В Угорщині водили Куста та їли вареники

З 1 по 4 серпня цього року музей Івана Гончара на запрошення угорського музиканта та етнографа Міклоша Бота представляв українську програму на фестивалі «Ордогкатлан» в м. Надьхаршань (Угорщина). Український двір вже четвертий рік поспіль є однією з найбільш улюблених та відвідуваних із 50-ти локацій н

Цього року українську співочу програму представляли гурт Чудіновичів із Сварицевич нашого району, гурт із села Бовсуни Лугинського району Житомирської області, Домініка Чекун із с. Старі Коні Зарічненського району, гурт Рожаниця (Київ), Алла та Юрій Ковальчуки (Рівне). Найстаршій учасниці серед українських гуртів Надії Шваб цього року виповнилося 88 років. У рамках фестивалю угорські науковці читали лекції з традиційної культури, говорили про паралелі та взаємовпливи культур.

Окрім традиційної програми, музиканти та театральні діячі Угорщини та Франції створювали мистецькі інтерпретації українського фольклору на основі експедиційних досліджень Україною, які відбувались у травні 2018 року.

Фестиваль відбувся в рамках реалізації міжнародного проекту «Поліфонія» у співпраці Угорщини, України та Франції за підтримки програми «Креативна Європа».

Отож наші землячки Віра Зиль, Мокреня Єфімець та Тетяна Чудінович представили багатий поліський автентичний спів в українському дворі. Про участь у цьому мистецькому заході розмовляємо з керівником родинного гурту Чудіновичів із Сварицевич Вірою Василівною Зиль.

Як ви, наші талановиті землячки, потрапили в Угорщину, щоб представити українську народну пісню?

Все почалося ще з весни. Ми брали участь у проекті «Поліфонія». На Трійцю троє організаторів цього проекту три дні мешкали у мене вдома в Сварицевичах. У нашому селі записали більше 50 пісень. Ми, гурт Чудіновичів, представили нашу поліську пісню дуже багатогранно. Зйомки проходили у хаті мого брата. Створили гарний відповідний інтер’єр і атмосферу. Один із організаторів цього проекту Міклош Бот і запросив нас до Угорщини. Щоправда, там бували тільки найстарші учасниці нашого колективу.

Як зустріла вас ця країна? Які враження найбільше полонили душу?

Почну з перельоту. Ми поїхали в Київ, а звідти вилітали в Будапешт. Ну що скажу: летіли ми всі вперше. Ох і комфортно в небі. Це не те, що їхати маршрутками по наших дорогах (сміється). А от угорські дороги, то вже, як дзеркало. Атмосфера всюди дружелюбна, чудова, нас прийняли, як рідних, поселили в будиночку з усіма зручностями. Дуже приємно, що наш автентичний спів зацікавив там не лише старше покоління, а й молодь. Це вражає. Простота і щирість людей завжди дарують душевну радість. Одного дня мер містечка з дружиною привезли нам обід, перша леді міста власноруч напекла дуже смачної випічки. Така увага і повага нас дуже пройняли. Розкажу й таке: ми були у краї, де роблять смачне вино, там традиційно виготовляють великий асортимент цього напою. Але, знаєте, я не бачила там нетверезих людей. Є культура вживання спиртного. Це теж важливо.

Чим власне заповнили чотири дні фестивалю представники України?

Кожен день була у нас нова тематика: веснянки – це в перший день, потім були Андріївські вечорниці, третього дня наш сварицевицький Куст вразив всіх своєю самобутністю. Вбрали автомобіль, і Куст завітав у всі куточки міста, де проходив фестиваль. А четвертого дня ми демонстрували українське весілля, вчили українських танців. Звичайно, робили це спільно з іншими учасниками з України. Що цікаво «одружували» дівчину-українку і хлопця-угорця, між ними виникла симпатія, і юнак проводжав нас додому.

Кожного дня на фестивалі майстриня Ольга Сахно (Київ) проводила майстер-класи з традиційних ремесел, а Ганна Панасюк із Рокитного частувала гостей двору традиційними поліськими стравами. Це були український борщ, вареники, куліш і яєчня з млинцями. Останню страву так розхапали, що ми й не спробували. Їй допомагала готувати молодь-волонтери, все було дуже гарно організовано.

Віро Василівно, звідки у Вас і Ваших рідних такі чудові голоси?  

Дуже гарно співала моя покійна мама Марія Павлівна. Її чудовий голос передався усім восьми дітям (7 дочок і один син). Наша родина була дуже трудолюбива, згуртована, співоча. Що не робили б, то завжди лунала пісня. Вона нам завжди у всьому сприяла. Тато з мамою були трударі, мали кілька корів, пасіку, поле. Було до чого рук докласти, а українська душа у праці прагне співати. Слухали, як співали односельці, свою інтерпретацію додавали. Наш гурт був створений у 1971 році, як ми поїхали представляти Рівненщину на телебачення у Львів. Три рази виступали у Польщі.

Зараз у гурті вже співають представники і молодшого покоління Чудіновичів. Виконуємо дуже різні пісні, особливо я люблю співати про жіночу долю.

Що дають подібні фестивалі людям, на Ваш погляд?

Я думаю, що такі заходи роблять нас дружнішими, уважнішими і більш щирими один до одного. Так повинно бути серед людей, серед країн. Треба жити у мирі та злагоді. А знати культуру сусідів – це бути духовно багатим. Духовно багата людина ніколи не буде бажати зла ближньому. Щиро вдячні Міклошу Боту, Мирославі Вертюк (музей Гончара), Юрію Ковальчуку за спілкування і підтримку, хай Бог посилає цим людям гарне здоров’я! До речі, Євгенія, дружина Міклоша Бота – українка, вона допомагала нам з перекладом. Це дуже приязна людина, яка стала нашим другом.

Довідково: «Поліфонія» – це проект міжнародного культурного співробітництва Угорщини, України та Франції, головними завданнями якого є фіксація останньої живої пісенної традиції, впорядкування українського фольклорного архіву.

Яка структура архіву культурної спадщини до сучасного світового контексту?

В архіві зібрані 931 пісня, культурне надбання 80 сіл та 391 виконавець. Всі матеріали представлені відеозаписами високої якості, каталогізованими за різними критеріями (виконавці, місце походження твору, жанри, обставини виконання тощо), багатоканальний програвач дозволяє прослуховувати кожен голос окремо, усі пісні мають тексти та варіанти з різних регіонів.

Архів створено 3 мовами: українською, угорською та англійською. Тривають переклади пісень іноземними мовами. Надалі онлайн-архів наповнюватиметься новими записами. Проект розширюватиметься іншими напрямками: передбачено перформанси, освіту, дослідження, інформаційні технології тощо.

Спілкувалася Люба КЛІМЧУК.