пʼятниця, 1 вересня 2017 р.

Будьмо єдиною родиною. В цьому наша сила
Свято Преображення Господнього (Яблучний Спас) зустріли колективом редакції спільно з нашими земляками, гостями Дубровиці у храмі Різдва Пресвятої Богородиці. Побували на святковому богослужінні. Отець Данило разом з двома церковними хорами відслужили надзвичайно урочисту і гарну святкову службу. Спільно зверталися цього дня настоятель храму та прихожани до Бога, молилися за церковну родину, за мир в Україні, за наших воїнів-захисників, дякували Господу за щедрий врожай. Так пахло у храмі і довкола нього виноградом і яблуками, грушами та сливами, у кошиках принесли і мед для освячення.
Настоятель церкви Різдва Богородиці отець Данило Ковташ вже двадцять три роки несе свій нелегкий хрест пастирського служіння на ниві Христовій у нашому місті. Священик для прихожан храму є тим, хто одним словом вміє витерти із засмученого обличчя сльозу і одним словом може змусити байдужу посмішку задуматися на сповіді. Допомогає отець Данило порадами і молитвами та вчить ввірену йому паству бути однією родиною, де кожен її член дбає про добро всіх інших; вчить йти тією стежкою, яка веде до Бога.
В День Преображення Господнього священик щиро окроплював освяченою водою кошики і їх господарів, для всіх і для кожного знаходив особливо щирі слова вітання. Дуже гарно співали обидва хори, мелодійно славили Бога у духовних піснеспівах і старші, і молодші хористи.
Вже по завершенню святкового Богослужіння порозмовляла з отцем Данилом про сьогодення, про віру і Україну, про незалежність і наші чесноти. Пропоную і вам познайомитися з думками нашого шанованого священика. Отож отець Данило зазначив:
– Без віри нема життя. Без віри не буде перемоги. Саме у вірі закладаються всі християнські чесноти. Буде віра, буде з нами Бог, буде перемога у протистоянні, яке нині триває. У кожну людину Бог вселяється по вірі її і живе там. Треба вірити в нашу незалежність, яку ми здобули. Знаю, що багато людей нині розчаровані і думають, що ми вже не станемо самодостатньою і багатою європейською країною. Женіть від себе цю зневіру. Подумайте про інше: може Бог так дає нам випробування, бо бачить тих, хто сумнівається, тих, хто відхиляється у своїй впевненості у щасливе майбутнє України. Бог з нами і він нас не залишить, не давайте у свої серця проникати сумніву щодо щасливої долі України і вашої особистої.
Сьогодні українці мають бути єдиною родиною, бо у єдності наша сила. Подивіться довкола: сваримося навіть через дрібниці. Ображаємо один одного, ображаємося на рідних, знайомих і з великими потугами прощаємо. Хіба ж таким має бути суспільство, яке проходить великі випробування?
Крий, Боже, сваритися нині через релігійну приналежність. Поважайте братів і сестер, незалежно від того, до якої церкви вони ходять. Це їх особистий вибір, не створюйте на цьому підґрунті конфліктів. Іноді буває, що навіть у храмі прихожани роблять один одному зауваження. Наголошував не раз, що мирянин не може мирянину робити вказівки чи зауваження у храмі Божому. Священик як пастор має право говорити про правила поведінки і перебування у церкві. Якщо людина щось не так зробила, а ви з неповагою на це їй вказали, то переклали гріх цієї людини на себе. Отож, брати і сестри, у храмі неприпустимо бути не вічливим, як зрештою, і у житті. Приходьте, звертайтеся до Бога, у мирі і злагоді моліться за себе, свою родину, нашу Україну, наших захисників.
Я сьогодні привітав з Преображенням священиків усіх конфесій, які вшановують це велике християнське свято. Пасторське служіння дуже нелегке, бо світ нині непростий і треба священнослужителям допомагати людям долати зневіру і безнадію, бути підтримкою у всіх життєвих ситуаціях
Так, у нашому житті буває безнадія. Коли приходить нещастя чи горе, то ми думаємо, що Бог полишив опіку над нами. Але це не так. Світло його любові проллється тоді, коли ви найбільше будете цього потребувати. Подумайте, вам буває складно, а чи легко отим хлопцям, які у спеку і в холод відстоюють нашу незалежність? От ми посвяткували сьогодні, підемо до рідних, сядемо за святковий стіл і відчуємо тепло сердець рідних. А наші земляки в АТО зараз позбавлені такого щастя. Думаймо про них, не забуваймо. Молімося за їх щасливе повернення. Сьогодні від нас самих, від нашої єдності і спільного прагнення зробити Україну сильною і щасливою залежить доля прекрасної держави, в якій ми живемо.
 Хай Господь рясно обдаровує усіх вас, нашу Україну своїми ласками на многая і благая літа!

Любов КЛІМЧУК.



Немає коментарів:

Опублікувати коментар