Коли Бог обдаровує щедро

На запрошення Петра та Ніни Козорізів днями з колегою Людмилою Родіною  побували у їх гостинній садибі. Минулого року ми були приємно здивовані агрономічними успіхами подружжя і от вже цьогоріч вирішили порівняти, як у несприятливе літо вродило тут.  Привітні господарі зробили нам екскурсію по своєму городу. Затишно, зелено, цікаво та головне щедро на врожай. За словами Петра Ілліча й нашими спостереженнями, нинішній рік був не дуже вдалим за погодніми умовами для росту і дозрівання овочів. У багатьох з нас, на жаль, помідори майже пропали та огірки викидали неабиякі вибрики. Але коли у людей є хист до певної роботи, то вони вміють творити диво за будь-яких умов.

Дивлячись на врожай овочів Козорізів, складається враження, що вони живуть не на Поліссі, а десь у місцині з багатим грунтом і прекрасними погодніми умовами. Кущі помідор, заввишки у людський зріст, хиляться від плодів. Огірків було і ще є багато. Баклажани  сором’язливо визирають з-попід листя, трохи затрималися вони з достиганням через холод, проте зелених плодів багато. А перці чилі, ну вже як намальовані. Вони на грядці,  мов вправні солдати: рясно, щедро, густо стоять.

Петро Ілліч, фаховий агроном – людина ще й творча. От про «зачіски» у кукурудзи розповідає нам, як про дівочу красу. А ще з гордістю господар згадує про ті часи, як у районі поля були засіяні, а врожайність зернових виводила Дубровиччину в області до лідерських позицій. Багато знань має чоловік. Запросто міг би викладати у спеціалізованому навчальному закладі. Але, на жаль, хіба ж популярна тепер у нас агрономія, коли сільське господарство ледве дихає?

Гостинна пані Ніна не випускає з двору і пригощає смачнючою  цукровою кукурудзою. Господиня варить її, не знімаючи кілька верхніх листків. Качани зірвані не перезрілими, отож вони дуже соковиті і м’які. На столі й кілька сортів смачних помідор – жовті, помаранчеві і бурі.

Поскільки робочий день вже завершений, то господар не відпускає нас, доки не продегустуємо аж три сорти домашнього виноградного вина. У келихи наливаємо почергово потрішки. Вино духмяне і запашне. Без вмісту спирту. Основа – натуральний виноградний сік. Настільки приємний аромат, що й губишся, яке ж вино найсмачніше. Це, звісно, особистісна оцінка має бути. Й хоча виготовлені всі напої з одного сорту винограду й за однаковою технологією – всі різні на смак. Жартуємо, що це, як борщ у господині. Якось пригостили Козорізи вином корінного одесита. А він попросив його додому, щоб показати в Одесі, як вміють полісяни виноградний смачний напій виготовляти. Домашнє вино – не лише делікатес. Численними науковими дослідженнями підтверджено, що помірне споживання сухих вин значно знижує ризик серцево-судинних захворювань.

У господі цих привітних людей спадає на думку свято Спаса. Он сливи сині-сині так і просяться у святковий кошик. Винограду буде море, ще зараз зелений. Яблука є свої. І кавуни достигають, і персики будуть.

Споглядючи все довкола, думається про свято подяки, коли у протестантських церквах  радують око щедро фруктові і овочеві викладки. Так, наш земний врожай – це також благословення Боже. Це хліб наш насущний, який Бог нам дає.

А хіба ж буває гарний врожай без вмілих, працьовитих рук, таких як у Ніни і Петра Козорізів, без такої любові до матінки-землі, без копіткої праці? Пригадується біблійне:

«Хто скупо сіє, той скупо й жатиме, а хто сіє щедро, той щедро й жатиме» (2 Кор. 9:6). «Не може родить добре дерево плоду лихого, ані дерево зле плодів добрих родити» (Мт. 7:18). «Не обманюйтеся, Бог осміяний бути не може. Бо що тільки людина посіє, те саме й пожне».

Щедро обдаровує Бог цю привітну господу.

Любов КЛІМЧУК.