Коли ми говоримо «золотий колос пшениці», мало хто замислюється про реальну вартість хліба насущного. Але дорідний урожай таки вимагає й солідних вкладень. Агрономія – річ досить таки затратна. Тому, напевно, сьогодні мало хто дотримується агротехнічних вимог, основний постулат яких: комбайн з поля – плуг на поле. Але в «Промені» досі жнивній ниві приділяють належну увагу. Тому весь комплекс польових робіт в господарстві здійснюють з циклічністю, кажучи простою селянською мовою, як «книжка пише».

Відтак й ужинок одержують відповідний. Керівник агропідприємства, заслужений працівник сільського господарства Андрій Кулик – сам за освітою агроном.

Жнива – його улюблена сільськогосподарська пора. В понеділок ми застали аграрника на полі в урочищі «Панському». Панорама, що відкрилася перед очима, радує серце. Шість одиниць техніки одночасно було задіяно на цій площі. Як в старі добрі часи, коли аграрна слава Дубровиччини гриміла не лише на область, а й всю Україну.

«Наші урожаї виплекані потом цих невтомних механізаторів, що не зрадили традиціям своїх батьків, не полишили напризволяще поля, щоб заростали бур’яном, не подалися в Європу, спокусившись великими заробітками. Оце і є справжні патріоти України, про яких вам варто частіше писати, - з легким докором каже Андрій Євтухович. – З такими козаками сам молодію. І душею радію, коли вдихаю аромат свіжої пшениці. Ніякий парфум не може з ним позмагатися. Але скільки-то треба вкласти праці й любові до землі, щоб наша поліська нива щедро віддячила. Ми в цьому році, з Божою поміччю, отримали на круг по 46 цнт пшениці «Поліський ювіляр» та сподіваємося на не менший ужинок з площ озимої австрійської селекції «Цепелєн». Цьогорічні затяжні жнива вносять свої корективи й у строки агротехнічних робіт. Мусимо суміщати декілька циклів одночасно – одразу за комбайном тюкуємо солому, дискуємо поле та заробляємо сидерати з одночасним підживленням мінеральними добривами. Про майбутній ужинок маємо подбати вже зараз. А сидерати – чудова альтернатива органіці, якої зі скороченням стада так бракує нашим збідненим грунтам. До того ж гірниця та олійна редька в якості зеленого добрива сприяють розкисленню грунтів, що також актуально на територіях, уражених радіоактивним забрудненням».

Про поле і тонкощі агрономічної науки Андрій Євтухович може говорити безкінечно. Як й про економіку. На його думку, саме остання має бути базисом для побудови нової української держави.

«Не сприйміть за похвальбу, але наше невеличке господарство, де працює трохи більше тридцяти чоловік, тільки в поточному році сплатило до бюджетів всіх рівнів близько сімсот тисяч гривень податків. Ми надали до ста тисяч допомог людям та на підтримку об’єктів соціальної сфери, що розміщено на території Соломіївської сільської ради. Озвучив ці цифри на засіданні колегії в райдержадміністрації, закликавши, щоб кожен, хто нині прийшов господарювати на Дубровиччину як інвестор в аграрний спектр, так само назвав свій внесок в розвиток України. Не всім сподобалися мої слова, а хіба ж я поганого хочу? Не звик на своєму віку працювати абияк. Й до землі, на якій працюю, відповідально, й до людей, з якими пройшли сотні випробувань, бо сільське господарство – це суцільні стреси, й до України, бо тут мої діти та онуки» – каже шанований аграрій.

А й справді, з такими керівниками, як Андрій Кулик, Леонід Стрибулевич з «України», Михайло Томілович з «Хлібороба» варто рахуватися. Бо як би там не було, навіть найбільші скептики не можуть заперечити їхньої далекоглядності, особливої селянської інтуїції та величезної, просто одержимої працездатності. Вони в усі часи виступали своєрідним оплотом на тих територіях, де господарюють, чимало зробили для її розбудови. Чомусь-то саме Удрицьк, Миляч та села Соломіївської сільської ради вирізняються найбільш розвинутою інфраструктурою. Скажете, побудовано це все ж за державний кошт. Але чому тоді нема такого в інших селах?..

Людмила РОДІНА.