Пригадаймо,
нещодавно «Дубровицький вісник» розповів, як дехто в нашому місті «зустрічав» прихід
цьогорічної Трійці: вночі безжально зламали біля ліцею два десятки берізок, що
їх свого часу любовно посадили учні та працівники навчального закладу. Назвати
отих зловмисників дикунами, варварами було б, може, й замало, а назви бидлом,
то іще й образяться… Натомість невдовзі після того так само під прикриттям ночі
невідомі «доброзичливці» поглумилися й над автобусною зупинкою навпроти того ж
ліцею.
Донедавна вона могла
привернути увагу хіба не ошатністю: обшарпаний павільйон із залишками численних
оголошень типу «Куплю волосся»; калюжа після кожного дощу така, що й до лавочки
на зупинці не підійдеш. І от подружжя Кушнірів, яке мешкає поруч, встановлюючи
новий паркан від вулиці уздовж свого обійстя, власними силами та коштом
впорядкувало й автозупинку: стінку на павільйоні облаштували з гофрованого
металу, під її колір пофарбували стояки для даху, завезли й розрівняли пісок,
аби калюжа не утворювалася. Для людей же. Проте, зовсім скоро «люди»,
скориставшись пульверизатором і темрявою, поробили тут чималими неоковирними
літерами нецензурні «політичні» написи, іще й новенький паркан ними
занапастили. Приїздила міліція, склали протокол, сфотографували оте «графіті».
А вже за лічені дні, а точніше, за лічені ночі «хтось» взагалі вибив таку ж
новеньку й гарну гофровану стінку. Вочевидь треба було здертися на лаву й
гамселити каблуками. І це ж ким треба бути, щоб від такого одержувати
задоволення!
До речі, цьогоріч
під час президентської виборчої кампанії «політичні» написи з’явилися й на
знаку при в’їзді в Дубровицю. Воно вибори виборами, але при чому тут в’їзний
знак? Це ж обличчя нашого міста. Виходить, ніби як на власній, даруйте, морді
синці власноруч ставимо…
Або підвісний місток
через старе річище Горині біля міського стадіону: вчергове повиламували частину
дощок з настилу, тож було не пройти через нього до паркової зони. Якби
повиламували край берега, то можна б було грішним ділом подумати й про жителів
по сусідству, мовляв, скористався хтось чужим для власних господарських потреб.
Але ні, ламали аж посередині містка, тобто просто поглумилися знічев’я. Над чим
і над ким? Вочевидь над собою. Тепер дошки поновили, от тільки чи надовго?
Над тим містком, над
Горинню й стадіоном, височіє на колишній Ксьонзовій горі костел Іоанна
Хрестителя – історична пам’ятка, яку по праву вважаємо окрасою, до певної міри
- й візитівкою нашого міста. Наразі це й діюча культова споруда. Тепер він
обнесений огорожею. Бо ж, було, чого тільки не побачиш біля нього. Молодь могла
серед білого дня пиячити під стінами святині, а на них іще й писати всіляку
гидоту; валялися побиті пляшки, подекуди й використані шприци для ін’єкцій;
купи екскрементів… Хоч-не-хоч, відгороджуватимешся від таких «парафіян».
Неподалік у центрі
міста комунальна служба оце фарбувала лавочки у скверах і сцену на майдані.
Але, перш ніж взятися за пензлі-фарби, мусили ремонтувати і лавки, й сцену, бо
ж нічні «відпочивальники» періодично вправляються у ламанні дощок. Керівник
комунальної служби Валентина Столярець додала, що подібне й поруч на дитячому
майданчику. Тут навіть щит з написом-закликом «Любіть своє місто» довелося з
ігрової гірки зняти, бо понівечений явно не дитячими руками.
Оце так «любимо»
своє древнє місто, свій одвічний ріднокрай? І невже немає кому покласти
подібному край?
Олександр СТРИЖАК.
Немає коментарів:
Дописати коментар