Як сельчанка мову Біблії вивчає

Скільки дубровичан володіє англійською мовою? Напевне, хоча б елементарним рівнем може похвалитися кожен третій. А якщо таке ж питання стосуватиметься івриту – мови Землі Обітованої? Тоді, впевнені, список поліглотів різко звузиться до однієї людини – Лілії Ляхович з Сельця. Вона освоює цю екзотичну для нас мову в столичному виші, та ще й ділиться своїми знаннями з іншими. Тож про її сміливість, власні прийоми та враження від нещодавньої зустрічі з гостями з Ізраїлю читайте далі в інтерв’ю.

Коли ти вступала до університету, вперше в Україні відкривалася спеціальність із вивчення івриту. Чому обрала саме її, адже це досить сміливе рішення?

Взагалі, думки про вступ турбували мене ще за кілька років до закінчення школи. Найважливішим на той момент було знайти себе, обрати вірний шлях, аби зберегти життєвий стрижень. І якось під час таких «пошуків» я натрапила в Інтернеті на оголошення про набір студентів до КНЛУ. Внаслідок цього на горизонті  найближчого майбутнього виникла мета, до звершення якої з’явилося нестримне бажання. Я просто марила цим університетом. Одного разу, переглянувши фільм «Секрет» (девіз цього фільму – думки матеріалізуються), я вирішила зробити дошку візуалізацій, тобто перелік своїх мрій у фото на кілька років уперед. Світлини нашого «ін’язу» займали на дошці чільне місце, оскільки на той період – вступ був моєю основною метою.

В одинадцятому класі ми з татом поїхали до Києва на День відкритих дверей. Як і більшість підлітків, я теж піддалася впливу американізації, через що вирішила, що буду перекладачем з англійської. Прибувши до місця призначення, тату дали брошури від факультету сходознавства. Трохи дивно, але в той час мене перемкнуло і я сказала, що хочу йти на лекцію саме до декана факультету східних мов, а не романо-германської філології, куди я, власне, приїхала.  Сергій Володимирович Сорокін – очільник нашого факультету – розповів, що цього року планують відкрити нову кафедру «мова і література (іврит)». Ми з татом відразу переглянулись, адже у нас обох в голові промайнула одночасно одна й та ж сама думка – подавати документи сюди за першим пріоритетом.

Багато було таких же любителів екзотичних мов? І що мотивувало твоїх «колег по вступу», можливо, когось – навіть родинні корені?

Як для  старту, конкурс був дуже великим, але  і обсяг державного замовлення теж був немалим. Коли переглядала списки, то помітила багато єврейських прізвищ, але із усіх моїх одногрупників коріння має лише одна. Всі мої, скажемо так, «колеги по навчанню» різними речами керувалися при вступі: когось, як і мене, манять таємниці  Близького Сходу, хтось мріяв вчитися в КНЛУ, а деяких просто «втулили» батьки, щоб дитина отримала вищу освіту, неважливо яку.

Що цікавого вивчаєте і хто мотивує?

Загалом навчання надзвичайно захопливе, хоча, звісно, є і нудні предмети. Всі курси «крутяться» навколо моєї спеціальності. Найбільше вразив предмет «Поетика біблійних текстів». Ми читали та аналізували Тору (П’ятикнижжя Моїсея) на івриті. Можливо, таку любов до предмету прищепив викладач, який просто фанатіє від своєї справи, що передалося і нам. Чесно кажучи, я завжди була в захваті від ідейних людей, адже для них не важливо, яку суму заплатять наприкінці місяця, вони не шукають вигоди – їхнє призначення дещо інакше. Спираючись на свій невеликий, але все ж, досвід, можу сказати одне, що якою б справа  не була: чи то мистецтво, чи то ремесло, чи то наука, завжди важливу роль відіграє наставник. Наприклад, спочатку людина захопилася вивченням французької. Вона щось ніби і намагається зробити самостійно, але ролик з YouTube все рівно  не допоможе проаналізувати повністю всі помилки і підхвалити за правильно використану граматичну конструкцію. Але це ще не кінець. Просто викладача недостатньо – потрібно обрати наставника. В цьому плані мені дуже пощастило, адже зустрічаю таких людей ще з першого класу: як в школі, так і в музичній. В університеті відбиток свого професіоналізму на мені залишила викладачка івриту. Вона завжди говорить, що всі люди у нашому житті зустрічаються не просто так, а ми в свою чергу повинні встановлювати з ними зв’язки, половина з яких з часом розірветься, а половина залишиться.

Взагалі іврит – складна для вивчення мова? Маєш якісь власні лайфхаки її опанування?

Як і будь-яка іноземна мова, іврит потребує сил, терпіння і словникового запасу. В принципі, ніяких особливих прийомів немає, єдине, що для починаючих пораджу, завантажити додаток Ankidroid, завдяки якому можна добряче поповнити свою лексику. Там, до речі, є не тільки іврит, а й перелік інших європейських мов. Для тих, хто вже пройшов значну частину граматики, збільшив обсяг слів, то може переходити до серіалів із субтитрами, а потім без.

Ти не лише сама навчаєшся, але й уже ділишся знаннями з іншими…

Працюю на курсах вивчення івриту. У нас це називається «ульпан».  Серед моїх студентів – лише дорослі люди, котрі збираються репатріюватися (репатріація – повернення на Батьківщину). Викладати надзвичайно цікаво і водночас відповідально, адже я маю їх навчити елементарних речей: граматики, лексики, вмінню говорити, що невдовзі знадобиться по приїзду до Ізраїлю. Іноді бувають смішні ситуації, коли свідомі чоловіки та жінки намагаються швидко списати, поки я не побачила, пишуть шпаргалки і. т.д. Сам процес викладання вимагає підготовки, розробки певних «фішок», які допоможуть донести матеріал, але не зважаючи на всі проблеми, після уроку я їду додому, сповнена сил, наснаги та енергії (курси проводяться у вечірній час). Саме це мені допомогло поєднувати роботу з навчанням.

Які враження залишились від спілкування з євреями, які приїжджали в Дубровицю?

Від зустрічі з ізраїльтянами я відходила днів зо три, але «відходила» в хорошому сенсі цього слова, адже отримала колосальний досвід. По-перше, вони дуже привітні і щирі люди. Я в захваті від того, що вони роблять все для того, аби відновити  своє коріння. Хоч у нас були похибки, але тим не менше гості відносилися до всього з розумінням. Загалом їм сподобалося в Дубровиці, натомість сказали, що чекають взаємного візиту до Ізраїлю. Я сподіваюсь найближчим часом відвідати.

Тільки івритом обмежується твій іноземний словниковий запас?

В університеті я вивчаю ще англійську, як другу іноземну, але мрію опанувати ще кілька східних, зокрема перську, турецьку і, звісно, арабську.

Цікаво, в  української  і івриту є щось спільне, чи це кардинально різні мовні планети?

Я зробила висновок, що іврит – дуже схожа мова до нашої, хоча всі думають, що я жартую. Перший плюс, що і там, і там всього по три часові форми. Як задумав речення українською, так і буде на івриті, але, беззаперечно, тут теж є чимало нюансів та подробиць.

Іврит майже два тисячоліття вважався мертвим. Нам треба ще повчитися, як відроджувати та відстоювати власну мову.

Іврит не вживався в побуті більше 1700 років. Він був лише мовою священних писань. Якихось сотню років тому на ньому не говорила жодна людина у світі! Не було елементарних для розмови виразів, сотень дієслів та іменників. Втім ізраїльтянам вдалося неможливе: оживити іврит, який дійсно вважався мертвим. Вони хотіли відродити не просто мову для всіх євреїв – вони хотіли нову державу. Для цього потрібна була не запозичена, а своя власна мова. Недаремно кажуть, що без неї немає народу. Неймовірно, але цю істину не просто збагнув першим, але й втілив у життя один-єдиний чоловік – Бен Єгуда. Зараз на івриті спілкується переважна частина населення Ізраїлю. Нині без знання мови не можна переїхати на Землю Обітувану, стати там політиком чи держслужбовцем. Тож  українцям і справді треба перейняти досвід євреїв у багатьох сферах, у мовному питанні зокрема. Мало того, що суржик заполонив нашу солов’їну, та ще й в Києві – столиці України – більшість людей розмовляє російською. Якщо чесно, то це мене дещо лякає.

Приклад «відродженого івриту» є дуже цінним для нас. Не лише тому, що показує, що треба робити – а й тому, що переконливо свідчить, цей шлях веде до успіху. На завершення хочеться сказати таке. Своя мова не примха твердоголових націоналістів. Це ключовий елемент перетворення в націю. Романтика й ідеалізм – лише зовнішні сторони, оболонка.

Про що мріється?

Наразі планую повністю опанувати іврит, враховуючи всі його тонкощі та нюанси. Дуже хочу вивчити ще хоча б дві-три східні мови. Ну, і, звісно, побувати на Землі Обітованій.

Спілкувалася Леся КОНДРАТИК.