Втілювати мрії ніколи не пізно,

або про казкові сукні на випускному...

Випускний – це одна з найкращих світських і громадських подій року. Напевне тому ми так довго його обговорюємо. Звісно, одна з найбільш цікавих тем – це сукні на цьому урочистому вечорі. Очі розбігалися від краси цьогоріч. Була приємно вражена, що окремі чарівні плаття для прекрасних юнок на випускний вечір пошила дубровичанка Наталія Місько (мама випускника). Попросила майстриню розповісти про те, як вона чарувала над такою красою і не лише над нею. Ми спілкуємося у затишній майстерні по вулиці Шевченка. Невеликий робочий кабінет з відповідним інтер’єром. Наталія Анатоліївна каже, що вирізки з журналів радянських часів з малюнками моделей залишили попередні власники оселі, а вона довгими зимовими вечорами вирізала картинки і поклеїла їх на стіну. Дух творчості панує у швейній майстерні: як солдати, розмістилися на поличці котушки різнокольорових ниток. Світло тут і творчо. Наталія Анатоліївна зізнається, що шити одяг – це її велика життєва віддушина. 

Пані Наталю, де і коли навчилися так майстерно шити?

Шити мріяла з дитинства, мені завжди було цікаво, що і як треба зробити, щоб вийшла сукня, спідниця, піджачок… Змалечку  запали в душу розповіді тата про те, як він шив штани «кльош» усім хлопцям у селі! Цікаво було переглядати фото цих юнаків у татовому альбомі: красені з гітарами, у модних штанах, з довгим волоссям. Мріяла, чи я так зможу! Пам’ятаю і татову книжку з крою та шиття! Старенька, пошарпана, але найцікавіша, бо там були тьоті в гарних сукнях. А ще окремий розділ для дітей. А дівчатка на світлинах були в таких прекрасних сукнях! І я таке чудове плаття хотіла! І не тільки про сукню мріяла. Батьки наполягали, щоб йшла вчитись в педагогічний. Не послухатися не могла, про це не шкодую. П’ять років навчання пролетіли швидко і диплом вчителя початкових класів та біології був у мене в руках. Диплом є. Здавалось би, треба зупинитися з навчанням. Але нічого в житті не буває випадково! За збігом обставин у 2006 році натрапила на інформацію, що в центрі зайнятості проводяться курси за спеціальністю «кравець».

Очевидно дитяча мрія жила у куточку серця…

Так-так, і знову хочу, і знову мрію! Навчання проходило в Сарнах, і це була найбільша перешкода. Попри вмовляння мами не йти туди, все ж наважилася! Як зараз пригадую, як 20 вересня познайомилася з неймовірною людиною – Оксаною Федорівною Мороз. Саме вона, як з’ясувалося пізніше, жителька Дубровиці, викладала на цих курсах. Це професіонал з великим досвідом роботи, Людина з великої літери. Поради Оксани Федорівни, її неймовірна підтримка і допомога, навіть поза межами навчального кабінету, для мене були безцінні! Ця людина стала для мене другою мамою! Курси крою та шиття я закінчила, отримавши професію «Кравець» 4-го розряду. Радості не було меж! Особливо, коли батьки подарували швейну машинку, а пізніше і оверлок! Ці помічники (машинка і оверлок) надали мені змогу займатися улюбленою справою.

Розкажіть про Ваших замовників. Що саме шиєте?

Мої улюблені клієнти – ті, які знають, що саме вони хочуть! З такими працювати легко. Важче, коли людина не зовсім впевнена у правильності вибору фасону, навіть після того, як сама його ж і вибрала. Ще важче порадити клієнту, якого бачиш вперше. Але всі нюанси поступово вирішуються під час почергових примірок.

Шию все, що можна пошити. І чим складніша річ – тим цікавіше! Улюблені клієнти? Всі замовники у мене найкращі! Є такі, для яких шию вже 12 років. З ними можу не тільки попрацювати, а й чаю попити, потеревенити не одну годину.

Як на мене, то пошиття одягу – це ціла філософія спілкування і творчості.

Часто чую вислови: «У мене нестандартна фігура», «Не можу підібрати собі нічого». Такі слова мене пригнічують. Стандартні фігури – це геометрія. Це – коло, трикутник, квадрат. А ми ж люди! Кожен із нас індивідуальний, неймовірний і неперевершений! Всі люди гарні як зовні, так і в душі. Просто є такі, кому мало говорили про їх красу, і вони не відчувають себе душевно комфортно. А даремно! Кожна людина має свою родзинку, яку треба підкреслювати. До кожного клієнта намагаюсь знайти підхід, бо у кожного є свій смак, свої уподобання. Хтось любить простоту і скромність, хтось вичурність і екстравагантність. Кожному намагаюсь допомогти знайти своє, рідне. Втілити в життя всі, до найменшої, деталі, дрібниці.

Пошиття випускних суконь – це особлива відповідальність. Дівчата у Ваших плаття виглядали неперевершено.

Звичайно, дуже хвилююче почуваюся, коли юні прекрасні землячки довіряють пошиття своїх суконь на випускний вечір! А ще більше переживаю за творення весільного вбрання! В такі моменти серце тьохкає, ноги трусяться, обличчя горить, а в голові думка думку підштовхує: «Зможу, встигну, сподобається?». Ця робота приносить багато клопоту, фізичних та психологічних навантажень, але вона така неймовірна! Коли шию такі сукні, то ще більше, ніж мої замовниці, хочу побачити кінцевий результат! Це той випадок, коли, як кажуть, «руки чешуться»! Така робота – це інтрига та мій адреналін. Хтось стрибає з парашутом і отримує особливе задоволення, а я від пошиття маю таку насолоду! Творю з великим задоволенням! Намагаюсь, зробити все так, щоб не було соромно ні моїм замовницям, ні мені.

Обрати фасон – це завдання номер один. Які тут діють правила для Вас і клієнтів?

В основному шию за задумом клієнта, трошки корегуючи на конкретну фігуру. Для своїх, з ким знайома довгий час, можу підбирати фасон сама. Тканину переважно купую в інтернеті. Тільки коли клієнт вважає, що я маю з цього неймовірну вигоду, залишаю клопоти щодо придбання тканини для нього. Можу порадити, що, де і як? Але всі переговори чи походи-поїздки стають виключно його клопотом. Ті люди, які з цими нюансами (підбір тканини та фурнітури) ніколи на стикались, думають, що все так легко і просто! Все треба продумати: і колір, і фасон, і фактуру тканини, і колір та розмір гудзиків! Коли заходиш у магазин купувати тканину, то вже стикаєшся з питаннями, а де ж взяти відповідні ґудзики. Не все наявне одразу. То колір не такий, то гудзики не в тон, то тканина не драпірується і все починаєш знову! Цьогорічні випускні сукні всі були створенні виключно за уподобанням клієнтів. Саме їх бажання стало визначальним у створенні образу. Кожна з дівчат підібрала сукню до душі. В наш час дуже багато цікавих ідей можна почерпнути з інтернету. Нерідко прошу клієнтів придивитись щось у всесвітній паутині, скопіювати мені фото того, що сподобалось. А далі знаходимо спільне рішення. Іноді лишаємо все, як на фото, або ж вносимо свої корективи, враховуючи смак та фігуру клієнта. А оскільки примірок завжди кілька, то в процесі можна залишити чи змінити деякі моменти. Цьогоріч мамине слово було вагомим для створення образів випускниць. Майже всі «шились» під маминим пильним поглядом. В такі моменти згадую свій випускний у школі. До речі, у мене також була сукня, зшита на замовлення! І фасон я підбирала сама.

Від наших земляків для мене було дуже приємно чути схвальні відгуки про свої роботи, тим паче, що школу закінчували ровесниці мого сина-випускника. Деяких красунечок я знаю ще з дитячого садочка, вони мені всі рідні і близькі. Це ж подвійна відповідальність.

Дуже дякую дівчатам та їх мамам за хороші слова, за пошанування моєї творчості! Була неймовірно розчулена, коли після випускного вечора вони телефонували, писали і говорили, що отримали багато компліментів на свою адресу! Хвилююче, що в цьому є і моя заслуга! Це перекреслює всі недоспані ночі, сколоті пальці, хвилювання та побоювання. Одне слово, це мій адреналін!

Це відчуття того, що я займаюсь своєю справою! А найбільша подяка, коли ти пошив сукню на замовлення, а через п’ять - шість років зустрічаєш замовницю в тій сукні! Це букет позитивних відчуттів. Я переконана, що краса врятує світ, а наша перевага в тому, що ми цю красу можемо створити самі!

А скільки часу затрачаєте, щоб створити ошатну випускну сукню?

На кожну сукню затрачається різна кількість часу. Це залежить від складності виробу, тканини, особливостей фігури та загального навантаження. Дуже рідко відводиться конкретно вибраний час на пошиття суто одного виробу. Як правило, декілька речей шиється паралельно. На швидкість пошиття впливає зайнятість замовників, оскільки треба прийти на примірку, як правило, не одну. Кількість примірок залежить від складності виробу.

Чому шити, а не купити в магазині?

Це особистий вибір кожного. Ми кажемо, що зустрічають по одягу, а проводжають… Індивідуальне пошиття має суттєві переваги. По-перше, майстер допомагає розкрити індивідуальність людини, створити цілісний образ, який буде відповідати події, характеру. По-друге, це ексклюзив. Можна обрати та створити саме те, що подобається. Я пошила багато речей на замовлення, але двох однакових не було. Навіть дуже вдала і популярна модель буде відрізнятися за кольором, тканиною, деталями. По-третє, індпошив враховує особливості фігури. В кожної людини вона (фігура) своя! І хороший майстер допоможе підкреслити те, що треба підкреслити. І сховати те, чого не повинні бачити. По-четверте, якщо майстер вкладає душу у свою роботу, річ матиме особливу енергетику! Але вибір, звичайно, за кожною людиною!

Нерідко чую запитання: «Що дешевше: купити чи пошити»? Відкрию секрет: сукню на випускний вечір шити дешевше майже завжди.

Що любите у житті, крім створення одягу, які слова передають сповна ваш настрій? Що тішить Вашу душу?

Мій життєвий девіз: «Нема такої справи, яку зробити неможливо». Просто треба прогнати лінь. І це стосується не тільки шиття. Коли є бажання і час, то я із задоволенням печу торти та пироги. Обожнюю квіти, вирощую їх і на клумбі, і на підвіконні, з радістю вділяю їм частинку свого часу. Трошки танцюю та співаю, як тільки випадає така можливість. Пам’ятаю, в дитинстві довгими зимовими вечорами мама та бабуся щось шили, вишивали, в’язали і обов’язково співали! До цих пір шкодую, що не вивчила пісню, яку найчастіше співала бабуся. Пам’ятаю лише рядок: «Ще й красную лєнту до боку прип’яла». Дуже люблю пісні в родинному колі. Насправді всі родинні зустрічі для мене дуже цінні. Дякую мамі і тату, що навчили нас зустрічатись часто і всім разом. Дуже люблю їх і поважаю! Хочу, щоб ці зустрічі були б ще багато-багато років! Дружна родина – це те, про що мріють усі! Це те, чому можуть навчити батьки! Не так давно ми відгуляли весілля найменшої сестрички. І готуючи сюрприз для своїх батьків, вивчили пісню: «Мої батьки, мов голуби сивенькі…». На мою думку, цю пісню повинні, якщо не вивчити, то обов’язково прослухати всі. Вона як гімн любові до тата і мами.

Знаю, що Ви працюєте за спеціальністю. Робота педагога Вас також окриляє?

Звичайно, адже я працюю у прекрасному, творчому колективі ЦПО, веду у ЦПО гуртки «М’яка іграшка» та «Країна квітів». Спілкування з дітьми, спільний творчий пошук – це також мій життєвий позитив. Загалом, я щиро бажаю, щоб кожна людина знаходила для себе віддушину, радість і шлях самореалізації. Нема людей без талантів.

Доки говорили, зайшла одна з постійних клієнток. Жінка розповіла мені, що знайшла у пані Наталії не лише високопрофесійного спеціаліста-модистку, а людину великої і світлої душі. Який гарний тандем у характері і житті моєї героїні!

Люба КЛІМЧУК.