четвер, 28 вересня 2017 р.

Наталія Мозоль:
«мої творчі пошуки – це стан душі»
Роботи нашої творчої і цікавої землячки Наталії Мозоль вперше побачила в інтернеті, а потім чула схвальні відгуки про її талант як вишивальниці від замовників. Отож вирішила познайомитися ближче з цією творчою людиною. Наше спілкування було недовгим, але дуже цікавим. Як виявилося, Наталія не лише має неординарний погляд на вишивку, а й вміє гарно в’язати спицями та гачком. Насправді Бог дає людям зачасту не один талант, а цілий букет умінь і навичок. От лише треба у житті віднайти свою родзинку для душі, не боятися почати творити, незалежно від віку. Як приходить натхнення? Про це розповідає наша сучасниця, дубровичанка Наталія Мозоль майстриня, хористка Свято-Миколаївського храму, чудова мама і дружина, просто цікава співрозмовниця.

– Народилася я у Дубровиці, закінчила міську школу №2, а згодом здобула медичний фах у Чернівцях. Саме на Буковині жила більше десяти років. Працювала у дитячій лікарні. Там, у Чернівцях, подруга запросила у хор до кафедрального собору. Деякий час я вагалася, чи зможу там достойно співати, адже це така відповідальність. Співаєш не лише для себе, а й прихожан. А передусім во славу Божу. Все ж спробувала і 7 років славила Господа у соборі на Буковині. Православну службу важко уявити без церковного співу,без хору. Спочатку, коли я тільки прийшла на клірос, у мене з’явилося відчуття, ніби взагалі я вперше була присутня на службі. Потрібно було навчитися дуже ретельно зосереджуватися на молитві,запам’ятовувати послідовність служби, здавалося, давно знайомі слова по-новому відкривалися для мене. Душа, як птах, злітає високо, коли славиш у церковному хорі Господа.
А у Дубровиці до хору в Свято-Миколаївський храм запросив покійний отець Федір – дуже щира і добра людина. Згадую про нього як про священика і духівника теплими словами. Не раз з матушкою Юлією у скрутні хвилини ці чудові люди мене підтримували і допомагали, особливо це було відчутно у період моєї боротьби з важкою недугою. Непростий відрізок свого життя, як боролася з онкологією, пройшла завдяки Божій волі, підтримці родини та небайдужих людей. Зараз виховую доньку Сашу, якій незабаром буде 9 років. Саме от вишивати  сорочки почала з бажання створити особливе, неповторне для своєї донечки. А вже згодом почала творити на полотні й для родичів, друзів та знайомих.
Великою рукодільницею була моя покійна бабуся Рукавичка Олександра Павлівна. Вона прожила 98 років, моя мудра і дорога мамина мама. З юності бабуся в’язала гачком. Гарно вишивала вона рушники й на той час дуже модні вишиті картини. Досі у наших бабусь є такі на стінах вишиті полотна, кольорові, гарні, так вони у старовину свою сіру буденність прикрашали. В’яжучи гачком, бабуся дбала про красу своєї оселі: це були серветки, скатертини,прошви до подушок. Досі згадую її оповіді про наше місто, її життєві мудрі настанови. Вдячна, що саме з її таланту почалася і моя любов до рукоділля, до творчості. А от дідусь, Рукавичка Микола Денисович, мав гарний голос, він все життя пропрацював у лісгоспі.
Я ж рукоділлям захопилася ще в школі. На першому плані, було в’язання спицями і гачком. А от вишивати почала з рушників, серветок. Першу ж вишиванку зробила для донечки Олександри, коли вона пішла у дитячий садок. Звичайно, найбільше речей я зв’язала для донечки. Гачком я плету і плаття для дорослих, одяг для хрещення для немовлят, створила багато серветок, комірців. А перший свій беретик (для себе) сплела ще у третьому класі. Зараз захопилася вишивкою. Вишиванок у мене ще небагато, спеціально порахувала, ось нещодавно закінчила шістнадцяту. Сподіваюся, що це не остання. А от в’язаних речей ну дуже багато. Взагалі для мене найкращий відпочинок – змінити голку на спиці, спиці – на гачок. От такий у мене круговорот. У роботі буває по декілька виробів одночасно.
Вибір кольорів завжди залежить від настрою та звичайно від побажань замовника. Часто просять у цьому плані порадити і підказати. Для діток завжди підбираю бікльш яскраві гами, а для дорослих більш спокійну, таку пастельну палітру ниток. Поряд з кольоровими,барвистими вишиванками,які так і впадають у очі,я дуже полюбила вишивати й монохромні вишиванки. Зазвичай, вони вишиваються одним, двома чи трьома, дуже близькими по відтінку, кольорами. Здавалося б, що може бути сумнішим? Але, як на мене, це як чорно-біле фото, на якому чіткіше споглядаються усі лінії. Людям подобається така некриклива, спокійна, однотонна палітра на полотні. Дуже хочу поступово освоїти нові техніки у вишивці, бо ж треба розвиватися і рухатися вперед. Мої вишиті картини також були зроблені під настрій. От тут дуже багато різних кольорів і відтінків. Додам, що кожен колір у роботах створює потужну енергетику, яку людина відчуває за допомогою настрою, тому не лише візерунок впливає на власника вишиванки. Білий, звісно, символізує чистоту та цноту; червоний є ознакою життєвої сили: символізує любов, пристрасть; чорний – колір землі, символ багатства, плодючості.
Цікавий момент: на зустріч з однокласниками я вишила собі плаття. Хотілося мати особливий наряд, створений власними руками. Думаю, що однокласникам сподобалася моя вишивка, бо згодом подруга зробила замовлення собі. Мої роботи є в Італії, там живе хрещена. Отож намагаюся і її радувати рідним і милим серцю, нашою українською вишивкою. Це ж таке дороге нашій душі, наші кольори, наша українська енергетика. Українців в Італії багато, вони хочуть відчувати подих своєї батьківщини.
Був час, що робила й віночки (хенд-мейд). Кілька років  хвиля патріотизму здійняла справжній фурор у світі моди – у тренді були обручі, вінки та обідки з квітів. Отож і я витворила такі файненькі яскраві віночки для дівчаток, у кожен вкладала свою фантазію.
Я щиро зичу кожній людині знайти у житті свою віддушину. Для когось – це веселий відпочинок з друзями, іншому ж хочеться побути хоча б півгодинки в тиші.Хтось кохається в квітах,а комусь до вподоби дві години чаклувати над стравою, яку сім’я з апетитом з’їсть за 10 хвилин. Хтось любить вишивати. Якщо маєте бажання почати певну справу, то не бійтеся подолати внутрішній бар’єр. Дуже важливо почати щось робити для душі, для власного задоволення та реалізації свого таланту. Рідні і близькі люди, які вас цінують, обов’язково вас підтримають.

Від автора: у Наталії дуже гарний смак, який проявлений у кожній роботі. У вишиванках – гарні, нетрадиційні кольори і візерунки, які привертають особливу увагу. У плетених виробах прослідковується акуратність, тонка і ніжна робота. Кожну річ майстриня робить з великою любов’ю, бо ж просто любить світ довкола себе і дарувати людям красу і добро. Здається, кожен витвір Наталії це фрагмент життя, вона його проживає, відчуває, пропускає крізь себе і передає у своїх роботах. Головне, майстриня  бачить і відчуває кінцевий результат. Техніка – це скромний фундамент. У її роботах дуже важлива неповторна особистість автора. Отож з великою приємністю поспілкувалася з талановитою людиною Наталією Мозоль.

Любов Клімчук.





Немає коментарів:

Опублікувати коментар