пʼятниця, 22 серпня 2014 р.

* Продовжуючи тему ОТАК «ЛЮБИМО» РІДНОКРАЙ?

Пригадаймо, нещодавно «Дубровицький вісник» розповів, як дехто в нашому місті «зустрічав» прихід цьогорічної Трійці: вночі безжально зламали біля ліцею два десятки берізок, що їх свого часу любовно посадили учні та працівники навчального закладу. Назвати отих зловмисників дикунами, варварами було б, може, й замало, а назви бидлом, то іще й образяться… Натомість невдовзі після того так само під прикриттям ночі невідомі «доброзичливці» поглумилися й над автобусною зупинкою навпроти того ж ліцею.
Донедавна вона могла привернути увагу хіба не ошатністю: обшарпаний павільйон із залишками численних оголошень типу «Куплю волосся»; калюжа після кожного дощу така, що й до лавочки на зупинці не підійдеш. І от подружжя Кушнірів, яке мешкає поруч, встановлюючи новий паркан від вулиці уздовж свого обійстя, власними силами та коштом впорядкувало й автозупинку: стінку на павільйоні облаштували з гофрованого металу, під її колір пофарбували стояки для даху, завезли й розрівняли пісок, аби калюжа не утворювалася. Для людей же. Проте, зовсім скоро «люди», скориставшись пульверизатором і темрявою, поробили тут чималими неоковирними літерами нецензурні «політичні» написи, іще й новенький паркан ними занапастили. Приїздила міліція, склали протокол, сфотографували оте «графіті». А вже за лічені дні, а точніше, за лічені ночі «хтось» взагалі вибив таку ж новеньку й гарну гофровану стінку. Вочевидь треба було здертися на лаву й гамселити каблуками. І це ж ким треба бути, щоб від такого одержувати задоволення!
До речі, цьогоріч під час президентської виборчої кампанії «політичні» написи з’явилися й на знаку при в’їзді в Дубровицю. Воно вибори виборами, але при чому тут в’їзний знак? Це ж обличчя нашого міста. Виходить, ніби як на власній, даруйте, морді синці власноруч ставимо…
Або підвісний місток через старе річище Горині біля міського стадіону: вчергове повиламували частину дощок з настилу, тож було не пройти через нього до паркової зони. Якби повиламували край берега, то можна б було грішним ділом подумати й про жителів по сусідству, мовляв, скористався хтось чужим для власних господарських потреб. Але ні, ламали аж посередині містка, тобто просто поглумилися знічев’я. Над чим і над ким? Вочевидь над собою. Тепер дошки поновили, от тільки чи надовго?
Над тим містком, над Горинню й стадіоном, височіє на колишній Ксьонзовій горі костел Іоанна Хрестителя – історична пам’ятка, яку по праву вважаємо окрасою, до певної міри - й візитівкою нашого міста. Наразі це й діюча культова споруда. Тепер він обнесений огорожею. Бо ж, було, чого тільки не побачиш біля нього. Молодь могла серед білого дня пиячити під стінами святині, а на них іще й писати всіляку гидоту; валялися побиті пляшки, подекуди й використані шприци для ін’єкцій; купи екскрементів… Хоч-не-хоч, відгороджуватимешся від таких «парафіян».
Неподалік у центрі міста комунальна служба оце фарбувала лавочки у скверах і сцену на майдані. Але, перш ніж взятися за пензлі-фарби, мусили ремонтувати і лавки, й сцену, бо ж нічні «відпочивальники» періодично вправляються у ламанні дощок. Керівник комунальної служби Валентина Столярець додала, що подібне й поруч на дитячому майданчику. Тут навіть щит з написом-закликом «Любіть своє місто» довелося з ігрової гірки зняти, бо понівечений явно не дитячими руками.
Оце так «любимо» своє древнє місто, свій одвічний ріднокрай? І невже немає кому покласти подібному край?

Олександр СТРИЖАК. 

Немає коментарів:

Опублікувати коментар