Лавандова віддушина дубровичанки

Мабуть, мало знайдеться людей, яким на очі не потрапляли б  фото із французького Провансу, де безкраї лавандові поля зливаються з обрієм і створюють казкові краєвиди. Виростити такі тендітні рослини у наших, більш суворих кліматичних умовах, виявляється, теж можливо. Маленький «прованс» має на власному подвір’ї дубровичанка Світлана Легка. Вона з любов’ю плекає ряди троянд, лілій та китайських півоній. Однак особливою втіхою для неї стають саме ці квіти кохання, оспівані Софією Ротару.

 

«Як і всі жінки, люблю наводити лад на своїй клумбі. В житті не так багато радощів та краси, тому їх треба творити та вирощувати самим. Лаванду обожнюю за її простоту і вишуканість водночас. А чого вартує аромат! Він п’янко розливається подвір’ям та будинком. Заспокоює та розслаблює. Навіть якщо засушити рослинку, вона буде віддавати свої витончені пахощі і зберігатиме гарний вигляд більше року. Для цього її треба просто поставити у вазу без води. Квітка не зів’яне, а лиш вкриється сіруватим напиленням, що додасть їй особливої чарівності. Такі букетики у нашому будинку тішать постійно».

Лавандова історія пані Світлана розпочалась з невдалого експерименту. Перший кущик, придбаний на ринку у Дубровиці, у неї не прийнявся. Згодом побачила пурпурові гілочки у Шацьку. Біля садиби, де відпочивала з родиною, вони радували буйним квітом. Власниці цього будинку донька привезла лаванду з Франції. Додому наша співрозмовниця повернулася із запашним подарунком від господині – частиною кущика. Ось так в дубровичанки на обійсті поселились справжні французькі квіти, які розрослись за сім років до цілої домашньої оранжереї. 

«Якщо любиш доглядати за лавандою, то вона не здасться примхливою. Хоча свої особливості має. Не любить палючого сонця і тіньку, щедрого поливу і засухи. Треба, щоб все було помірно, –  жінка відкриває секрети догляду. – Приживається в наших грунтах і добре переносить морози. Правда, треба запастись терпінням. У мене вона почала по-справжньому тішити квітом лише через п’ять років. Але очікування були того варті. Її треба регулярно підворушувати. Завдяки цьому кущі пишніші і розростаються швидше. А для того щоб лаванда рясно квітла кілька разів на рік, слід підрізати одразу після  цвітіння. Головне це все робити з любов’ю, бо рослини її відчувають, тоді і щедріше віддячують своєю красою».

Перський філософ і лікар Авіценна казав, що лаванда – мітла для мозку і батіг для серця. Це не тільки романтично, але і дуже корисно. Пані Світлана сама не перестає дивуватись, скільки в цій маленькій тендітній рослинці цілющих властивостей. Здавна її використовують у медицині та косметології. Наша співрозмовниця, наприклад, додає засушені квіти до косметичної олійки. Відстоює кілька тижнів у темному місці, і виходить чудовий засіб для обличчя. Готує ароматний заспокійливий чай та експериментує в кулінарії з лавандовим сиропом, надаючи звичним стравам особливого шарму. Також рекомендує для розслаблення приймати ванну з настоєм рослини. Недарма ж її завжди цінували за антибактеріальну дію. Цікаво, що власне й назва лаванди походить від латинського слова «lava», тобто «мити».

А ще вона – «рятівна паличка» для господинь, бо є засобом від молі, тому її варто класти до шафи. Як бонус квітка додасть білизні та одягу тонкого аромату. Ефективність такого методу пані Світлана також перевірила на власному досвіді. «Більше того у кімнаті, поряд з якою ростуть кущики лаванди, не літають мухи та комарі. А у інших рослин не водяться шкідники».

Любов до лаванди проявляється і у професії пані Світлани. Вона – медсестра з досвідом. Багато років працює у інфекційному відділенні (зараз перебуває  у декретній відпустці). Свого часу навіть потрапила у трійку найкращих медсестер серед усіх лікарень області у конкурсі «Ескулап-професіонал». А шість років тому захопилася мистецтвом масажу. Закінчила професійну вищу школу, і відтоді у своєму кабінеті допомагає малюкам та дорослим. А щоб їм було комфортно, робочий простір зробила у лавандовому стилі. З відповідними кольорами та стильними деталями.

У арсеналі медика не тільки класичні види масажу, є доволі цікаві. Один з них знову ж таки пов’язаний з гірською квіткою. Для тих, хто має емоційне перенапруження, пані Світлана пропонує для релаксу масаж теплими мішечками із запашними травами. Молодим дівчатам прийдеться до душі масаж «Чарівні очі» від зморшок. Це корисно й для людей, які працюють багато з паперами та за комп’ютером. Приходять до медика вагітні за легеньким розслаблюючим масажем, щоб зняти напруження з м’язів та полегшити біль в спині. З цікавого також пані Світлана робить медовий, вакуумний та рефлексогенний (точковий).

«Життя не стоїть на місці. Треба не боятись пробувати щось нове, розвиватись та набиратись знань. Медицина – це та галузь, де треба вчитись, перечитувати літературу, їздити на курси до останнього робочого дня. Бо це професія відповідальна, і ставитись до неї потрібно з повною віддачею», – говорить співрозмовниця.

Спілкуємось з жінкою про тонкощі її справи. Склався стереотип, що якщо масаж не болить, значить він не ефективний. Тому цікавимось:  біль та синяки – це норма?

«Масаж має кілька етапів. Якщо кожен з них зроблений правильно, тіло розслаблене та підготовлене, то болю не повинно бути. Це не норма. Людина йде за полегшенням до масажиста, а не навпаки. Я кілька разів бачила синю спину у людей після процедури, і не розуміла, як так можна. Особливо образливо за маленьких діток, котрі ще не вміють сказати, що їм боляче чи неприємно.  Масаж – процедура комфорту, і ніхто на ній не повинен кричати та мучитись. Так само із синцями. Це пошкодження тканини, а значить хворобливий стан. Не має лікувальна процедура супроводжуватись такими наслідками. Після правильного масажу навпаки повинно бути в тілі розслаблення, сонливість, легке головокружіння. Бажано після нього відпочити хвилин 15-20. Тому я переконана, що масажем має займатись людина з медичною освітою. Спеціаліст, який знає анатомію і розуміє всі нюанси своєї справи. Завжди розпитає про скарги та хронічні хвороби у пацієнта, зуміє розшифрувати діагноз і в разі потреби відправить на обстеження до лікаря. Бо масаж має багато протипоказів. І неправильними діями можна зробити лише гірше. Це ціла наука, в яку треба вникати, розуміти і любити її».

А пані Світлана свою роботу справді любить. З такою теплотою розповідає про пацієнтів, особливо про маленьких. Знайти підхід до них – це також справжнє мистецтво. Але вона в ньому знається, адже сама мама двох хлопчиків. Тому кожну дитячу проблему перепускає через власне материнське серце. А найкращою нагородою для неї стає результат і вдячні слова.

Наостанок радить всім побільше рухатись, грати на випередження, адже хворобу легше попередити, аніж лікувати, любити себе і життя, бути оптимістами та підтримувати один одного. Цінувати власне здоров’я та прості щоденні радощі, вартість яких ми зрозуміли в цей непростий період карантину.

Леся КОНДРАТИК.