Наша землячка – найкраща реформаторка

сільської медицини

 

Перемоги у престижних конкурсах

9 серпня, у Києві відбулася щорічна урочиста церемонія нагородження орденом та медаллю Святого Пантелеймона найкращих медичних працівників України.

Орденом Святого Пантелеймона, який є найвищою громадською відзнакою, за професіоналізм та милосердя нагородили п’ятьох медичних працівників. Ще троє отримали медалі.

Протягом року з більше як сотні кандидатів з цілої України було визначено 21 номінанта на орден, серед яких і обирали п’ятьох переможців у номінаціях – «Найкращий лікар», «Найкращий медичний працівник», «Новатор охорони здоров’я», «За досягнення в Міжнародному співробітництві в охороні здоров’я» та «Взірець служіння суспільству». Також було визначено дев’ятьох номінантів на медаль у номінаціях: «За турботу і ласку до хворого», «За лікарське мистецтво» та «За наукові розробки у медицині». Додамо, що обов’язковою умовою для номінантів на медаль є вік до 35 років

Разом з орденом переможці отримали і грошові сертифікати.

Зважаючи на загрозу пандемії COVID-19, Поважна Рада Ордену Святого Пантелеймона затвердила безпековий протокол проведення урочистостей 9 серпня. Тому церемонія нагородження найвищою нагородою була чітко регламентованою та під наглядом епідеміологів.

У номінації «Найкращий лікар» перемогу здобула Гнатів Ірина Леонідівна – лікарка загальної практики-сімейної медицини КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги Давидівської сільської ради ОТГ Пустомитівського району Львівської області». Цікаво, що Ірина Леонідівна (дівоче прізвище Поляк) наша землячка. Вона закінчила з медаллю висоцьку школу, згодом Тернопільську медичну академію.

Я давно слідкувала за дописами лікарки у соціальних мережах. Також звертала увагу на публікації про цю людину. Вражали надзвичайно гарні відгуки про Ірину Леонідівну. І от, тільки через рік, як вже не раз знайомилася з дописами про Ірину Гнатів дізналася, що вона закінчила висоцьку школу. Цю інформацію почерпнула завдяки директорці Валентині Креденсир, яка щиро привітала випускницю свого закладу з високою нагородою.

Доля склалася так, що Ірина тепер живе і працює на Львівщині. Як зазначила Валентина Пилипівна: «Мама Ірини працювала вчителем початкових класів, тато був майстром виробничого навчання. Зараз мама Надія Іванівна допомагає їй няньчити діток – Софійку і Данила (двійнятка). Старша сестра Вікторія працює у військовій частині. Ірина Леонідівна завжди усміхнена, привітна, відповідальна. Вона лікар від Бога».

У минулому році Ірина Гнатів здобула перемогу в конкурсі «Сімейний лікар-2019 року» в Україні.

Учасниками цього конкурсу були лікарі з різних куточків України. Усі вони різного віку, з державних та приватних клінік, із селищ, сіл, містечок та великих міст. Ірина Гнатів отримала найбільшу кількість голосів – понад десять тисяч.

 

Її називають сільською

докторкою Хаус

Хто ж така ця знана і шанована тисячами людей лікарка – наша землячка? Використовуючи інформаційні джерела, склала такий портрет Ірини Гнатів.

Батьки не хотіли, щоб Ірина стала лікарем. Бачили доньку вчителькою.

– А я завжди хотіла бути в медицині. Часто хворіла, до нас приходила лікар, яка вміла знайти підхід до дітей. Вона мені подобалась. Сусідка медсестрою працювала, мені подобалось приходити до неї і спостерігати за її професійними діями, –пригадує лікарка. – Хотіла «спасти світ». Тож я поступила на медицину проти волі батьків. Сказала їм аж тоді, коли зарахували студенткою.

Ірина хотіла піти працювати саме у село, щоб підняти авторитет сільського лікаря. За її словами, вона не раз стикалася з тим, що колеги з великих міст не знають, що таке робота на селі.

– Думають, що сидить якийсь фельдшер, нічого не робить і тільки виписує довідки. Але сімейний лікар робить велику роботу. Він іде на виклик, не знаючи, що там може статися. Не має реанімації під боком. Є тільки медсестра, його руки, голова і все, - розповідала лікарка.

Згодом Ірина вийшла заміж за військового. Працювала там, куди направляли чоловіка. У 2005 році оселилися у Давидові.

– Тоді тут медицини як такої не було, – пригадує Ірина Леонідівна. У 2006 році амбулаторія була старою розваленою двоповерховою будівлею, де навіть води не було. А туалету в приміщенні – й поготів. Умови були жахливі, починаючи з входу в приміщення, кабінети.

Ірину призначили в.о. головного лікаря, яка була у декреті. Новій лікарці місцеві довірилися не одразу: «Була старша фельдшер, до якої усі ходили. А я сиділа, бо чужа, приїхала невідомо звідки, молода. Так було майже рік. Зрозуміла, що треба щось робити. Почала з ремонтів, бо мені не подобалося все. Ремонти робила за свої кошти. Хотіла, щоб було все кольорове і зовсім по-іншому. Допомагав чоловік моєї сестри, він майстер на всі руки.

Коли я скинула лікарський одяг і почала дерти стіни, прийшов наш стоматолог (колись тут ще комунальні стоматологи працювали), і каже: «Ну, якщо вже головний лікар стіни дере і ремонти робить, я теж буду».

Ірина зверталася з листами у сільську та районну ради. І їй почали допомагати.

Так амбулаторія отримала перші кардіографи, обладнання для фізкабінету, реактиви.

Їм провели воду, відремонтували фасад, зробили нормальну систему опалення.

А ще лікарка «пішла у село»: заходила у кожну хату. Брала на плече кардіограф, глюкометр і йшла. Робила кардіограму, вимірювала цукор, обстежувала, знайомилася з населенням. І так напрацювала свій паспорт дільниці.

Вона також налагодила співпрацю з священниками, директорами шкіл і садочків.

Наприклад, дає оголошення про акцію з виявлення гіпертонічної хвороби. Священники озвучують це, люди знають і приходять.

Того ж року сільський голова ініціював побудову в селі нової амбулаторії і повністю підтримав Ірину у побудові нової сімейної медицини. У 2010 році у Давидові відкрили нову амбулаторію.

На першому поверсі – кабінети сімейних лікарів, маніпуляційна, кабінет щеплень, дві палати денного стаціонару. Вони розташовані тут не випадково, адже основа пацієнтів – люди поважного віку. На другому поверсі – ще два кабінети сімейних лікарів та стоматологічний кабінет, де працюють ФОПи. Окремо – гінекологічний блок: є акушерка, акушер-гінеколог приїжджає раз на тиждень. На 3 поверсі – кабінет Ірини з дошкою для дитячих малюнків та дитячим кутком з іграшками. Його Ірина також придбала за свої кошти. Лікарка наголошує, що любить працювати саме з дітьми, бо вони щирі і завжди кажуть правду. У закладі працює 8 лікарів і 9 медсестер.

Додому лікарці далеко ходити не треба – вона живе з дітьми і чоловіком прямо тут, в амбулаторії. Від її кабінету до дверей квартири – кілька метрів. Амбулаторію свідомо будували з розрахунком місця для її житла.

– Тоді сільський голова хотів, щоб медицина була дійсно доступна. А враховуючи те, що я була без житла, не місцева, розлучилася з тодішнім чоловіком, то з радістю пішла на проживання в амбулаторії, – розповідає Ірина. Тут і живе 9-й рік: дві кімнати, кухня, ванна і коридорчик. Як каже лікарка, буває, що вона за день приймає 70 пацієнтів і навіть не має часу випити кави.

Ірина Леонідівна розповідає: «Життя лікаря в амбулаторії має і плюси, і мінуси. З одного боку, є житло і все під рукою, а з іншого – ти на роботі 24/7».

Лікарка вийшла з декрету, коли її двійнятам було лише 3,5 місяця.

– Набравши пацієнтів ще в декреті, я не могла не вийти, бо люди мені довірились і я не хотіла ту довіру втрачати, – зазначила Ірина Леонідівна.

Лікарка має тепер бухгалтера, юриста. Дуже це відчула, бо раніше і кадрову, і паперову роботу робила сама. Раніше вона мала його достатньо, але народила двійню і таки робота почала забирати час у сім’ї.

В Ірини – великі плани: покращити сервіс і зробити гарну рецепцію з координатором на вході, поставити кулер з водою і апарат з кавою. А ще – запровадити УЗД-діагностику, і зберегти для людей біохімічний аналіз крові.

Він хоча і не входить в безоплатний перелік аналізів, але допомагає визначити діагноз і призначити правильне лікування.

– Люди знають, скільки коштує біохімія у приватній лабораторії, і як важливо, особливо з серцево-судинною патологією, мати результат одразу, а не довго чекати. –підкреслює Ірина Леонідівна. – Більшість людей не можуть поїхати до Львова на приватний аналіз. Це не бідність, але всі знають, які зараз зарплати і пенсії. Людина шукає, де дешевше, і це нормально. Якщо в нас буде безкоштовно, до нас прийдуть.

Медзаклад увійшов в реформу в третій хвилі, в грудні 2018 року. І уже зараз лікар, якого вибрали понад 1000 пацієнтів, отримує зарплату від 17 до 20 тисяч гривень на місяць. Зарплата медсестри зросла з 4500-5500 грн. до 10 тисяч гривень.

Тут рух лише вперед, подаються на різні проєкти. Так у них з’явилися гематологічний аналізатор, 2 аналізатори сечі. ОТГ купила амбулаторії біохімічний аналізатор. Аналізи здають 50-55 хворих на день: біохімічний аналіз крові, швидкі тести на ВІЛ, сифіліс, гепатити, грип, ротавірус, сальмонельоз, ПСА, тести на вагітність, тропоніни.

Лікарка у своїй роботі має хорошу підримку голови та депутатського корпусу ОТГ. Вона сподівається на подальшу співпрацю з владою.

Ось такий приклад роботи амбулаторії сімейної медицини. Для жителів Дубровиччини він може видатися казковим. У нас набудували амбулаторій, але є проблеми з лікарями. Дуже багато залежить від людини, яка прийде у село і запалить іскру нового медичного обслуговування. Ірина Гнатів – це яскравий приклад, що лікарі справді бувають від Бога.

 

Лікар завжди ризикує

У квітні цього року Ірина Гнатів перехворіла на коронавірус Вона зазначила: «Намагаючись надати якісну медичну допомогу, лікарі ніколи не знають усієї історії хвороби пацієнта, бо багато людей приховує свої контакти з хворими на коронавірус». Вона відчула, як змінилося ставлення до неї через хворобу. «Навіть використовуючи сучасний протиінфекційний захист, згідно з всіма чинними нормативними документами ми не маємо гарантії, що не захворіємо. Кожен з нас чітко і якісно виконував та виконує свій професійних обов‘язок. Кожен з нас відданий медицині і пацієнтам… Ми розуміли, що небезпека близько, намагалися захищати себе, як могли. Тільки захист не завжди спрацьовує», – писала лікарка. На щастя, вона повністю одужала і продовжує рятувати людей.

Довідково: село Давидів розташоване в південно-західній частині Пустомитівського району Львівської області на віддалі 25 км до районного центру м. Пустомит, до обласного центру – 10 км.

18 грудня 2016 р. відбулися вибори голови Давидівської сільської ради об’єднаної територіальної громади.

Село Давидів стало центром громади, в яку увійшли ще 12 сіл.

 

Люба КЛІМЧУК,

використано матеріали з «Української правди».