пʼятниця, 31 серпня 2018 р.


Наш прапор символ духу
й перемоги

23 серпня, Дубровиця, день Державного прапора України. На майдані Злагоди зібралися наші захисники, громадськість, керівники міста та району. Вже вкотре урочисто підіймаємо наш стяг, цей день передує Дню незалежності України і налаштовує нас на більш патріотичний дух свята.
Цьогоріч на майдані Злагоди розгорнуто державні прапори з афтографами із зони АТО. За кожним стягом – підрозділ, люди, долі. Якби ці знамена могли говорити, то, напевне, не треба було б більше жодних виступів у цей день.
Шанований громадський діяч Василь Конончук розповідає, як вперше 16 липня 1990 року у Дубровиці вдалося підняти жовто-блакитний стяг. Непросто було. Однак вільні духом люди це зробили біля пам’ятника Шевченкові (біля колишнього кінотеатру «Зміна») задовго до того, як замайорів нинішній державний прапор України на державних установах.
Голова РДА Микола Петрушко закликає усіх берегти національні святині і бути патріотами рідної землі щоденно, у праці та помислах.
Згодом хвилюючий момент: урочисто вносять прапор прикордонники, Василь Конончук разом із Олександром Колесником - батьком загиблого захисника Юрія Колесника, підіймають стяг над майданом! Звучить гімн України! Під мирним небом Дубровиччини тріпоче державний стяг!
Наш прапор – це патріотична атрибутика, яка з нами повсюди. Наприклад, мені дуже до вподоби, коли пересічні українці у себе на будинках вивішують його. Але зустрічала, на жаль, і людей, які вважають це дивацтвом. Однак, не вважаю такі думки дуже виключними, адже, погодьтеся, що навіть у той час, як вшановуємо прапор, поруч їде десятки елітних авто, але у них нема й думки зупинитися, хоч на мить. Думаю, що дасть Бог, з часом ми будемо ставати іншими. Будемо пишатися символами, як спортсмени, які отримують довгоочікувану перемогу, чи як бійці, для яких прапор – особливий символ. Пригадую, як рік тому спілкувалася з одним із наших земляків-захисників. Як солдат, який воював на нульовій позиції, він сказав, що це справжній символ патріотизму та любові до нашої батьківщини. Прапор на війні не лише підіймає бойовий дух, а й психологічно тисне на ворога. Бо наші національні символи аж надто дратують бойовиків. Для того, щоби стяг замайорів у небі, хлопці ризикують життям. Повісити прапор – зачасту це справжня бойова операція.
У мирній Дубровиці в цей день вручили паспорти юним громадянам України. Валентина Король побажала хлопцям та дівчатам бути гідними українцями та просто хорошими людьми. Особисті та колективні світлини на пам’ять. Цікаво, що багато перехожих зупиняються і розпитують про те, а яке ж сьогодні свято? У такі моменти згадується інше: хлопчик з бабусею йде в центр міста і розповідає мені про День прапора і День Незалежності. Ще він каже, що Україну треба любити. Я згідна, маємо любити, як рідну людину, з її позитивом та недоліками, шанувати наші символи як обереги. А інакше, хіба ж буває єдина родина?
Також від майдану відразу стартував велопробіг – естафета передачі державного прапора  населеними пунктами району.
Люба Клімчук.

Немає коментарів:

Опублікувати коментар