письмових звернень громадян за призначенням різних видів державних допомог, компенсацій та субсидій. Середня кількість звернень становила 1035 на місяць.

Надано субсидій на тверде паливо та скраплений газ і житлово-комунальні послуги 4548 жителям району. Виплачена одноразова винагорода матерям-героїням на суму 52,9 тис. грн. За 9 місяців 2018 року постраждалим від ЧАЕС виплачено компенсацій на суму 26,1  млн. грн.

185 осіб звернулося в управління щодо отримання санаторно-курортного лікування. Ним скористалися 54 постраждалих внаслідок аварії на ЧАЕС І – категорії та 18 дітей, інвалідність яких пов’язана з наслідками аварії на ЧАЕС. Забезпечено безкоштовними ліками – 675 громадян та зубопротезуванням – 58, всього на суму 815,3 тис. грн.

Протягом 2018 року 12 малозабезпеченим громадянам виплачена одноразова матеріальна допомога в сумі 8486,00 грн., трьом інвалідам – на суму 2090,00 грн. відповідно до пункту 8 постанови КМУ від 28.02.2011 року №158 «Про затвердження порядку використання коштів передбачених у державному бюджеті для надання одноразової матеріальної допомоги інвалідам та непрацюючим малозабезпеченим особам».

Відповідно до районних програм виплачено одноразову матеріальну допомогу 49 найбільш незахищеним жителям Дубровиччини на суму 54500,00 грн., 20 демобілізованим учасникам АТО та членам їх сімей на суму 60000,00 грн., 11 інвалідам та непрацюючим малозабезпеченим особам на суму 7644,50 грн.

Укладено два договори із санаторієм «Куяльник» ім. Пирогова та один договір із санаторієм «Слов’янський курорт» на відшкодування вартості санаторно-курортного лікування для інвалідів-спинальників на суму 62058,00 грн.,  два договори із санаторієм «Авангард» м. Немирів для відшкодування вартості санаторно-курортного лікування для інвалідів загального захворювання на суму 13644,000 грн., 5 договорів із санаторієм «Орізонт» Одеської області та 1 договір із санаторієм «Куяльник» ім. Пирогова для відшкодування вартості санаторно-курортного лікування для учасників бойових дій в АТО на суму 49116,00 грн.

Протягом цього року 9 дітей-інвалідів направлено для проходження реабілітаційного курсу та 7 інвалідів для проходження комплексної реабілітації. 39 інвалідів забезпечено інвалідними візками та технічними засобами реабілітації.

За всіма цифрами стоїть документальна робота фахівців управління. Великий внесок роблять ці люди у реалізацію державної політики соціального захисту. Щастя їм всім, добра і поваги від людей!

Люба КЛІМЧУК.

Їх робота – любити ближнього,

як самого себе

Напередодні професійного свята соціальних працівників із заступником директора Дубровицького територіального центру соціального обслуговування Людмилою Берестень та начальником відділення соціального обслуговування вдома Тамарою Федорчук ми їдемо у Заслуччя та Колки, щоб поспілкуватися з соціальними робітниками, які трудяться на території цієї сільради. Одночасно дуже хотілося познайомитися з їх підопічними, щоб з перших вуст почути, як відгукуються люди про своїх помічників.

Передусім поспілкувалися з Петром Яцутою, колківським сільським головою. Він сказав багато гарних слів про Інну Володимирівну Калюш та Ольгу Миколаївну Шиловець, соціальних робітників, які обслуговують мешканців сільської ради:

– Це люди, які справді відповідають всім вимогам цієї професії – розуміючі, співчутливі, трудолюбиві. Вони стали рідними для наших самотніх та немічних земляків. Підопічні пенсіонери чекають їх з нетерпінням. Ніколи не чув жодних нарікань на роботу цих чудових, милосердних жінок. Вдячний Інні Володимирівні та Ользі Миколаївні за їх працю на благо людей, які так потребують підтримки. Якщо можна, то напишіть мої вітання зі святом нашим землячкам-соціальним робітникам і всім фахівцям соціальної сфери. Нехай служіння обраній справі, почуття обов’язку, професійність, доброта та душевна щедрість приносять їм всім заслужену людську шану і повагу.

У Заслуччі на нас чекає привітна та усміхнена Інна Володимирівна, поруч з нею невисока жіночка ховається за брамою. Це Таня Остаповець. Вона одна із підопічних соціальної робітниці, яка живе у цій хаті. Тані вже більше сорока, мешкає вона з мамою Лідію Микитівною та братом Володимиром. Всі троє члени родини – інваліди. Таня рухається, все чує, але, на жаль, розмовляє дуже нерозбірливо. Гостям молодша господиня обійстя рада. Інна Володимирівна її добре розуміє і розтолковує, що Таня сказала б, як до мене посміхається. Відразу перепитую:  «Таню, ти любиш Інну?». Любить, я прекрасно це зрозуміла, бо Таня підходить ближче до своєї помічниці і каже «моя», щиро загалядаючи Інні у вічі.

Глибоко у душі я розумію, як багато вкладає ця обділена здоров’ям людина у цей простий займенник. Так підходить дитина до матері чи сестра до сестри, так з любов’ю горнеться слабший до сильнішого. Інну Таня вважає своєю заступницею і в цей момент тим зв’язучим ланцюжком, який допоможе нам у спілкуванні. На жаль, так мало людей у цім світі можуть так тепло сприймати і розуміти цю недужу жіночку. Ще мама любить свою Таню безмежно і читає її думки. Йдемо до хати. На милицях нас зустрічає господиня дому Лідія Микитівна Остаповець. Гарна, на свої роки, жінка, якій складно пересуватися. Вона просить Інну подати їй пігулки, тиск піднявся. Заспокоюємо господиню, просимо присісти, розказати про життя. А яке ж воно, теперішнє життя, якщо у домі три інваліди? «Не голодні, дякувати Богові, але велика частина пенсії йде на таблєткі», – пояснює мені Лідія Микитівна. Але вміють копійку заощадити навіть так. Ось і вікна у хаті замінили на енергозберігаючі, і пральна машина є. Нема головного – здоров’я.

 Соціальна робітниця в цьому домі людина дуже шанована,  поважають і з нею про все радяться. Коли вона приходить, то й робота вся переробляється, й спілкування таке щире та тепле. Каже господиня, що як молиться, то щоразу просить у Бога здоров’я для своєї щирої помічниці. «Хто ж ми без неї?, – перепитує у себе риторично ця хвора жінка. – Як молюся, то завжди прошу у Господа для Інночки всього хорошого. Якби ви бачили яка вона трудолюбива, вона ж все бігом-бігом переробить. Вся надія у мене на Бога і на Інну».

А надія на Бога у Лідії Микитівни велика. Вона і картини повишивала – цитатами з Біблії, псалми слухає, з радістю. Аж очі починають сяяти у жінки. І Таня радіє, як мама божі слова промовляє. Є в Остаповців невеличкий музичний центр і флешка з псалмами, це й душевний відпочинок, допомагає слово Боже  боротися із розпачем та моральною втомою.

 Важка доля, яку послав Господь Людмилі Микитівні. Самотня недужа жінка просить здоров’я у Бога, щоб довше пожити біля своїх дітей-інвалідів. З чоловіком, який любив заглядати у чарку, життя не склалося. Літня жінка й досі згадує свою маму, біля неї вона лише почувалася щасливою. «Не стало матері у світі, то яке вже у людини щастя?» – зітхає вона. Інна  Володимирівна добре знає ці переживання своєї підопічної. «От буває, варимо їсти, а Микитівна плаче за своєю матір’ю, згадує, як разом з нею хліб пекла. Вона розказує мені, якою вправною була господинею, я шукаю слова підтримки та розради. Вислухати треба людину, легше їй стає». А ще провідують цю родину члени місцевої протестантської церкви, щирими і добрими їх теж називає господиня.

Я запитую у Інни, як працюється у цій нелегкій соціальній сфері.

– Спочатку було непросто втягнутися в роботу, не так важко фізично, як морально, бо ж доводиться спілкуватися постійно з людьми недужими, обділеними долею, - каже співрозмовниця. – З часом, повірте, вони стають рідними, і їх проблеми і переживання сприймаєш як свої. От приходжу, наприклад, у цю родину і вже бачу, що треба зробити по господарству, то вже поки все нагальне не зроблю, то й не йду. Це ж село, не лише в хаті, але й подвір’я треба прибрати, послуги оплатити, перемовитися добрим словом, розпитати що і як.

Колись цією родиною опікувалася свекруха Інни, теж прекрасна людина. А як пішла на пенсію жінка, то невістка продовжила благородну справу.

Тільки Володимира вдома не застали. Мати каже, що пішов десь на село. Чоловік збирає пляшки. Здає їх, щоб заробити якусь копійчину додаткову. А ще він розказує вдома сільські новини, хочеться Лідії Микитівни знати, що відбувається за воротами її садиби. У такому щирому колі спливає швидко час. Таня знову проводить нас до воріт. Вона все тулиться до Інни, і дуже приязно реагує, коли я обох фотографую. По блиску в її очах я читаю велику любов і повагу до цієї милої жінки – соціального робітника, яка щоразу залишає у цьому домі частинку своєї щирої душі. Десятеро підопічних має Інна Володимрівна у Заслуччі, для кожного є місце у серці цієї щирої людини.

Ольга Шиловець із Колок також обслуговує 10 підопічних. Чотири роки працює наша співрозмовниця соціальним робітником. Вона каже, що Бог готував її до такої роботи, бо завжди відчувала себе комфортно серед людей. Поважає їх, у кожному бачить позитив. Моя співрозмовниця каже: «Я люблю свою справу, навіть, будучи у відпустці, їду, щоб глянути, як мої підопічні. Знаю, що мене вони чекають завжди».

 Ольга Шиловець – багатодітна мама сімох дітей, вже має і троє онучків. Її старенькі часто дивуються, коли їх помічниця  зі своєю домашньою роботою справляється, адже наймешому синочку лише 5 років. Ольга Миколаївна, усміхаючись, пояснює, що у Бога є час на все, лише бажання було б щось робити. Тим паче, коли завжди поруч дорогі серцю люди, як вдома, так і на роботі. З усіма знаходить працівниця соціальної сфери розуміння, до всіх звикла душею. Роботу свою складною не вважає, бо улюблена справа не може тяготити.

Йдемо до одніє з підопічних Ольги Миколаївни. Це Надія Сергіївна Остаповець з Колок.  Живе бабуся у  чепурній, невеличкій, побіленій хаті, такій, як малюють у книжках. Господиня чекає нас на призьбі серед пахучих різнокольорових хризантем. Гостям вона дуже рада, бо сама щира людина і завжди любить поговорить з «добрімі людьмі». Троє дітей у старенької. Всі в Росії, у матері були дуже-дуже давно. Щемить серце за дітьми, не раз опечалиться мати, але жити треба, радіти цьому світу, допоки Бог життя на це дає. А доля ще й так покидала цю жінку по світі:

– Роділаса тут. Мала мужика такого баламута, їзділа за їм. Де я только не була. Мала хорошу хату в Заслуччи. А потом дочка із зятєм забралі до себе. Алє жизнь така, що приїхала знов туди, де народіласа. Купіла хату вже в Колках. Я 17 годов робіла  передовою тєлятніцею. Фотографірувалі мене на доску почьота.

Ось так у кількох рядках каже бабуся про життя, а можна було б знімати цілий серіал, розповідаючи про її непросту долю. Безумовно у серіях про теперішній день важливу роль відігравала  щира помічниця бабусі Ольга Шиловець.

Свою Олю бабуся завжди жде «з нетєрпєнієм». Надія Сергіївна ще й сама господарює, але старенька любить, як їй допомагає й така трудолюбива і щира Оля. А от картоплю викопати, то ще й Олині діти приходили допомагать. Вродила цього року картопля, дякувать Богу, дуже добре, велика і рясна. А на городі вже порядочок Оля навела.

Запрошує тендітна сива хазяєчка нас до хати, в оселі затишно і прибрано. Багато книжок біля ліжка. Розповідає мені бабуся, що дуже любить читати, ось і японський детектив недавно перечитала, і про «Анжеліку-путішествєніцу».

Котика свого відгодувала, що піднять його не можна. Держала курей, але города від них не встережеш.

Розповідає соціальний робітник, що її підопічна дуже любить готувать: голубці, налисники, вареники, все, що душа хоче, виходить з-під вмілих рук бабусі. Допомогти прибрати, на подвір’ї лад навести, до магазину сходити, комунальні послуги проплатити, сніг взимку розчистити, дрова принести – це вже клопоти соціального робітника. А головне ж – прийти і душу зігріти людині!

Як подякувати за роботу, за допомогу, за підтримку своїй помічниці? Може зробити це бабуся за неї помолившись, або ж просто гарно подумати про Олю. Подумати з любов’ю, як про рідну і дорогу людину. Саме так ставиться до Олі Надія Сергіївна.

Вона знову сіла на призьбу і дивилася нам услід. Навіть хризантеми повернули свою голову до осіннього сонця. Гарна видалася днина, гарна на погоду, на спілкування, на відгуки про соціальних робітників Колківської сільської ради. Поряд з нами завжди є добро. Щастя в малому. Щастя бачити білий світ і відчувати турботу від ближнього. От Надія Сергіївна любить посидіти біля хати, бо рада сонцю у небі, і рада людині, яка  несе душевне тепло їй у хату. Ольга Миколаївна Шиловець має сонце в душі!

Людмила Берестень та Тамара Федорчук дорогою розповіли мені, що кожен соціальний робітник структури сповна викладається у своїй роботі, колектив пишається чудовими людьми, які виконують цю нелегку ділянку соціального обслуговування.

За словами моїх співрозмовниць, загалом у Дубровицькому районі організована робота трьох відділень, в яких надаються соціально-побутові послуги для трьох з половиною тисяч жителів району. 56 соціальних працівників обслуговують майже 1500 пенсіонерів та інвалідів Дубровиччини, а також наших земляків, які перебувають у складних життєвих обставинах і потребують сторонньої допомоги. Серед основних побутових послуг – вологе прибирання житла, приготування їжі, миття посуду, закупівля продуктів. Соціальні робітники терцентру допомагають своїм підопічним в оформленні субсидій, супроводжують їх до лікувальних установ, представляють їх інтереси в різних державних установах. Ось такий широкий спектр роботи у працівників цієї потрібної служби. Хай Бог посилає здоров’я людям, які частку душі віддають нашим літнім, недужим землякам.

Люба КЛІМЧУК.