пʼятниця, 3 серпня 2018 р.


ЗЕМЛЯ – НАШ СПІЛЬНИЙ ДІМ,
ДАВАЙТЕ В НЬОМУ НЕ СМІТИТИМЕМО
Антуан де Сент-Екзюпері: «Встав зранку, вмився, привів у порядок
                себе – приведи в порядок і свою планету». 
Аню, розкажіть трошки читачам нашої газети про себе…
Доброго дня. Мені 22 роки, я народилась і виросла в селі Орв’яниця. П’ять років тому поїхала вчитися до Києва, зараз продовжую навчання на магістратурі Київського національного університету ім. Тараса Шевченка і паралельно працюю адміністратором у Французькому центрі. Серед моїх захоплень – вивчення іноземних мов, волонтерство у різних екопроектах та ведення блогу в соцмережах про життя без сміття.
Відколи девіз «Zero waste» став для тебе основоположним?
Про принцип ZeroWaste (з англ. «нуль відходів») я дізналась з Інтернету ще декілька років тому. Його започаткувала американка Беа Джонсон (на фото разом із Анею), яка, будучи стурбованою впливом людської діяльності на довкілля, спромоглася вмістити все сміття за рік від чотирьох осіб в одну літрову банку. Це стало можливим завдяки дотриманню правил «5С»: «Скажи ні», «Скорочуй», «Скористайся повторно», «Сортуй і утилізуй», «Сумлінно компостуй».
Я захоплювалась її досвідом, надихалась ідеями та робила перші кроки до більш екологічного життя (зокрема, відмовлялась від пластикових кульків на касі супермаркету та розпочала сортування сміття в гуртожитку). У травні цього року я отримала неймовірну нагоду особисто познайомитися з Беа Джонсон та українськими екоактивістими. Саме після цієї події я вирішила радикально змінити своє життя.
Хто і що найбільше вплинули на формування твоїх екопринципів?
Після вищезгаданої зустрічі я почала активно вивчати екологічне питання і дізналась шокуючі факти. Зокрема, про тихоокеанську сміттєву пляму, яка втричі більша за територію України. Чи про 29 мертвих китів, яких викинуло на берег Північного моря. Вони загинули, бо їхні шлунки були заповнені пластиковими відходами. Тоді у мене виникло питання: як наше високотехнологічне суспільство, яке літає в космос та розроблює штучний інтелект, може ось так бездумно і нецивілізовано викидати сміття в океан?!
Та не треба ходити далеко: наша країна теж потопає в смітті, адже немає належної інфраструктури поводження з відходами. А згадаймо цьогорічні сильні морози і снігові заметілі в середині березня, аномальну спеку в травні, зливи та похолодання до +7 в липні – всі ці кліматичні зміни є наслідком нашої байдужості до природи. Саме ці думки найбільше вплинули на формування моїх екопринципів.
Екосвідомість – ознака високотехнологічного суспільства. Побутує думка, що бідні мало задумуються про екологію, бо їхні зусилля спрямовані на здобуття хліба насущного будь-якими засобами. А на твою гадку, чи завжди ціль має виправдовувати шляхи її досягнення?
В екологічному аспекті, ціль не має виправдовувати шляхи її досягнення. І це стосується як бідних, так і багатих. Бо всі ми, незалежно від розміру нашого гаманця, живемо на одній планеті і дихаємо одним повітрям.
До речі, життя без сміття економить до 40% коштів, які можна витратити не на нові речі, «важливість» яких нав’язується нам суспільством споживання, а на цікаві враження та подорожі.
Прийнято вважати, що молодь, можливо, в силу свого віку мало замислюється про майбутнє, адже в юності здається, що попереду ще так багато всього і жити треба колоритно, себто одним днем, а глобальні проблеми людства, такі, приміром, як забруднення планети, її мало цікавить. Чи це хибне твердження?
Гадаю, воно помилкове. На мою думку, молодь є рушієм змін. Саме серед мого покоління я знайшла найбільше екосвідомих однодумців, які прагнуть змінити себе і свою країну. Я називаю нас «поколінням гідності» (за аналогією до революції 2013 року). Ми гідні жити у кращих умовах і спроможні донести свої цінності до всього світу.
Крім того, молодь найбільше слідкує за трендами. Сьогодні модно жити екологічно. Модно ходити на ринок зі своєю авоською, вживати органічну їжу та користуватися натуральною косметикою. Ми об’єднуємось у соцмережах, кидаємо один одному виклики і завантажуємо фото наших вдалих покупок «без сміття». Ми разом ходимо на екопікніки (де не користуємось одноразовим посудом), влаштовуємо спільний плогінг (пробіжки із прибиранням сміття по дорозі), організовуємо різні екоподії. Ми розповідаємо про це іншим людям і власним прикладом надихаємо їх до змін. Для сучасної свідомої молоді – це і означає «жити колоритно».
Тобі доводилося бувати за кордоном? Що одразу й найбільше впадає у вічі там в плані екобезпеки?
Так, доводилось. Хотілося б сказати, що найбільше в очі впадає чистота, однак Париж – не найкращий приклад у цьому плані. А от Варшава запам’яталась охайними вулицями та наявністю баків для сортування. Мрію відвідати Швецію. Ця країна має настільки розвинену інфраструктуру, що переробляє до 90% свого сміття на нові ресурси або джерела енергії.
Твій особистий внесок в очищення нашої планети...
Я не користуюсь одноразовими речами: посудом, пластиковими і «паперовими» горнятками, пакетами та поліетиленовими «кульочками». Я ходжу за покупками зі своєю багаторазовою сумкою та торбинками для овочів і фруктів. Купую крупи на вагу в супермаркеті у лляні мішечки, а рибу чи м’ясо – у банку чи контейнер. Шукаю екологічніші альтернативи товарам у пластиковій упаковці, наприклад, кетчуп і майонез у скляній банці. Я обираю місцеві та сезонні продукти, адже на їх транспортування витрачено менше ресурсів. Продавці вже пам’ятають, що мені кульочок не треба. Я завжди ношу з собою воду у багаторазовій скляній пляшці. Дотримуюсь мінімалізму і не купую нічого зайвого. Майже не користуюсь побутовою хімією, адже все можна відчистити яблучним оцтом, содою та лимонною кислотою. З екологічних мотивів обираю якісний одяг у секонд-хенді і не соромлюсь про це казати. Після того, як я дізналась, що на виробництво однієї звичайної футболки витрачається близько 2700 літрів води і величезна кількість пестицидів та інсектицидів, у мене відпало бажання піддаватися впливу «швидкої моди» та купувати багато нового одягу. Натомість, я обираю або відповідальні українські бренди, або якісний одяг із стоків та секонд-хендів. Сміття, яке не вдалось уникнути, сортую вдома і здаю на переробку. На щастя, в Києві є класні секонди і пункти прийому вторсировини. Беру активну участь у суботниках, підтримую екологічні проекти, волонтерю на заходах. І пишу про свій досвід на сторінках соцмереж. Показую, що піклуватися про нашу планету – легко, цікаво і модно. І коли мої читачі пишуть, що завдяки моїм текстам вони теж почали робити покупки без кульків чи сортувати сміття – моє щастя не має меж. Значить, я все роблю правильно.
Як це може зробити кожен?
Я не знаю, чи на Дубровиччині є інфраструктури для сортування і переробки вторсировини. Але навіть їх відсутність це не привід здаватися чи чекати дій уряду. Найперше правило сортування сміття – це його уникнення. Кожен з нас може сказати «ні» одноразовому пластику, не купувати непотребу, брати свою багаторазову сумку та торбинки для покупок, купувати м’ясні та молочні вироби у свою скляну тару на ринку або у сусідів, компостувати чи віддавати худобі залишки їжі, купувати вживані речі, не викидати батарейки і люмінесцентні лампи на смітник, вирощувати власні фрукти та овочі, більше готувати вдома (хліб, кетчуп, майонез, соуси тощо). Кожен з нас може, принаймні, доносити своє сміття до смітника, а не кидати його під ноги, прибирати після себе на пікніках і долучатися до суботників. Кожен з нас може почати з себе. Бо чисто не там де прибирають, а там, де не смітять.
І головне – чому ми повинні діяти подібним чином?
Якщо сміття зникло з наших очей, то це не означає, що воно зникло назавжди. На звалищі воно розкладатиметься сотні років, отруюючи землю, воду, повітря. Від нього страждатимуть рослини, тварини, і навіть люди. Не треба думати, що «моя хата скраю, нічого не знаю». Твоя хата тут, на планеті Земля.
А й справді, давайте прислухаємося до слів Ані та врешті зрозуміємо кожен, що Земля – наш спільний дім. І якщо ми якомога менше в ньому смітитимемо, наскільки безпечнішим буде наш життєвий простір і комфортнішою атмосфера для співмешкання. Недаремно  ж старий радянський шлягер гласить: «Важней всего погода в доме»…

Людмила РОДІНА.

Пост із хроніки Анюти Михайлицької в «Фейсбуці»
Сметанка.
Більшість звертає увагу на дату виготовлення, склад, але не на упаковку. Багато виробників використовують полістирол (PS), який не збирають на переробку. Єдина його перевага - це низька ціна. При нагріванні цей матеріал виділяє стирол - канцероген, що викликає гормональні порушення. Майже весь полістирол потрапляє на сміттєзвалища, температура на яких досить висока через хімічні процеси у накопиченому смітті...
Яка є альтернатива?
Сметана у скляних банках, які можна використати повторно, здати на переробку, продати.
Сметана у контейнерах із поліпропілену (PP), безпечніший за PS, його приймають на переробку. На жаль, виробники використовують їх менше через більшу ціну.
Сметана на вагу у свою тару. Звісно, в цьому випадку треба обов’язково просити сертифікати якості.
Сметана у м’яких поліетиленових пакетах (чорні всередині).
Будьте відповідальними і звертайте увагу на те, які виробники дбають про довкілля.

Немає коментарів:

Опублікувати коментар