Шевченків «Заповіт» розповідає… навиворіт

Ви знали, що фронтмен «Океану Ельзи» Святослав Вакарчук вільно володіє обома руками? Як і легендарний Леонардо да Вінчі. Кажуть, навіть, що він міг писати різні тексти одночасно лівою і правою. А віртуоз Дмимі Хендрикс вправлявся з гітарою і як шульга, і як правша, просто перевертаючи інструмент. Втім такі унікуми не лише серед зіркових особистостей. Деякі живуть поряд з нами і мають значно цікавіші «родзинки».

Минулого тижня до редакції в гості завітав Петро Васильович Отупор з Берестя. Із першого погляду чоловіка було «не розкусити», нічого не видавало його здібностей. Аж допоки він не почав розповідати вірш на незрозумілій абракадабрі – на слух чи то на німецькій, чи то на китайській. Насправді виявилось, що це добре нам відомий «Заповіт» Тараса Шевченка. Лиш мовою «навпаки». Петро Васильович – один з небагатьох, хто може легко перевернути справа наліво будь-яке слово, розмовляти задом наперед.

Спочатку навіть й не вірилось, тож взялась затято екзаменувати чудернацький навик пана Отупора.

– Можете так і наш «Дубровицький вісник»?

– Без проблем. «Йикьциворбуд кинсів», – на одному подиху видав чоловік.

Не вдалось підловити й словами «метрополітен», «прокуратура», «ескаватор». А «паралелепіпед» здавалось й звичайним чином важко виговорити. Втім воно в Петра Васильовича теж «відскочило від зубів» на диво-мові – «депіпеларап».

– А якщо цілий рядок – «Садок вишневий коло хати. Хрущі над вишнями гудуть»? – не вгавала я.

І знову миттєво та без будь-яких труднощів чоловік «переклав» навпаки: «Кодасйивеншиволокитах. Іщурхданимяшив ту дуг». А на додачу в «обробці» навиворіт розповів й німецький віршик про піонерів, який пам’ятає ще з сьомого класу. Взагалі, каже, що може перевернути «з голови на ноги» будь-яку пісню чи поезію, котрі добре знає. Тож нам залишалось лиш чудуватись.

Петро Васильович нині на пенсії. Свого часу довелось трудитись головним механіком, начальником цеху і навіть керівником пожежної частини на фабриці. Втім ні на роботі, ні поза нею не дуже афішував про свою особливість. Хоча відкрив її ще в дитинстві.

«Спеціально  цьому не вчився. Якось у першому класі сусід по парті вирішив поглузувати і написав фразу навпаки. Я з легкістю її прочитав. І так все почалось. Батьки по-доброму сміялись з такого чудного вміння. Бувало, тато підготує важкувате слово, завчить його і давай перевіряти мене. А я раз – і відповідаю. Це виходить мимоволі. Ось як ми зараз вільно спілкуємось, так я можу запросто й навпаки. «Переклад» робиться автоматично сам у голові».

Петро Васильович має чимале сімейне дерево – троє дітей і восьмеро онуків. Втім здібність говорити абракадаброю  більше нікому не передалась. «Якось внучка бралась. Дуже любить діда за те, що так вміє. Але умисно навчитись цьому неможливо. Завдяки тренуванням вдасться опанувати кільканадцять слів. Але ж не весь словниковий запас. Це має бути від природи».

Цікавлюсь в унікума, чи ставало коли-небудь в нагоді таке вміння. «Подарувало дуже багато знайомих. Бо хто хоч раз побачив чи почув, той  не забуде. А так ніякої користі. Лиш для розваги, в спорах неодноразово допомагало вигравати. Правда, коли служив в армії в Естонії  в ракетних військах, то запрошували в особливий відділ контрозвідки. Та мені було не до цього. Я активно займався спортом. Був чемпіоном з важкої атлетики, кандидатом в майстри спорту».

Не меншим здивуванням був вік Петра Васильовича. Цього місяця він відзначає поважні вісімдесят, хоча виглядає як мінімум на десять років молодше. А весь секрет у здоровому та активному способі життя. Й дотепер чоловік  щоранку робить зарядку, старається два рази на тиждень приділити заняттю зі штангою, підіймає по 50-60 кілограм, може проїхати на велосипеді всі 20 кілометрів. Не кожен молодий зуміє так. Чоловік же зізнається, що з віком вже значно зменшив спортивні оберти. Бо ж ще 15 років тому без проблем долав п’ятикілометрові марафони тричі на тиждень та щодень займався зі стокілограмовою штангою.

– Читала, що й могли один бік своїх «Жигулів» підняти. А ще які власні силові рекорди мали? – питаю.

«Коли не було домкрата, доводилось викручуватись. От силачі важать 160-ят, а підіймають 100, до прикладу. А я в молодості мав вагу 75-ть, а жав 77-кілограмову  штангу однією рукою. Це і вважаю своїм рекордом».

Ще чоловік пригадує одну історію зі спортивного минулого: «Це було в 1961-му в Дубровиці на стадіоні. Я туди ходив регулярно тренуватись. Хтось для жарту зібрав дві штанги докупи. Важив такий агрегат 320 кілограм. А тоді приїхав до нас з Рівного якийсь товариш, мабуть, журналіст. Та й каже, що за кожен крок з цією подвійною штангою дає карбованець. Мене друзі знайшли, розповіли, що таке й таке діло. Вирішив спробувати. Той чоловік спочатку з недовірою запитав, чи зможу. То я її проніс через весь стадіон. Гроші звісно ніякі не взяв». Ось так Петро Васильович показав силу справжнього  поліського богатиря.

* До речі

Феномен нашого героя публікації пояснюють науково. Фахівці кажуть, що зазвичай задіяна одна половина мозку, поки інша відпочиває. У таких людей, як пан Петро, обидві половини працюють одночасно. Саме тому він легко спілкується, співає і думає словами навиворіт. У Петра Васильовича є «колеги» по здібностям по всій Україні. Він жодного не зустрічав, хоча говорить, що хотів би з кимось порозмовляти на «своїй» мові.

Цікаво, що 43-річний італієць Мішель Сантел повністю передрукував Біблію латиною задом наперед і подарував її Папі Римському. Однак Книга рекордів Гіннесса не зареєструвала його досягнення, хоча чоловік  доводив, що ніхто в світі не може «наосліп» друкувати на клавіатурі слова навиворіт зі швидкістю 400 ударів за хвилину. Ще раніше італієць вже направляв Біллу Клінтону і Джорджу Бушу переписану навиворіт «Божественну комедію» Данте. І мав намір передрукувати в зворотню сторону Книгу рекордів Гіннесса і щорічно посилати цей своєрідний екземпляр її укладачам – до тих пір, поки його майстерність не визнають.

А більше десятка років тому в Грузії виявили унікальну дитину – Георгія Мікаутадзе. Хлопчик вимовляв речення, що складаються з 3-4-5 слів, задом наперед. Причому робив це на тринадцяти мовах. Почалося все, коли вундеркінду було сім років. Мама допомагала йому з домашнім завданням, і раптово хлопчик почав повторювати її слова в зворотньому порядку. Пізніше з’ясувалося, що він може робити те ж саме і на інших мовах, які ніях не вчив. Провідні психологи спробували пояснити цей раптовий феномен, але розгадку так і не знайшли. Сам же Георгій пояснив лікарям, що слова самі з нього «вискакують» – ніяких зусиль він при цьому не докладає. Схоже каже й берестівський унікум. Спробуйте, а раптом і у вас є така прихована чудернацька «родзинка». Итсащ мав!

Леся КОНДРАТИК.