Сонце в гаманці

Воно не виставить вам «космічний» рахунок, не надішле квитанцію на оплату. Воно не підвладне жодному «енергетичному»  олігархові. Натомість щодня безкоштовно сяє і має нескінченні ресурси. Саме тому людство не оминуло нагоди змусити небесне світило  працювати на себе. І поки для декого з нас це звучить якось надто науково і фантастично, чи не кожен європеєць сьогодні (а точніше – ще вчора) встановлює на даху диво-техніку – аби не просто безболісно для сімейного бюджету попилососити в домі, а ще й заробити на цьому. Як ви вже зрозуміли, мова піде про сонячні батареї і з чим їх у нас «їдять».

Можна на пальцях перерахувати господарів в нашому районі, які задля свої потреб «приручили» сонце. Першопрохідцем серед них став підприємець Михайло Драган. Свого часу він ризикнув – і поки анітрохи не жаліє. Навіть почав долучати до енергозбереження інших. Тож ми розпитали у нього, чи варта гра свічок?

Сам собі енергокомпанія

Садибу пана Михайла легко впізнати у вуличках приватного сектора Дубровиці. Дахи його будинку й гаража засіяні рядами блискучих сонячних панелей. Виглядає насправді модерново. Світило «працює» завдяки 120 батареям. Але це не межа. В планах у підприємця  – розширити свою міні-електростанцію.

«Почав цікавитись цим давно. Два роки вагався, придивлявся, вираховував всі «за» та «проти». І в 2017 році наважився втілити задум в реальність. Вдавалося не все так просто, бо був в районі першим. Але все ж хотілось стати незалежним. Нерви та гаманці українців регулярно випробовують підвищенням ціни на електрику. І хтозна, що нас чекає далі. Спочатку встановив електростанцію потужність 15 кіловат. Далі – на стільки ж. А в майбутньому хочу зробити ще на 30 кіловат».

Таке ноу-хау для нашої Дубровиччини не залишилось непоміченим.

«Люди побачили, що я користуюсь, а значить в цьому є сенс. Все частіше зверталися. Розказував, ділився досвідом, а згодом й взагалі почав допомагати встановлювати. Я сам за освітою електрик, тож це моє. Спільними зусиллями уже обладнали  12 підстанцій – як в райцентрі, так і по селам. Приємно, що є люди, які заробивши гроші, вже не живуть сьогоднішнім днем, а думають про завтрашній».

Ціна сонячного питання

Правда, треба бути готовим, що енергонезалежне майбутнє – задоволення не з бюджетних. Перша електростанція  на 15 кіловат пану Михайлу обійшлась у 490 тисяч гривень. «Зараз це вийде набагато дешевше, – додає він. – З кожним роком ціна на обладнання відчутно падає».

Вклавши «кругленьку» суму, запитуємо, чи вже відчув чоловік  вигоду у своєму домі.

«З моменту встановлення перших батарей я взагалі не плачу за світло. Більше того доплачують мені. «Зайві» кіловати, які не використовую, продаю державі за так званим «зеленим тарифом».  При чому за ціною, яка в кілька разів більша, аніж вартість кіловата для звичайних споживачів. Вигода тут очевидна. Так людей заохочують переходити від джерел, які невпинно вичерпуються (дрова, газ, вугілля), до альтернативних та безпечних для природи. За минулий рік я таким чином поповнив гаманець на 140 тисяч. Тобто один раз витратив кошти, а далі одержую стабільний прибуток. Можна тримати гроші вдома, можна в бізнесі, який не факт, що окупиться, а можна вкласти в систему, що майже без твоєї участі зароблятиме гроші. Це інвестиція з перспективою на майбутнє. Саме тому на продаж кіловат хочу обзавестись ще однією станцією. Лише для своїх потреб встановлювати сонячні панелі неефективно».

До 2030 року держава гарантовано купуватиме «зелену» електроенергію за 5, 73 грн. (мінус 18% податку). Така вартість захищена законом, далі вона дещо зменшиться. За цей час пан Михайло планує окупити свої вкладення.

«Думав, що це вдасться за сім років. Зараз бачу, що виходжу на п’ять з половиною.  Дехто рекламує, що можливо вийти «в нуль» за три-чотири роки, але це повний обман. Все залежить від споживання – чим менше витрачаєш, тим швидша окупність. Суть «зелений тариф» ще й в тому, що він вчить економити. Якщо раніше ми вдома використовували 100-150 кіловат, то зараз максимум 50-60. Загалом станція за рік виробляє 32 тисячі кіловат, споживаю 500-600, все інше – на прибуток».

Нині з продажем виробленої електрики власними сонячними батареями не має жодних бюрократичних складнощів, ділиться досвідом підприємець. «На початках в РЕМі не знали, як це все правильно робити. Зараз же система відпрацьована. Треба подати заявку, зібрати необхідні документи, фахівці оглянуть станцію. Після чого підписується договір з обленерго. Залишається придбати лічильник, який рахує потік електроенергії в загальну мережу. Обійдеться він у 20 тисяч. А далі – щомісяця отримувати гроші на особистий рахунок за вироблені кіловати».

Сонячні батареї в Європі - давно тренд. В сусідній Польщі чи не кожен будинок виблискує панелями. І цьому великою мірою сприяє держава. Якщо поляк купує станцію, то йому компенсовують 40% її вартості. А місцеві банки надають безвідсотковий кредит до 20 років. Цікавимось у пана Михайла, чи діє щось подібне і в нас?

«Минулоріч встановлення панелей входило в програму енергоефективності. Тобто виділяли невелику суму на утеплення будинків, а заразом і на сонячні батареї. Наразі це не працює»,  – розповідає власник станції. Кредит на такі потреби видає «Укргазбанк».

Тонкощі новітніх технологій

«Гарантія на панелі – 25 років, виробник обіцяє, що і через чверть століття вони даватимуть 80 відсотків енергії. – каже підприємець. – Особливого догляду батареї не потребують. Наш клімат сам дбає про них. Запилилися – дощ помив. Завалило снігом – сонце пригріло, все розтануло. Звісно у затяжні снігопади їх треба почистити. В моїх інтересах, щоб вони завжди були чисті, бо кожен промінь коштує грошей. Найменший прибуток приносять листопад, грудень і січень. Станція у ці місяці працює, але на продаж майже нічого не накопичує. На моєму мобільному є спеціальна програма, завдяки якій завжди можу контролювати, скільки енергії виробляють панелі за годину, день, місяць, рік. Практично на кожному будинку можна облаштувати сонячну станцію. Ще один варіант – зробити наземну конструкцію».

Завдяки сонцю у домі пана Михайла працює внутрішнє і зовнішнє світло. В планах – підігрів води. А от для обігріву дому електрикою використовувати небесне світило він не рекомендує.

«На опалення середнього будинку треба чотири тисячі кіловат. Влітку це ще можливо, а ось зимою стільки станція не виробить. Краще за кошти, які сплачує держава, купити дрова чи газ. Це буде вигідніше».

Михайло Драган впевнений, що з часом такі технології стануть буденністю. До цього йде весь світ. Рано чи пізно прийдемо і ми. Але поки для більшості, мусимо констатувати, це фінансово непідйомне задоволення.

Леся Кондратик.