Паркан… із 9 тисяч пляшок

Знаходити в смітті прекрасне, погодьтесь, ще важче, ніж бачити в калюжі зорі. Хоча Вірі Бруцькій з Туменя вдається це з легкістю. Стара шина чи пластик у її руках перетворюються на справжні ландшафтні експонати. Чого тільки вартує паркан із склотари, власноруч зроблений із … більше 9 тисяч пляшок. І екології добре, і око милує. Але про все по порядку.

Пані Віра – творча натура з дитинства.  Втім творчістю на селі ситий не будеш, тож все життя пропрацювала лаборантом на фермі. А от кожну вільну хвилину присвячувала улюбленому захопленню. Спочатку малювала та в’язала. А скільки вишила рушників, серветок та подушок, то й сама злічити не може. Коли ж доля поставила підніжку, не впала духом. Навпаки почала втілювати різноманітні креативні ідеї.

«Кілька років тому захворіла,  два рази мене оперували,  хімію проходила. Коли лікарі відправляли додому, сказали, щоб чимось зайнялася, аби відволіктись, –  згадує рукодільниця. –  Тож щоб в голову поганого не лізло, захопилась бісером. Потім вирішила робити фігурки. Зимою, не поспішаючи,  їх творила. В цьому складного нічого немає. На фанері малювала обриси тваринки, вирізала і шурупами прикручувала до старої шини. Де треба прикріплювала лапи, вуха та необхідні атрибути.   Далі в діло вступали фарба та політ фантазії. А навесні роботи виставила біля дому. Тоді діти чи не щодень приходили подивитись, як в музей».

Захоплення малечі сповна розділила і я, навідавшись в гості до майстрині. Нині обійстя Віри Леонтіївни – ніби зі сторонок збірки казок. На клумбі мирно співіснують зайці, жаби, ведмідь з барильцем меду та потішні смайлики.  Серед квітів причаїлися  поважні коти, екзотичні пінгвіни та попугаї, виготовлені з пластикових пляшок. Біля хати на сонечку вигріваються зебра та олень. Не можна без посмішки милуватися кумедним поростям, зробленим з п’ятилітрового бутеля. А поруч зі справжніми айстрами та чорнобривцями прижилися пластикові дзвіночки і навіть «росте» пальма.

«Раніше були в мене й фігурки хлопчика та дівчинки. Але чомусь розвалилися. Односельці не раз, їдучи повз хату, до них віталися, думаючи, що то я пораюсь в квітнику», – посміхається господиня.

А ще у дворі пані Віри стоїть альтанка, теж нестандартно декорована пластиковими пляшками. Поряд – «розлилося» озеро, біля котрого, як годиться, височіє декоративний млин.

«Син зробив в себе справжню водойму, запустив туди рибу. В нього дозволяє місцевість. Я, на жаль, в себе не можу такого зробити. Тож задумала створити ось таке штучне озерце. Повирізувала денця пляшок, пофарбувала їх синьою фарбою, виклала водойму. Поставила зверху лебедів та жабу. Довго шукала в магазинах очерет. А потім нарвала справжнього, висушила і доповнила ним».

Втім найбільше мене вразив оригінальний паркан із скляної тари. Ніколи б і не подумала, що зі звичайних пляшок можна створити таку красиву оздобу для свого дому. При цьому економлячи тисячі гривень.

«Якось побачила по телевізору, що один чоловік насмілився зробити будинок із пляшок. В мене одразу промайнула думка, а чому б і мені не повторити його експеримент, але уже з парканом, – каже пані Віра. – Спочатку зробила прикраси для сітки у формі квіток з денець пластикових пляшок, потім – гірлянду з кришечок від них. А згодом почала фантазувати й над огорожею. Намалювала план  на папері, як це має виглядати. Оскільки були пляшки лиш коричневого, зеленого і білого кольорів, тому треба було добре продумати схему. А втілити мій задум уже допомогли брат і син. Я викладувала частинку візерунку, а вони ліпили докупи і скріплювали цементом. Пішло на все це більше 9 тисяч склотари. Як бачите, паркан стоїть. Сподіваюсь ще надовго».

Дивуюсь, де ж рукодільниця набрала стільки «будівельного» матеріалу? «В основному на митниці. Там й просять, аби хто вивіз. Збирала два роки. Сподівалась, що може здам. Втім знайшлось інше призначення. А коли робила огорожу, то й люди приносили чи пропонували забрати».

Також Віра Леонтіївна дуже полюбляє займатися квітами. «Це моя хвороба. Обожню будь-які: від польових до декоративних. Клумба в мене починає квітнути щойно сніг зійде і до самих морозів», - зізнається жінка, показуючи величезний ящик уже зібраного насіння.

Такий мікс природної краси квітів і таланту рукодільниці не залишає нікого байдужим. Обійстя пані Віри часто потрапляє у об’єктив фотоапаратів. «Якось сусіди жартома підказували, що треба вже плату за це брати. А мені й так приємно, що можу когось порадувати своїми роботами».

Творчих задумок у майстрині ще багато. У кожній гарній пляшці чи незвичному уламку пластмаси вона бачить майбутній витвір. Уява спрацьовує блискавично. Тож господа неодмінно збагатиться ще не одним експонатом.

Дорога до прикордонного села неблизька. Втім спілкування, хоча й дуже коротке, з цією неординарною майстринею було того варте. Поверталася додому із шаленим зарядом позитиву, творчої енергії, а ще на додачу з розкішним букетом із квітника господині та домашніми пиріжками, які та хутенько мені поклала до сумки вже біля автобуса. Така іскорка таланту дається від Бога. Тож хочеться побажати  пані Вірі міцного здоров’я, аби ця іскорка запалювала бажання творити і надалі.

Леся КОНДРАТИК.