Голос Полісся, або просто Жінка –

сильна і слабка, красива, ніжна, як зірниця

Таїса Яцута. Переконана, що переважна більшість читачів нашої газети бодай раз у житті чули спів цієї прекрасної Жінки, сольний, або ж разом з колективом «Журбина» з Людині.

Переконана, що Таїса Яцута – проста поліська красуня із золотим голосом могла б стати і народною артисткою України. Запросто. Як на мене, вона співає не гірше Алли Кудлай, а то й краще!

Але шлях до великої слави і до великої сцени у нас, на жаль, завжди вимірювався знайомствами і великими коштами.

Але сьогодні не про це. Дякую, Таїсочко, Тобі за голос, який змушує моє серце битися частіше. Дякую, за Твої безмежні карі очі, схожі на колір дорогоцінного бурштину. В очах читається все. Дякую Тобі за прекрасних дітей, особливо, за Аню, яка так багато допомагає мені в журналістській роботі з Польщі. Ти передала донькам свою харизму і свій талант, який полетів у світи. Дякую, за те, що кожен Твій виступ - сольний та з «Журбиною» для нас пам’ятним, не важливо чи чую Тебе у районному будинку культури чи у будинку прерстарілих у Висоцьку, чи дивлюся відео «Журбини» у мережі.

Твій скарб – це пісня. Ти по-особливому її відчуваєш. Вже перша нота у Твоєму виконанні малює кіно. Ти щоразу розповідаєш свою глибоку історію на сцені. Спасибі за кожен неповторний і особливий кадр, заспіваний душею.

Я давно хотіла написати про знану Таїсу Яцуту. Якось домовлялися з нашою артисткою про це, а вона тільки зауважила, що потім, якось… «Потім» були коротенькі зустрічі і великі враження. Як підсумок скажу, Таїса робить кожну пісню достойною і незабутньою.

І ось ювілей. Можу багато говорити про діамантовий спів Таїси Яцути, але на жаль, не так багато знаю про неї, як про Людину. Отож, попросила доньку Аню розповісти про маму. Отож своєрідний  малюнок від Анни Яцути з Польщі про Маму-ювілярку.

«Ніколи не мала труднощів з розповідями. Але цей випадок особливий. Адже пишу про дуже близьку і дорогу мені людину – Маму. Це дивно, бо знаєш усе про неї, але розповісти сповна не так просто. Хвилююся як перед іспитом, адже мама прочитає і оцінить мої старання. (Сміюсь), але пишу так, як підказує мені серце.

Моя мама, Яцута (Петова) Таїса Анатоліївна народилася 27 липня у Людині. Днями Їй виповнилося 50, але напевне, правильніше сказати, що лише два рази по 25, бо Мама наша юна і красива душею.

Ганна і Анатолій Петови, окрім донечки Таїси, виховували ще трьох дітей. Випробування і горе прийшли у родину дуже рано. У молодому віці батько помер, голова сім’ї. Бабуся залишилася сама з чотирма «дрібними» дітками. Дуже важко було долати життєві випробування молодій вдові, знаю з розповідей мами. Але моя бабуся вклала душу у кожну дитину, материнська любов подолала усі труднощі.

Моя Мама була найменшою, бабуся часто говорила: «Хоч наймолодша, але найбільш бойова». З раннього дитинства, шкільних років Вона співала, співала, виступала на різних конкурсах. Марія Іванівна Приходько, вчителька музики, навчала маму і мене. Ця прекрасна талановита людина дала нам багато знань і досі поряд. Щиро дякуємо Марії Іванівні за підтримку, за вболівання, за наші успіхи.

Голос і любов до пісні у мами пішли від бабусі. Вона дуже гарно співала, знала багато пісень. Пісні – то була бабусина відрада. Вона все учила нас «старих пісень» (так вона їх називала). Після закінчення школи, мама пройшла  прослуховування до професійного зорянського хору (Зоря, Рівненського р-ну). Там вона працювала кілька років. Мама часто розповідала нам про свої гастролі, поїздила вона з колективом  по світі. Коли народилася я, то ми переїхали у Людинь. Мама певний час працювала у Дубровицькому будинку культури, а згодом подарувала мені сестричку і братика. Через деякий час вона очолила клуб у Людині, працює там і дотепер. Мама керує народно-аматорського колективу «Журбина», у якому співаюь прекрасні, небайдужі, творчі жінки.

Ой, досягнень моя люба Анатоліївна має дуже багато, і на районному і на обласному рівнях, всього не перелічую, бо не пригадаю. Ми всією родиною радіємо маминим успіхам.

Мама закохана у пісню. Вона любить бачити зацікавленість і небайдужість глядача.

Розкажу по секрету, попри великий виконавський досвід, перед кожним виходом на сцену вона завжди переживає, як вперше. Мене це завжди трішки дивувало, як стільки років співати зі сцени людям, а все одно за кожним разом нервувати… Не раз було ці хвилювання перед сценою передавалися і мені. Такий душевний стан мами перед виступом пояснюю для себе її величезною любов’ю до пісні, до глядачів, її щирістю і величезною віддачею справі, яку вона любить.

Я мало зустрічала таких гармонійних у пісні людей: Мама робить це чуйно, чутливо і без жодних корисних цілей. Я беру приклад і завжди хотіла досягнути такої гармонії. Поки ще все у мене у процесі.

Ще моя рідненесенька любить поезію і любить польові квіти,  шанує простоту душі і щирість. Той, хто спілкується з нею, той зрозуміє, про що я пишу.

Ну за характером, як і за гороскопом, Матуся наша справжня Левиця. Хоча я вже мама двох діток, все одно, все ще боюся її сильного слова і міркування, звичайно у хорошому значенні. Я люблю і поважаю Маму, але знаю, що з авторитетом не заграють. Вона емоційна, терпляча, і що невластиво для Левів – вразлива, вольова і цілеспрямована.

Мама завжди була і є моїм наставником, взірцем і подружкою. Я цим пишаюся. Вона мудра, талановита, гарна жінка. Завжди вміла поєднати свою строгість і вимогливість з материнською ніжністю і чутливістю. Завжди вислуховувала нас і розуміла, підтримувала і раділа разом з нами. Так і зараз. Усі важливі рішення, переживання, я обговорюю з мамою, це не значить, що вона наполягає беззаперечно на її точці зору. Ми можемо сперечатися,  але ніколи Мама не тиснула на мою самостійність, вона завжди давала свободу вибору, за це я їй дуже вдяна. Адже кожна мати бажає всього найкращого для своїх дітей. Мама завжди хотіла і хоче бачити нас щасливими. Це її дороговказ у житті і вихованні дітей. Мені здавалося навіть, що інколи Мама була до нас дуже вимогливою, але тепер, маючи власних дітей, я сприймаю ці ситуації зовсім по-іншому.

Мама завжди наголошує, що у житті головне – бути Людиною. З дитинства мені запам’яталася така настанова: «Будь простішою, і до тебе потягнуться люди!», здавалося б, простенька фраза, а вона досі у моїй голові, так і роблю. Це спрацьовує у спілкуванні, повірте! Мама так вміло і душевно лікувала наші  розчарування і невдачі: пригортала до себе і говорила: «Завжди так не буде…». Це теж зажди у голові, і це мій мотиватор.

Методи виховання у мами були різні, вдячна їй за все, бо  вона вміла усе вдало дозувати.

І от Мамі уже 50 років. Екватор. Нива життя засіяна прекрасним насінням. Спокійніше і врівноваженіше довкола, засіяні зернятка проросли і зацвіли, подекуди можна збирати пахучі плоди.

Хочу побажати Тобі, Мамо, у майбутньому, щоб Ти тільки раділа зібраному врожаю своєї долі – дітям, онукам. Ми хочемо бачити очі Твої щасливими! Обов’язково про це подбаємо! Многая літа нашій Мамі!

З повагою, від усіх дітей та онуків, Твоя донька Анна».

Хіба ж можна щось додати до такої неповторної розповіді про любляче серце? Напевно, ні.

Таїсочко! Любимо! Цінуємо! Шануємо! Захоплюємося! Чекаємо виступів! Здоров’я Тобі і многії літа у творчості.

Дякуємо Богові за те, що поцілував Твою душу, давши Тобі прекрасний голос. ТИ – НАША НАРОДНА!

З повагою, Люба КЛІМЧУК