Хочу бути для учнів другом!

Кренько Вікторія Іванівна – заступник директора з виховної роботи Дубровицького навчально-виховного комплексу «Ліцей школа». Закінчила Рівненський державний педагогічний інститут, 1993 р.; спеціальність – «Педагогіка і методика початкового навчання»; кваліфікація – «вчитель початкових класів»; кваліфікаційна категорія – «спеціаліст вищої категорії»; звання – «старший вчитель»; працює вчителем основ здоров’я.

6 грудня закінчився І етап всеукраїнського конкурсу «Учитель року-2019», який цьогоріч проходив за новими правилами у форматі районного (де було більше трьох учасників) та зонального (де були представники закладів освіти кількох районів, ОТГ) турів професійних змагань.

У напруженій боротьбі за звання кращого вчителя змагалися учителі початкових класів з інклюзивною формою навчання, учителі географії, основ здоров’я, предмета «захист Вітчизни». Вікторія Іванівна Кренько здобула у районі впевнену перемогу в номінації «Основи здоров’я» та нещодавно представляла наш район на другому (обласному) етапі Всеукраїнського конкурсу «Учитель року – 2019».

Довгий час наша землячка працює також заступником директора з виховної роботи Дубровицького навчально-виховного комплекус «Ліцей-школа». Дружня освітянська родина закладу  постійно організовує чудові шкільні свята та урочистості, бере активну участь у культурному житті району.

На затишній та креативній кафедрі з виховної роботи розмовляємо з Вікторією Іванівною про її цікаву і творчу працю та власне про участь у конкурсі «Учитель року–2019».

Вікторіє Іванівно, з якими почуттями йшли на районний конкурс «Учитель року-2019»?

На перемогу у районному конкурсі, якщо чесно, я не сподівалася. Адже поряд зі мною брали участь молоді, сильні, творчі педагоги, кожен продемонстрував чудові знання, вміння та вже напрацьовані здобутки. Але все ж я хотіла довести собі, що мій багаторічний досвід роботи у найкращому Дубровицькому ліцеї є гарним підґрунтям для достойної участі та можливої перемоги. Я завжди беру приклад із свого директора Володимира Володимировича Кушніра, якого вважаю флагманом в освітянській галузі району. Наш директор – гідний приклад для наслідування. Взагалі у ліцеї дружній, сильний і творчий колектив, який, однозначно, хотілося не підвести на районному конкурсі. Рада, що представляла Дубровиччину в обласному етапі конкурсу «Учитель року-2019».

Чим цікавий та особливий предмет, який викладаєте? Наскільки потрібен він дітям?

Маючи тридцять один рік педагогічного стажу, предмет «Основи здоров’я» викладаю вже двадцять років.

На перший погляд, може здатися, що він не суттєвий і не настільки важливий у школі. Але повірте, часто те, на що менше звертаємо увагу насправді дуже і дуже варте вивчення, опрацювання, підготовки. Предмет «Основи здоров’я» –унікальне досягнення сучасної української школи. Він дає дітям шанс сформувати важливі життєві уміння, які допоможуть їм зберегти здоров’я, гармонійно розвиватись і в майбутньому стати успішними, стійкими до викликів сучасного світу.

Я вчу дітей, як жити і бути здоровими. Йдеться про фізичне, психологічне і соціальне здоров’я. На жаль, за статистикою, лище тридцять відсотків дітей приходять тепер у школу практично здоровими. Учні сприймають предмет легко. Теми з життя, з нашого спілкування, це наша поведінка, наші правила . Особливо цікавлять учнів теми у 8-9 класі, коли починаємо говорити про кохання. Ми закриваємо підручник і говоримо про це важливе у житті людини будь-якого віку відчуття щиро і відкрито. Наприклад, є тема про безпечний секс. Дуже важлива і актуальна тема. Часто почуваюся як професійний психолог, мені приємно, що мої дорогі учні мені довіряють, діляться зі мною сокровенним. Наше покоління було виховане по-іншому, нам багато речей не розказували ні батьки, ні вчителі. А я зараз спілкуюся на уроках з дітьми як з друзями! У нас завжди є діалог. Я багато розповідаю учням про себе. Адже на цьому грунтується довіра. Досягти запланованих результатів можна лише за умови ефективного навчання, яке приносить задоволення дітям. Тому головною ознакою сучасного підходу до навчання є зосередження на потенціалі та позитиві.

Чим ще особливі уроки Вікторії Іванівни Кренько?   

В цьому році я відмовилася від використання зошитів з друкованою основою для вивчення свого предмета. Вже два роки, як не використовую ручку з червоною пастою. Цей колір агресії не треба ні учням, ні батькам. Я роблю записи зеленою. На уроках мої учні завжди малюють смайлики, на початку заняття і наприкінці. Я хочу бачити, чи змінився настрій у дітей протягом нашого спілкування. Я дозволяю дітям малювати під час уроків  у зошиті те, чого прагне душа. Хочу і роблю все, щоб бути для моїх школярів другом і порадником.

Якою була ваша стежка у педагогічну професію?

Я дубровичанка, закінчила міську школу №1. Пригадую, як колись моя перша вчителька Ольга Пилипівна Максим’як запитала, ким я хочу бути. Я відповіла, що мрію стати вчителькою. І от… дотрималася слова. Мене завжди підтримувала, розуміла моя дорога і мудра мама Анастасія Дмитрівна.У свій час вона також порадила стати вчителькою, вірила, що у цій професії я зможу себе проявити. Мама і зараз вболіває за мою роботу, уклін їй за це. Згадую роки навчання у Дубно: це була прекрасна школа для майбутніх педагогів, великі вимоги до опанування знань ставили перед нами в училищі. Після закінчення приїхала у рідне місто працювати вчителем початкових класів у міську школу №2. Василь Павлович Попенко називав мене «дочечкою». Вдячна долі за кілька років роботи поряд з цією мудрою людиною. Потім перейшла  працювати у міську школу №3. Директором у той час працював Михайло Іванович Хрипта. Вплив Михайла Івановича на моє професійне становлення дуже великий. Як і Василь Павлович, директор школи №3 ставився до мене по-батьківськи. Михайло Іванович був дуже мудрою, вимогливою і водночас надзвичайно щирою людиною. Слова директора були для мене визначальними у багатьох рішеннях. Саме Михайло Іванович висловив думку, що з мене буде хороший заступник директора з виховної роботи. Згодом я закінчила Рівненський педагогічний вуз. Час швидкоплинний. Щиро ціную і шаную теперішнього директора Володимира Володимировича, який не тільки вболіває за життя закладу, а й особисто бере участь у всіх господарських, навчальних, виховних проектах. Саме приклад директора дуже заряджає колектив. Коли щастить на прекрасних керівників, то ти маєш бажання самореалізуватися і йти вперед разом з ними. Директори, з якими мене звела доля, були і є серцем колективу.

Виховна робота у закладі поставлена на високому рівні. Ви часто приємно дивуєте новизною і оригінальністю у цьому напрямку освітянського життя. Як залучаєте дітей до виховних, урочистих, святкових заходів у ліцеї та поза ним?

До виховної роботи передусім залучаємо дітей, які хочуть і прагнуть себе у цьому напрямку проявити. Це учні, які передусім з власної ініціативи прагнуть самореалізуватися. Основне –це бажання дитини виступати, бути на сцені, декламувати, співати. Вважаю, це правильний підхід, бо кожна спільна справа з учнями має приносити їм задоволення. Дуже важливе спілкування з батьками. Завжди кажу їм, що їх діти найкращі. Батьки не повинні в цьому сумніватися, треба любити та вірити у своїх дітей. Це дуже важливо.

Великий пласт роботи маєте у ліцеї. Як справляєтеся з усіма покладеними на Вас обов’язками?

Я щаслива, що маю вже дорослу донечку Валерію, яка мене розуміє, підтримує, допомагає. Нюанси моєї роботи знає чоловік, він ніколи не дорікає за те, як багато часу приділяю підготовці до уроків, до заходів, чи як, у разі потреби, довго затримуюся у ліцеї. Розуміння рідних у роботі педагога – це дуже важливо. Без цього наша праця неможлива, бо робота кожного вчителя – це не просто урок, як багато кому здається. Це ретельна підготовка до нього, використання інтерактивних технологій, це великий об’єм інформації, яку треба опрацювати. Хочеться якомога більше донести теперішнім дітям – інтелектуалам, які і зовсім по-іншому сприймають світ.

Що залишилося в душі після участі у конкурсі?

Рада, що гідно представила наш заклад, свій досвід і водночас здобула новий досвід. В цьому році був непростий конкурс «Вчитель року». Було багато завдань: як практичних, так і теоретичних. У нашому районному конкурсі я працювала з шостими класами у ЗОШ №1. Це відкриті та щирі діти. Так само і в області я спілкувалася із незнайомими учнями. У Рівному вела урок у дев’ятому класі. Учні в Дубровиці та в обласному центрі дуже розкуті і цікаві. Коли запитала у них враження про наше спілкування, то почула, що все було «кльово». Це для мене висока оцінка сучасних учнів. У Дубровиці темою уроку була «Самовизнання та самооцінка особистості», а у Рівному – «Види насильства». У Дубровиці також мій урок діти сприйняли дуже гарно, за пропозицією учня, ми поаплодували один одному, клас мені, а я – класові. Заради таких хвилин хочеться працювати, коли діти щиро визнають твою педагогічну працю. От, наприклад, у нас в ліцеї, в сьомому класі тридцять учнів. Приходжу в цей клас і стільки прекрасних очей на мене дивиться. А як приємно, коли діти йдуть з уроку і кажуть мені «дякую», настрій дуже гарний від цього.

Повернуся до конкурсу, хоча знаєш предмет, методику, приблизні варіанти випробувань, все одно дуже готуєшся, хвилюєшся. Це нормальний процес – переживати за результат. Я кажу учням. що мати страх в душі перед випробуванням – це дуже нормально. На те ми й люди.

Від автора: нашу розмову на кафедрі перервали дев’ятикласниці, які прийшли поспілкуватися з Вікторією Іванівною та Русланою Василівною. Ліцеїстки розповіли мені, що йдуть на урок до Вікторії Іванівни, як на свято, і дуже люблять свою учительку. Спілкування під час перерви було дуже щирим та невимушеним.

До речі, разом з Вікторією Іванівною вже 19 років працює на кафедрі педагог-організатор Руслана Василівна Драка. Про свою колегу моя співрозмовниця відгукується найкращими словами: співпраця творча, позитивна, результативна. Підпорядковується кафедрі психолого-соціальний центр (практичний психолог Любов Григорівна Євпак, соціальний педагог Мирослава Олегівна Білотіл). Це дружня команда, яку щиро шанують учні. На кафедрі в день мого приходу ліцеїсти готували цікавий і насичений черговий номер ліцейної газети, постійно тут випускають відеоогляд ліцейного життя. У атмосфері партнерства, дружби та поваги живе ліцейна родина, яку гідно представила у конкурсі Вікторія Іванівна Кренько. Нових успіхів творчому педагогу!

Люба КЛІМЧУК.