пʼятниця, 12 квітня 2019 р.


Поліський оберіг: щоб любилися і не розлучалися
Хоча Дня закоханих в офіційному календарі немає, воно міцно «прижилось» серед дубровичан. Більше того додали ми заокеанському святу своїх родзинок. Колоритних та душевних. Так, творці районної культури організували майстер-клас з виготовлення ляльок-оберегів для наречених. Як створюється символ єдності двох доль в одну, побачили і ми.
«Захотілось поєднати сучасне свято з давніми звичаями. А лялька  «Нерозлучники» – саме те, що треба у Валентинів день, – розповіла майстриня Ірина Потер. – Вона об’єднує  в собі змотані з тканини фігурки хлопця і дівчини, у яких на двох одна рука. Це і є символом того, що відтепер наречені будуть завжди разом, розділяючи порівну між собою всі радощі і печалі, які судилось зустріти на довгому життєвому шляху. У християнській традиції таким чином символічно з’єднують чоловіка та жінку під час вінчання – священик пов’язує руки молодят рушником і каже: «Що Бог з’єднав, людина хай не розлучає». А в народній традиції робили ось таку мотанку».
Свого часу дуже модно було садовити на капот машини молодят гарно вбраних ляльок. Виявляється, такий звичай має давнє коріння. Саме «нерозлучніків» прив’язували до першої підводи, якою молоді їхали до церкви вінчатись, щоб ця мотанка захищала майбутнє подружжя від лихого ока. Після одруження вона зберігалася в скрині як оберіг від негараздів та бід. А коли народжувались діти, на «спільну руку» пов’язували яскраві стрічки. Мотанка передавалась від матері до дочки, її дарували на весілля  з напутньою  молитвою.
«Втім і зараз вона є гарним символічним подарунком для наречених та сімейних пар, які в шлюбі вже не один рік, – каже пані Ірина. – Добре, коли дівчина сама мотає ляльку з думками про щасливу майбутню родину. Взагалі велике значення має не стільки те, з чого зроблені «нерозлучники» та як вони прикрашенні – головне чисті думки та хороший настрій. Адже треба вдихнути в цю ляльку любов та зарядити щирими побажаннями на сімейне благополуччя. Якщо в це вірити, то так і справді буде. Я маю теж такий оберіг. Вже декілька подарувала своїм найближчим друзям. І роблю це з величезним задоволенням. Коли  влаштовую в будинку культури майстер-класи, дуже тішить і радує, як всі учасники старанно долучаються до цієї хорошої справи. Бо пам’ятати та зберігати традиції наших прабабусь обов’язково треба. Це душа нашого народу».
Всім закоханим майстриня бажає, щоб вони, як і  «нерозлучники», все життя були одним цілим.
Леся КОНДРАТИК.

Немає коментарів:

Опублікувати коментар