Дякуємо гостям із Сварицевич

за уроки народознавства і модерну

В День незалежності дубровичан та гостей міста щиро порадували учні, педагоги та батьки Сварицевицького НВК. Приїхали на майдан Злагоди і перетворили центр міста на чудовий подіум. 60 діток, від маленьких до старшокласників, кожен у своєму костюмі створив для всіх присутніх образ – неповторний, цікавий і пам’ятний. Так хотілося б передати вам через газету кожну світлину, але за браком площі зробити цього не можемо.

Свою фотосесію проводила ще перед початком показу. Просила дівчаток у народному вбранні сфотографуватися на фоні пам’ятних місць у Дубровиці. Відчула особливу енергетику дітей, їх артистизм і комунікабельність. Отож, дорогі батьки і вчителі, щиро дякуємо вам за виховання таких чудових синів і донечок, за вашу творчість і сприяння цій творчості. Як зазначила директор закладу Олена Полюхович, яка розділила з вихованцями це святкове дійство, колективу учнів, батьків і педагогів було приємно внести свою особливу нотку у святкування Дня незалежності. Наскільки мені відомо, за це не отримали мешканці Сварицевич грошових винагород, отож головним сподвижником такого дійства стала любов до творчості та України. Всім припали до вподоби модерні костюми – яскраві, вишукані, образні. А як юнки чудово дефілювали по червоній доріжці, як вже досвідчені моделі.

У мене перед очима й досі стоять босоногі дівчата у лляному одязі. Таке враження, що історія краю перегорнула кілька сторінок-століть. Отож, прийшовши додому, трохи начиталася про народне вбрання прабабусь. Поділюся й з вами. У дослідженнях прочитала про наших предків: «Одяг шили в основному з домотканих тканин. Основною сировиною для його виготовлення слугували: льон, коноплі, овеча вовна. Існувало декілька сортів льону: «простак» і «лущик»: «Лущик – біленькій такій, сім’ячко розчипалоса тако да висипалося…, простак – чорніший, більший рус». Льон «пололі, да рвалі, да билі, ох, музолці на руках такі булі, шо ух-у». Волокно обробляли терницями, тріпачками, тоді розчісували на гребені – «микалі мичкі»: «Мнялі да відбівалі, да знов на гребень, да знов траслі». До початку ХХ ст. зберігалась різниця у пов’язуванні хусток дівчатами та жінками. Існувало декілька способів пов’язування дівчатами хусток, які спочатку традиційно складали по діагоналі в трикутник. Найпоширеніший спосіб – два бічні кінці зав’язували під підборіддям. В Сарненському р-ні це називалось «заматать хустку», зав’язати її «гладко», на відміну від заміжніх жінок, які бічні кінці виводили назад: «Дівчина замотувала, а вже як замуж – то зав’язувала».

Починаючи з 30-х років, ця різниця поступово стирається; поширення набуває інший спосіб пов’язування дівчатами хусток бічними ріжками назад, поверх звисаючих кінців. В такому випадку хустка закривала лоб і часто відкривала вуха. Подібне пов’язування в Зарічненському районі називалось «в циганочку», в Дубровицькому – в «холодок».

Головним убором заміжньої жінки, що повністю і старанно закривав волосся, в давнину слугувало довге рушникоподібне полотнище – намітка («намитець», «наметка»): «Замужня треба, шоб уже не світіть, шоб отак головою… Замужня треба, шоб уже голова була накрита, то намітку завіває…, жито жне в туй намітці, всє робіть… В намєтці і в обруч». «Колісь ето молодиця кожна должна буть зав’язана, до свадьби носить так, а вже свадьба – тоді зав’язується…, то вже не можна розкідать коси»…

Дякую вам гості із Сварицевич, що надихнули на отримання нових знань із народознавства. Дякую, що побачила такий чудовий, екологічно чистий, простий і водночас по-своєму вишуканий одяг на дівчатках.

Оксана Островська, відповідаючи на захоплені враження від цього показу, заначила. «Театр шкільних мініатюр лишається унікальною родзинкою нашого навчального закладу вже другий десяток років. Проте, визнавати, що ми найкращі, це значить бути самозакоханими. А поруч з нами є не менш талановиті діти і педагоги… Ми ж керуємося бажанням виховувати в дітях культуру, естетику, патріотизм, любові і відданості нашим традиціям. Раніше, працюючи з дітками, хотілося подолати певні стереотипи стосовно вихідців із села, показати, на що ми здатні. А зараз – це спосіб донести до людей найголовніше – зберегти корінь свого буття! Кожного разу з’являються нові ідеї, задуми, повтору майже не буває, щоб глядач не втрачав інтересу. До того ж, ми активно популяризуємо свій НВК в мережі Нету і на сайті навчального закладу, тому маємо своїх постійних прихильників і глядачів. Я керівник Театру. А Крупко Тетяна Василівна веде гурток «Конструювання і моделювання одягу» на час декретної відпустки Надієвець Людмили Миколаївни. Вона є дизайнером одягу. Крім того, у минулому році велику підтримку у конструюванні костюмів надали  самі батьки».

Від всіх глядачів на майдані Злагоди щиро вдячна гостям за такий незабутній настрій.

Любов КЛІМЧУК.